Коли ми йдемо на високу гору, нас охоплюють різні почуття. Краса, висота, страх і непевність від того безмежного простору землі навколо нас. Але у багато разів більший страх охоплює людину, коли вона стає перед Богом. Тоді людина падає долі і закриває обличчя руками. Бог великий і страшний для грішної людини і бажати бачити Його та Його славу для нас здається просто нереальним. Апостол Матей нам розкриває подію сьогоднішнього свята Преображення. Господь зійшов на гору Тавор не один. Він узяв із собою трьох учнів. Там вони разом проводять деякий час. Учні, не підозрюючи того, що станеться з ними, спілкувалися між собою. Та раптом там, на горі Тавор, у них відкрилося те, чого вони ще не відчували - духовний зір, і вони змогли побачити Світло, яке перетворило чи (скажемо інакше) змінило зовнішність Христа. Після цього Спаситель перше заговорив про Свою мученицьку смерть і воскресіння. У той час апостоли не зрозуміли Його, бо згідно з єврейською традицією вони бачили в Христі майбутнього земного царя і визволителя від іноземного панування.
Христос же готувався до хресних страждань і голгофського приниження, тому й показав трьом учням Своє Преображення, щоб вони засвідчили Його Божественну природу і добровільну згоду на хресні муки.
Ми маємо собі усвідомити, що суть Преображення розкривається в його символах. Гора - це безмовність, відокремлене місце, де легше творити молитву, яка допомагає з'єднанню нашого неспокійного розуму з Богом. "Тавор" в перекладі означає "чистота, світло". Той, хто приходить до усвідомлення своїх вчинків і кається у скоєному, звільняється від душевного бруду і може прийняти Божественне несотворене Світло. У прагненні до знаходження цього Світла, до обоження людської природи християнство бачить духовний сенс життя. Ми інколи на дорозі свого духовного життя вимагаємо від Господа заслужених (як здається) нами різних дарів: щось бачити, чути, відчувати. Проте ми зовсім не задумуємось, що учні Христові три роки знаходилися поруч з Сином Божим- і не бачили Його Божества. Тільки на горі Тавор і лише на кілька митей Спаситель силою і милістю Своєю перетворив їх у духовні істоти, які змогли споглядати Його Славу. Подвигом апостолів, що стали свідками Преображення Господнього, є проповідь Євангелія в багатьох країнах. Через кілька століть після їх проповіді величезна Римська імперія, яка загрузла в пороках і жорстоко переслідувала Церкву, зробилася християнською. Прикладові апостолів слідували багато поколінь святих у всіх кінцях землі, що трудилися над здійсненням явленого в Преображенні ідеалу в безупинно мінливих історичних умовах. Цьому прикладу повинні слідувати і ми, сучасні християни, бо наш світ, що перетерпів в минулому столітті безліч потрясінь, забув Христа, відвернувся від нього і лежить у злі. Він повинен перемінитися силою Божою і нашим подвигом, яким би малим, скромним цей подвиг не був, і на якому б місці ми його не звершували. Одні з нас сприяють перетворенню світу своєю молитвою, інші – ділами чи вчинками, ще інші - творчістю, а хтось трудиться над відтворенням величі і могутності Батьківщини. На Таворі ще не час було будувати святкові курені, тріумфувати і розкошувати. Не до розніження і розслабленості Господь кликав вибраних апостолів, а для того щоб просвітити їх Таворським Світлом. Будучи перед учнями у Славі, даруючи їм знання про Небесне Царство, Божественний Учитель закликав апостолів на шлях великих праць і скорбот, бо тільки так могли вони досягти блаженної вічності. Назва <<Тавор>> означає "обитель чистоти". Ця свята гора вкрита тінистими гаями і квітучими луками, але вершина її висока, і сходити на неї важко. Таким є шлях до перетворення кожного християнина. Так само завзято і наполегливо повинні ми підійматися по крутій стежці на свою (в духовному житті) гору Тавор, підносячись над низинними пристрастями, привчаючись дихати розрідженим, але найчистішим повітрям вершин, - щоб удостоїтися причетності до Отчого Сяйва. Святитель Димитрій Ростовський у слові на Преображення повчає: <<Христос, який не має в Собі ніякої темряви, не потребує просвітництва. Він преобразився заради нас, щоб просвітити нашу темряву і перетворити нас із рабів гріха - в улюблених синів Бога >>. Що ж оберемо для себе ми з вами? Чи потрудимося здійснити своє сходження на гору благодаті Божої, що зветься Тавор, чи так і залишимося у вигрібних ямах гріха, просочуючись смородом похотей, переповняючи темрявою свої безсмертні душі і тим прирікаючи себе до безпросвітного пекельного вогню? Чи залишимося ми навіки глухі до поклику Вселюблячого Творця, навіки сліпі до Отчого Сяйва?
Бачення Таворського Світла є торжеством для чистих серцем, передвістям їх майбутньої слави. Святий праведний Йоан Кронштадтський, радіючи, звертається до вірних: <<Насолоджуйтеся довше, довше цим Небесним видовищем! Радійте і веселіться в тій надії, що якщо ви будете слухняні Господу своєму в цьому тимчасовому житті, то Він перетворить колись такою ж славою і наші тіла, - нашу затьмарену гріхом і пристрастями житейськими природу дивовижним чином змінить і просвітить>>.
Солодко і радісно бути з Богом. Апостол Петро з цього приводу звертається до Спасителя: <<Господи! добре нам тут бути>> (Мт.17:4).
Невже ми з вами є позбавлені цього? Ні, звичайно. І не тільки ми можемо відчувати цю радість і насолоду, але можемо іноді навіть і бачити відображення Божого світла. Світло Преображення, Боже світло не зникло із землі, Його треба шукати і збирати. І велика нагорода для тих, хто зібрав, велике щастя для тих, хто знайшов. Заради цієї радості і щастя можна себе багато в чому обмежити чи позбавити. Святкуючи сьогодні свято Преображення Господнього, припадімо ж і ми з теплою молитвою до нашого Спасителя - нехай Він зі Свого великого милосердя подасть кожному з нас духовну силу для гідного несення свого хреста, для сходження на Тавор чистоти сердечної. Господи, дай нам бачити Твоє Світло! Господи, дай нам Твоє Світло в серця наші! Даруй нам Світло Твоє - тишу, мир, радість і любов. Амінь.
Протоієрей Тарас Огар, Парафія Святої Параскеви