Сьогоднішнє Євангеліє розкриває перед нами розмову нашого Божественного Спасителя Ісуса Христа з жінкою-самарянкою. Все це відбувається біля криниці Якова о шостій годині дня. Шоста година дня - це приблизно так, як у нас десь у полудень. Ісус залишається біля криниці, а Його учні ідуть у містечко, яке розташовано неподалік, купити харчів. У цей час до криниці підходить жінка, за походженням самарянка, щоб набрати води, і між ними розпочинається розмова.
Самарянка, коли Господь попросив води, з подивом перепитує Його, як Він міг про це просити, тобто навіть для неї у житті є важливе щось вище, благородніше від такої простої тілесної потреби. Вона в даному випадку, можливо, керується релігійними приписами чи законами, тому подив її є в тому, чому цей благочестивий муж їх порушує.
Христос прийшов у світ, щоб просвітити людей Божественним вченням, щоб світло цієї науки дало нам правильне розуміння, як ми повинні служити Йому. Євангеліє не показує нам створеного Спасителем якогось чуда, але розкриває нам дві великі фундаментальні речі. Перше є те, що Господь в цій розмові з самарянкою відкриває Своє Божественне походження, а друге – Він навчив, як потрібно правдиво покланятися Богові.
Розмова почалось з простої побутової проблеми: Ісус хотів вгамувати спрагу. Під час спілкування Він побачив, що серце цієї жінки–самарянки готове пізнати більше. За якусь мить Господь налаштовує тему розмови в таке русло, що жінка визнає перед Ним про своє гріховне життя, але Ісус в цю мить не залишає її, а навпаки - допомагає їй збудувати кріпку віру. Ісус підвів її до найголовнішого, Він дочекався запитання, відповідь на яке сьогодні є навіть дуже актуальна. Ми зараз звичайно знаємо Його відповідь, бо вона походить з вчення Спасителя. Де ми повинні поклонятися Богу? Відповідаючи самарянці, говорить Господь і до кожного з нас : « Богові слід поклонятися в дусі і правді» . здається дуже проста відповідь, але вона має досить велике значення та зміст.
Попри своє гріховне життя самарянка мала в середині своєї душі велику любов до істини. Таку любов, що приводить душу до покаяння та спасіння. Господь віднайшов цю душу, яка хоч і перебувала в темноті віри і неправедного життя, дотик до неї був, як той промінь світла Христової науки, який торкнувся її і вся темнота розвіялась. Проста жінка-самарянка - на відміну від юдейської старшини, фарисеїв та книжників - змогла розпізнати у Ньому Месію.
На запитання жінки - де правдиво треба поклонятися Богові? (Ів.4:20). Тоді Христос дає їй науку про те, як потрібно вшановувати Творця. Навчаючи ї, наводить аргумент, що буде час, коли правдиві поклонники будуть: «Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець» (Ів.4:23). Зараз маємо багато дискусій щодо канонічності Церков. Кожна Церква говорить про свою автентичність і називає себе єдиною спадкоємицею апостольських традицій та передання. Тому Господь самарянці говорить не про молитву Церкви, а про внутрішню молитву кожного із нас. В даному контексті ми можемо говорити про внутрішню молитву, яка - на відміну від нашої зовнішньої молитви (для прикладу молитви в церкві) - дуже відрізняється. Можемо дуже часто чути, як наші побожні вірні розповідають про свої молитовні подвиги: скільки вони молитов прочитали, а скільки дев'ятниць, акафістів, канонів. Коли ж беруться за тиху Ісусову молитву не витримують довго.
Святитель Ігнатій (Брянчанінов) говорить що внутрішня наша молитва, тобто Ісусова молитва, для нас є школою молитви. Хтось, хто не є вірним Церкви скаже, що то є молитись, тут великою мудрості не потрібно, але коли попробує сам залишитись на самоті і практикувати Ісусову молитву, внутрішню молитву, то уваги його хватить на кілька хвилин, а далі він буде відчувати постійне втручання помислів та думок в молитву.
Інший святитель Феофан Затворник, який сам особисто досвідчив у своєму житті, що це є внутрішня молитва, каже, що всі люди є спраглі, а якщо так, то ходімо до Господа і кожен для себе отримає відповідь. Ще один сучасний подвижник архімандрит Йоан Крестьянкін говорить: «Ми повинні мати спраглість за Істиною». Цю Істину постійно треба шукати.
Сьогодні розмова Спасителя з жінкою-самарянкою зробила її із напівпоганки благочестиву християнку, а згодом і мученицю. Просімо, щоб Господь і в наших серцях закріпив Свою велику любов і навчив нас бути добрими і ревними Його послідовниками та учнями. Амінь.
22.05.2011р.Б. Протоієрей Тарас Огар, Парафія Святої Параскеви