Що ми знаємо про життя Пресвятої Діви до Благовіщення? Адже св. Євангеліє нам не говорить про це ні слова. Зі св. Передання дізнаємося про те що в 3-літньому віці своїми праведними батьками Йоакимом та Анною була приведена до Єрусалимського храму, де Вона зростала в усамітненні та духовних розважаннях. Там Діва Марія навчалась тих речей, які повинна вміти кожна єврейська дівчина. Там проводила свій час в праці, молитві, читанні священних книг, слуханні божественних наук єврейських священиків. Найбільшими чеснотами Марії були чистота думок та почуттів, глибока покора та найдосконаліша вірність та відданість волі Божій.
А що, власне, ми святкуємо в цей день? Здавалося б, це знають всі: архангел Гавриїл сповістив Діві Марії благу звістку - народження від Неї Месії. Тому свято так і називається - Благовіщення. Все просто і зрозуміло. Але чи не занадто просто? Чи точно головна подія свята - діалог Діви з архангелом? Навряд чи. Адже в ту хвилину, коли Діва сказала «так буде», - в цю мить відбулася таємниця Боговтілення: Бог став людиною.
«Син Божий сином Діви стається» - співається в Благовіщенському тропарі. Але подія ця була прихованою, про неї не знав ніхто, навіть Йосип. Досить мало говорить про це і служба свята. Виходить, що виснаження, кеносіс Божества виявляється і в богослужінні: найважливіше, поряд зі смертю і воскресінням Спасителя, подія людської історії огортається таємничим покровом, про неї говориться півголосом, воно не виставляється на показ. Цього вимагає і цнотливість Діви.
Тому св. Церква в цей день закликає всіх до поширення благої вістки про велику радість, а небеса до славослов’я Бога. Тих, що під Землею, слово Боже , розуміє всіх що перебувають на ній, і називає землю підніжком Творця і Царя слави, житті бо люди що живуть на Землі, через свою байдужість стали ледь здатними розуміти низькі знання про Бога. Небесами Церква та слово Боже називає весь ангельський світ, який має непохитно поставлені знання про Творця. Вони за своєю природою не мають ніяких плотських почуттів, а навпаки в них постійно царює безперервна радість, що виражається в славословленні Господа. Якщо ж Ангели невпинно славословлять, то земляни мають сьогодні також великий привід до святкування цього свята. Зрозуміло, що людство відвідало особливе якесь благовоління Боже, що спонукає їх до радості.
Щоб у повноті розуміти нам цю радість необхідно повернутися до історії життя наших прабатьків у раю. Людина спочатку була блаженною, бо була створена на образ і подобу Божу, Який дарував їй життя і благополуччя. Не маючи жодних перешкод людина мала можливість споглядати відкрито Образ Бога-Слова, підносячись ще вище людина спілкувалася з Богом та ангелами. Та за якийсь час по заздрості диявола, який не міг змиритися, з тим, що людина має таке відкрите спілкування з Богом вирішив спокусити людину. У такій боротьбі прабатьки не вистояли і впали в гріх. Втративши рай і набувши смерть Бог виганяє з раю Адама і Єву. Щоб зупинити поширення гріха дальше Господь дає обіцянку першим людям про майбутню перемогу жінки над дияволом. «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп'ястися йому в п'яту». Бут. 2.15
В Євангелії від Луки перший розділ, читаємо: «Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім'я Назарет» Лк.1.26 Це був шостий місяць від зачаття Івана Хрестителя. Св.Андрій Критський : «Бог велить одному з своїх найближчих ангелів, щоб проголосити таємницю».
В цей день Архангел Гавриїл, один із найближчих предстоятелів Небесного Престолу, приходить до благословенної Діви Марії, дивлячись на Неї, Її чистоту, приносить Їй благу вістку, про те що Вона народить Сина. Марія дещо ніяковіє після проголошення цієї новини. Марія роздумувала про привітання, яке воно, як сприймати слова архангела Гавриїла. Отці Церкви кажуть, що Пресвята Богородиця в Єрусалимському храмі неодноразово зустрічалася із Гавриїлом. Її не дивувала поява архангела, але вразили його слова. Так як в привітанні згадано і про Бога : «Господь з Тобою» Лк.1.28 Ангел, по-перше, заспокоює серце Її від страху, щоб Вона прийняла Божественну пропозицію у незворушному положенні, бо в стані збентеження вона не могла б належним чином вислухати те, що має збутися, - потім, як би в пояснення вищесказаного слова «Благодатна» Лк.1.28, каже: «Ти знайшла благодать у Бога». Бо бути облагодатненій - значить отримати благодать у Бога, тобто це є догодити Богові. Але це щастя загальне, бо й інші багато хто отримав благодать у Бога, а принесене Марії привітання не йде ще ні до кого. «Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім'я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька, і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.»Лк.1 31-33
«Ось ти» Лк.1 31- цієї переваги не удостоїлася ще ніяка інша діва. Сказав Архангел ці слова : «зачнеш у лоні» Лк.1 31 показується, що Господь істотно втілився з лона Діви. Він прийшов для спасіння нашого роду, а тому справедливо названий «Ісусом», бо ім'я це в перекладі на грецьку мову означає «порятунок від Бога». Ісус, по тлумаченню, - значить Спаситель. «Він буде - каже, великий і Сином Всевишнього назветься.» «Великий» був і Іван, але ще не був і сином Всевишнього, а Спаситель - великий за Своїм вченням і – «Син Всевишнього» тож за вченням, бо навчав як Хто має владу, і по вчиненню чудових чудес. Св. Григорій Палама : Чомуж він не сказав: «є великий і Син Вишнього», але – «буде» і «назветься»? - Тому, що він говорить тільки про людську природу Христа. Називається Сином Всевишнього видима Людина, бо так як Обличчя було одне, то воістину був Сином Всевишнього Чоловік, Син Діви. Слово було Сином Всевишнього і перед віками, але не називалося так і не було відомо, коли ж втілилося і стало у плоті, тоді і названий Сином Всевишнього, Він стає Видимим і творить чудеса.
Отже будемо подвизатися, поки є в нас час, щоб досягли самої бажаної нашої мрії Небесне Царство, для якого бачимо Господь нас і створив, яке втратили наші прабатьки через гріх і після втілення Божого Сина отримала нову надію. Таку віру маємо в Тебе, таку надію ми маємо на Тебе, Пресвята Діва; сповідуємо Тебе Дівою і Матір'ю; проповідуємо про Тебе, як про Матір Бога, визнаємо Тебе Матір'ю християн, початком і посередницею нашого спасіння. І будемо сподіватися, що Ти Небесна Цариця не зневажиш нашої смиренної похвали, але милостива будеш до нас і Сама сподобиш нас тієї радості, яка не відніметься від нас, якої від усього люблячого материнського серця Свого бажаєш кожному з нас. Амінь.
Протоієрей Тарас Огар