Євр 9,11-14, Мр 10,32-45;

Гл 3,23-29, Лк 7,36-50.

Життя християнина повинно концентруватися на особі Ісуса Христа, як нашого та усього світу Спасителя. Ми пізнаємо особу Сина Божого через тексти Святого Писання, через читання побожної літератури, навчання священиків у храмах, роздумування про нашого Господа під час моління тощо. Щоби когось полюбити, необхідно пізнати, за що любити особу, лиш Бог любить людину даремно, без жодних підстав, бо ми – Його створіння. Людині не потрібно переконувати Бога або вживати певних заходів, щоб заслужити на любов від Господа. Це ми любимо когось за щось. А Господь любить нас, не шукаючи праведності в людській особі. Його не потрібно наклонювати, щоб Він нас полюбив за те, що ми добрі. Цю правду глибоко зрозумів святий апостол Павло, бо повідомляв римлянам: «Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рм 5,8). Пам’ятаймо, що Господу не потрібно нічого доводити, нічого демонструвати, щоб Він нас полюбив. Не потрібно думати, що на Божу любов треба заслужити, це – велика помилка! Хто думає, що своїми молитвами, постами, милостинями та гідним життям спонукує Бога любити таку особу – це неправда, помилка! Господь до того уже давно нас полюбив, коли нас не було на світі! Пророк Єремія написав Господні слова звернені до нього: «Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і перш ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе; пророком для народів я тебе призначив» (Єр 1,5). Людина ще на світ не народилася, а Господь від віків знає про неї, про її зачаття, народження, повне життя, успіхи та помилки, про її кінець. Бог знає, але в нічому не перешкоджає людині, навіть коїти зло, лаяти на Господа, кривдити ближніх тощо. Господь усе знає про людину! Він цікавиться нами, любить нас, готовий завжди допомогти в трудний момент життя. Всевишній відає, як людина поступить в тому чи іншому виборі, лиш людина не тому чинить так, що Богу відомо. Кожна особа вільна у своєму виборі, бо Господь шанує вільну волю людини.

Якось певний фарисей запросив Ісуса на прийняття до свого дому. Господь прийшов до фарисея і сів за столом. В середину цього дому увійшла непрошена жінка, до усього вона була відома в місті як грішниця. Молодиця несміливо підійшла до Ісуса, маючи зі собою пляшечку дорогих пахощів. Вона ніким не зацікавилася, бо прийшла до Ісуса Христа. Нічого не просила, не промовила жодного слова. Зблизилася до Ісуса і гірко плакала. Лиш Христос знав, чому вона плаче. Припала ззаду біля ніг Спасителя і сльозами обмивала Йому ноги. Не мала рушника, щоб витерти їх, тому волоссям своєї голови витирала ноги Ісусові. Жінка була задоволена з цього, що цілувала й намащувала ноги Ісуса пахощами. Перебування запрошених й прийняття у фарисея набуло іншого характеру. Фарисея обурило це. Він нічого не говорив, лиш роздумував в собі, що Ісус не пророк і не знає цієї грішної жінки, яка відома мешканцям міста? Фарисей був незадоволений, що жінка-грішниця торкається Ісуса, ніби занечищує Його своїми гріхами. Не відав зарозумілий святенник, що вона очищується через дотик, плач та покаяння. Ісус більше від пророка, Він – Син Божий, який відпускає гріхи й освячує людину! Фарисей судив жінку як грішницю, а Господь споглядав на її покаяння та праведність. Син Божий зволив звернутися до фарисея по імені Симон, який відповів: «Кажи, Учителю». Господь сказав йому притчу про двох боржників, що були винні кошти позикодавцю: один – 50, а другий – 500 динарів. Ті двоє не мали чим віддати, тому добрий кредитор подарував їм борг. Усі уважно слухати повчання Ісуса, який запитав Симона, хто з боржників більше полюбить позикодавця? Фарисей відповів правильно, судячи, кому було більше подаровано. Христос признав йому рацію і вказав на жінку, яка слізьми обмила Йому ноги, витирала й цілувала їх. Спаситель вказав Симонові, що він не дав гостю води, щоб обмити ноги. Потім занедбав поцілунок, що було звичаєм, не намастив Ісусові голови оливою… Багато злегковажив, але Спаситель не судив його, хоч добре знав хід думок Симона. Господь похвалив віру жінки, простив їй гріхи відпускаючи в мирі. Грішниця не промовила жодного слова, ридала рясними сльозами за вчинені духовні промахи свого життя, каючись, а Господь усе знав і радо простив гріхи, що здивувало, сидячих за столом… Одного разу Ісус простив розслабленому гріхи, а фарисеї та книжники судили Його у своїх серцях, мовляв, лиш один Бог може гріхи прощати. Ісус зауважив, що вони не добре думають у своїх серцях, підтвердив, що він, як Син Чоловічий, має право відпускати гріхи. Наказав розслабленому встати, забрати ліжко та іти до свого дому. Господь підтвердив факт, що Він – Син Божий, який має владу відпускати гріхи (пор. Лк 5,20-25). Тому й показав, що має владу простити гріхи жінці.

Дякуймо постійно Богові, що маємо можливість отримувати прощення гріхів, що набагато важливіше за здоров’я тіла. Тіло помирає, а непрощенний гріх, як духовний негатив, пошкодить духові на усю вічність. Кожна людина пересвідчується, що необхідно каятися за вчинені гріхи, отримувати прощення і жити в мирі з Богом! Знана євангельська грішниця отримала дар сліз, що було надзвичайним жалем за вчинені беззаконня, і виплакала гріхи разом зі сльозами. Багато із святих згадують про користь просити Господа дару сліз за вчинені промахи життя. Це можна випросити від Бога. Автор листа до євреїв пише, що кров Христа, тобто святе Причастя: «… очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому!» (Євр 9,14). Хай Пресвята Богородиця допомагає нам гідно верстати наш життєвий шлях!

+ Ігор

Митрополит Львівський УГКЦ

14 квітня 2019 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів