Сьогоднішня євангельська подія є продовженням великих добродійств Спасителя щодо людини, яка після падіння прародичів з року в рік втрачає постійну єдність з Богом. За досить короткий час Ісус Христос робить три великі чуда, якими показує Свою владу над природою, над демонами, та над гріхом і хворобою.
Коли ми бачимо якесь стихійне лихо чи стаємо самі заручниками природи, тоді розуміємо і вміємо оцінити по-справжньому звільненню від цього лиха. Нам не потрібно багато говорити про такі речі, бо кожного разу коли на Прикарпатті розливаються ріки наші співвітчизники стають на боротьбу з стихією. І ця напруга впливу чи втручання природи у будні простих людей робить короткий час відліку вічністю. Всі потерпілі від повені лише мріють про як найскоріше завершення цієї біди. Щось подібне відбулось з апостолами, коли вони перебували у човні і на воді почалась буря. Та хоча апостоли, більшість із них були рибаками, та все ж у їхніх серцях закрався сумнів і страх. Але наскільки вони були здивовані, коли Господь Ісус Христос наказав і буря втихла. Цим показав владу над природою.
Ще страшніше є коли людину зв’язує демон. Зараз є досить багато людей , які бідні мусять спілкуватись в своїх родинах з людьми опанованими нечистою силою. Родина та батьки просять про молитву досвідчених духовних осіб, які знають, як боротись з нечистою силою, їздять на вичитки. Саме вони, близькі таких людей знають ціну звільненню від демонської сили. Тому коли повертаються до своїх домівок із звільненими з оков диявола своїх близьких родичів дивуються, як Господь маючи силу і владу над дияволом через таких вибраних духовних отців визволяє їх із цієї пастки.
А наскільки важкі узи, якими зв’язує людину гріх – віддаючи нас в рабство природи , бісів та різноманітних недуг ? Здається досить простий приклад, людина у своїй гордості відмовилась слухати Бога , втратила свою покору та бунтується проти Бога. Як вона радіє, коли після примирення з Богом у Святій Тайні покаяння отримує прощення гріхів, коли після довгої боротьби із власним тілом залишає різні свої немочі чи вади. І все це діється виключно з допомоги Господа, який як повновладний вирішує усі наші проблеми.
Повернемось до сьогоднішнього євангельського читання. Ісус побачивши віру розслабленого та його приятелів прощає гріхи недужому. Бо для того хто вірує головне у житті не земні чи дочасні блага, ані здоров’я чи посідання якось маєтку або статку, але провідною, домінуючою темою є турбота про внутрішній чи моральний стан. Ви ніколи не знайдете в отців Церкви молитву в якій хтось із святців просив перше про здоров’я, а потім прощення гріхів, а навпаки.Це постійне бажання очиститися та отримати прощення своїх гріхів. Чи може хтось назвати будь-якого святого чи святу, крім дітей звичайно, щоби вони осягнули Небо без очищення серця чи без прощення гріхів? Напевно що ні. Господь не дає таку велику нагороду за «гарні очі», але повчає нас, що «Царство Небесне силою здобувається», тому нам щоби потрапити туди, потрібно докласти чимало зусиль. Але, ми священики досить часто під час Святої Тайни Сповіді чуємо проте, що сповідаємо особливу людину, яка у своєму житті не поповнила жодного гріха. Та на жаль таких людей, які живуть такою ілюзією є досить багато. Коли ми належно не приготовимось до сповіді, той справді виглядає, що не маємо гріхів, але коли зробимо іспит сумління, перевіримо свою совість, тоді і видно результат такої сповіді. А для тих, хто немає гріха рекомендую прочитати у першому посланні апостола Івана Богослова такі слова: «Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає. Якже ми визнаємо гріхи наші, то він – вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди.» 1 Ів. 1, 8-9. Тому роблячи висновок із вище сказаного справді бачимо, що віруюча особа бажає виключно одного, необхідного для спасіння її душі – прощення гріхів. Господь бачить їхню віру і дає те, чого найбільше вони прагнули.
Після оздоровлення розслабленого фарисеї почали між собою перешіптуватись, але Господь – Серцебачець, відразу відчув лукавство законовчителів юдейських. Тому питає їх, що легше сказати «Твої гріхи відпущенні, - чи сказати Встань і ходи!» Мт.9 ,5. Звичайно, що не могли нічим заперечити Спасителеві, бо знали, що влади і сили людської не є достатньо для такого оздоровлення. Тут потрібне тільки Боже втручання.
Святитель Феофілакт Болгарський коментуючи даний уривок, говорить, що Господь бажаючи показати, що головна причина розслаблення – гріх, тому спочатку відпускає гріх, а потім зцілює від недуги тіло. Ще один з отців Церкви говорить, що в даному випадку Господь виявив Свою владу не тільки словом, але й ділом. Ісус міг повернути здоров’ я недужому, так як зробив це для слуги римського сотника, але попри все те, що Він бачив як несуть недужого, (адже ж Ісус бачить серце його, бачить працю приятелів, як вони несли крізь натовп добирались, за хоче це також в особливий спосіб їх винагородити.)
Святитель Микола Сербський говорить, що Господь прийшов до людей щоб відкрити своє безмежне багатство - Свою Любов. Христос очевидно показує нам, як людина в єдності з Богом може перемогти і себе, і природу, і злих духів, а також гріх, хворобу та смерть. Отож, працюймо над собою викорінюючи свої недоліки і з Божою силою отримаємо все потрібне нам для спасіння та щасливої Вічності. Амінь.
Протоієрей Тарас Огар. Парафія Святої Параскеви