Сьогоднішнє Євангелія говорить дуже багато про Ісуса Христа і про людину, що є сліпою від народження. Попробуємо дуже ретельно придивитись до деталей цього Євангелія. 
Христос міг мовити слово до незрячого, і цей міг одужати, але він цього не робить. Чому, стоїть питання? Адже, сліпому йти по дорозі важко, на нього очікували перешкоди, була небезпека поранитись. Христос робить це свідомо. Цей чоловік напевно чув про Христа, він знав про нього від людей, бо жебрав при дорозі, де багато проходили люди розмовляючи. Він сидів осторонь, був виключений з їх розмови. Сидіти –це бути мертвим, а жебрати – це бути виключеним із суспільства, приниженим бути.
Христос робить глей і відсилає до Силоаму – водоканалів . Сама назва Силоам, походить з євр. «Шилоах» - «посилаючий; того, що послали». Це місце на пів пустинне, а раніше місце, де прославлявся Господь: «І була зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло, і вони помістили там скинію заповіту, а перед ними був здобутий Край»( Ісус Навин 18:1). Як в іншому місці сказано: «І сказали вони: Ось буває рік-у-рік свято Господнє в Шіло, що на північ від Бет-Елу, на схід сонця від дороги, що провадить з Бет-Елу до Сихему, і з півдня від Левони»(Суддів 21:19). З часом, це місто пустує, де були чудові джерела,їх закопують: «І побачив Єзекія, що прийшов Санхерів (цар асирійський), і що він задумує війну на Єрусалим, то він нарадився зо своїми зверхниками та своїми лицарями позатикати джерельні води, що назовні міста»( 2 Хроніки 32:2-3; 32:30). Тут роблять канали – «А решта діл Єзекії та вся лицарськість його, і як він зробив става та водотяга, і впровадив воду до міста…»( 2 Царів 20:20).
Цей чоловік подібний до цього місця, що втратило свою красу, було в запустінні, люди осудили його, відкинули - «хто згрішив: чи він сам, чи батьки його».
Христос повертає гідність цьому чоловіку, він повертає людині первісну красу. Але людина повинна прикласти зусиля, пройти дорогу до Силоаму, вона вже послана Христом до спасіння. Дорога до місця, де має відбутись зцілення важка, але цією дорогою зростає віра, це дорога – віри, що призводить до очищення, бо «людина виправдується вірою»( Римлян 3:28). Христос є тим світлом, що провадить до спасіння, бо лиш на світлі ми можемо щось чинити на славу Божу, бо в темряві не видно, «нічого не зможе виконувати» – це смерть. Людина може чинити за життя, ?
?з смертю вже час втрачено.
Сліпець зціляється, повертаючись до суспільства – Ісус лікує людину, повертаючи людині втрачене життя вічне. Стара людина проживає в страсі, вона подібна до його батьків, але хто пізнав Христа вже не боїться, він його учень, і проповідує Христа. Христос не тільки полікував його очі, але вилікував душу. Бог не лікує якусь частину людини, Він лікує цілу людину.
Але навіть після того, як він прозрів, він випробовується тиском фарисеїв, сказано бо:«то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є» (1 Коринтян 3:13). Лише так людина доходить до досконалості і вклоняється в правді і вірі Богу.
Найбільша помилка сучасності, це залишати працю над власною досконалістю на потім.
Подібно:
Один хлопець, який присвятив життя Богові, постійно просив свою невіруючу дівчину прийти до Бога і присвятити Йому своє життя.
- Добре, - відповідала дівчина, - я прийду до Нього, але ближче до старості... Я ще така молода і хочу пожити для себе, мені ще так багато треба зробити в цьому житті.
Через деякий час хлопець подарував дівчині букет зів'ялих троянд.
Дівчина обурилася:
- Як тобі в голову могло прийти дарувати мені зів'ялі квіти?
- А чи не так вирішила вчинити і ти? Ти хочеш віддати Богові своє життя, коли воно втратить свою свіжість і цінність.
Слова хлопця так вразили дівчину, що вона незабаром присвятила життя Христу. Згодом, одружившись, ця родина віддала Йому найцінніше - свою безцінну любов і юність в служінні Богу.
Берімо з цього приклад, працюючи над своїми недосконалостями, слідуючи за Христом до нашої Небесної обителі.

ієрд. Андрей Павлишин, ЧСВВ