Перш, ніж Филип тебе покликав, я бачив тебе, як був єси під смоковницею.

Йо 1,43-51

Хто вирушає у далеку подорож, час від часу добре перевіряє мету – орієнтир (що хочу осягнути, куди маю прийти) та дорогу, якою прямує до неї. Він слідкує за дорогою, можливими перешкодами на ній, щоб рухатися безпечно й дивиться вперед, аби не збитися зі шляху, а впевнено йти до вибраної мети.

У першу Неділю Великого посту читаємо Євангеліє про покликання перших двох Христових учнів Филипа і Натанаїла. Ця подія повертає нас думкою до початку нашого покликання: Хрещення, першої Сповіді й Причастя, нашого рішення йти за Ісусом та вибору християнського способу життя. Іншими словами, на самому початку шляху очищення, каяття і навернення, Церква нагадує нам про те, що є найважливіше у цьому: шукати не себе, свою досконалість чи навіть свою гріховність, очищення від гріхів, а Христа – живе Слово Боже. Тільки завдяки Ньому зможемо духовно зростати у вірі, надії та любові – зміцнювати свій зв'язок з Богом і очиститися з гріхів. Також побачити присутність і любов Ісуса в нашому житті – виконати завдання посту.

Блаженніший Любомир Гузар під час чергового Великого посту при кінці свого життя сказав: „Сьогодні вже друга неділя Великого посту, а чи це видно по нас”. Доживши до першої неділі Великого посту, ми пройшли перший відрізок посного шляху. Тому маємо можливість подивитися, як ми його пройшли, по чому це видно, що тиждень посту за нами, які перші плоди посту отримали, чи змінилося щось у нашому житті: глибше пізнали й зрозуміли певну Божу правду, перемогли, відкинули від себе якусь спокусу, гріх, наскільки завдяки цьому наблизилися до Ісуса Христа.

Покликання перших учнів Христа нагадує нам про те, що Великий піст є успішним для нас, коли нашим провідником у житті та в пості є Ісус Христос. Він присутній біля нас через події, обставини, людей. Для безпеки, успіху подорожі пустинею посту важливо бачити Ісуса в нашому житті. На прикладі Натанаїла бачимо, що Бог завжди бачить нас: стан душі, переживання, труднощі, події, обставини. Але чи ми бачимо Ісуса, чи стараємося побачити Його, знайти в своєму житті?

Головна мета посту – це зустрітися і з’єднатися з Ісусом Христом.

Відповідно основне завдання посту – здобути Божу любов, яка єднає нас з Ісусом. У праці над здобуванням цього великого дару любові, важливим плодом покаяння і навернення, духовного очищення під час посту є отримати дар духовного зору, вміння бачити, як Бог об’являє та дарує нам свою любов, як це сталося з Натанаїлом.

Одного разу молодий воїн був поранений на полі бою і потрапив у лікарню. Коли про це довідалась його мати, прибула здалеку, щоб провідати його. Їй сказали, що він спить і що стан його критичний. «Дозвольте мені хоча б поглянути на нього сплячого», - попросила мати. Лікар довго заперечував, але потім погодився і дозволив їй стати біля ліжка пораненого сина. Коли матір побачила бліде, змучене обличчя сина, її материнське почуття заговорило так сильно, що вона, не зважаючи на попередження лікаря, простягнула свою руку, щоб ніжно обтерти холодний піт з чола свого сина. Поранений син відчув цей ніжний дотик і прошепотів: «Це рука моєї матері».

Якщо цей важко поранений син відчув дотик руки своєї земної матері, то наскільки більший і ніжніший є дотик нашої Небесної Матері до своїх горем і нещастями зранених дітей.

Великий піст даний нам для того, щоб наново наповнитися Божою любов’ю – основою справжнього щастя, яку ми втратили через гріхи. Щоб побачити, як Ісус приходить у наше життя й наповняє нас своєю любов’ю, потрібно очиститися з гріхів гордості й самолюбства, байдужості та лінивства.

Чи зможу я побачити, зустріти Христа у своєму житті, якщо не буду здобувати духовного світла віри, мудрості Святого Духа, коли мною буде надалі керувати дух маловірства, гордості – слухання голосу світу, самолюбства – приємності й вигоди тіла. Провести добре час посту - означає вийти з темряви гріха (правди світу) до світла Божої правди, обравши ще раз Христа основою і провідником свого життя, орієнтиром до Нього – Божі заповіді, слова Спасителя, а метою – любов Бога, добро та спасіння душі. Перевірити це можемо по тому, скільки разів за цей перший тиждень я сказав „так” Божій правді та сказав „ні” гріхам. Якщо мій погляд, думка, увага звернені далі до вигоди тіла, матеріальних речей, значить я не шукаю Ісуса, принаймні не почав шукати, очищати й просвітлювати душу Божою правдою.

Правдивий піст – це перейти від посту на рівні звичаїв до особистої зустрічі з Христом у молитві, Святому Письмі, Святих Тайнах, у ближніх, які потребують нашої любові чи милосердя. Заклик про покаяння, навернення, любов Бога до нас може прийти в різний спосіб, але тільки особиста зустріч із Христом змінює, очищує та спасає нас.

За тиждень посту важко щось багато змінити, зробити радикальний поступ у духовному житті. Однак запитаймо себе, чи за той час я принаймні розпізнав стан моєї душі, рівень свого духовного життя, щоб знати, що далі маю робити, над чим працювати, в якому напрямку йти, аби бути ближче Бога й більше любити Його. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Мапа міграції громад з МП в ПЦУ