Дорогі брати і сестри!
Є гори, які визначають цілі етапи руху людства через історію, руху, який почався біля замкненої перед нашими праотцями райської брами та відкривається в перспективу вічного Небесного Царства. Царства, до якого мріє і прагне повернутися людина. Такою горою була Синайська гора, де Мойсей одержав Закон. Такою горою стає Кармель, де молився пророк Ілля. І ось третя така гора – гора Преображення, яку церковна традиція пов’язує із горою Фавор, насправді, не такою високою, але далеко видною на краю Ізреельської долини неподалік від Назарету. Саме на цій горі учні одержують потужний імпульс для дальшого руху, одержують нове підтвердження їхньої віри – Преображення (Мт.17:1-9).
Мабуть, не раз між собою вони міркували: що ж вони бачили на горі? Може, це якийсь інший світ? Може, відкрилося вікно у потойбіччя? Насправді, на якусь мить перед ними відкрилися реалії довколишнього життя. Перед ними відкрився Божий Син у Його величі, але як Людина. Людина не може бачити Бога тілесними очима. І коли просили про це Мойсей на Синаї чи пророк Ілля, то Бог тільки являвся їм невидимо і позначав Свою присутність як пророкові Іллі – теплим повівом літнього вітерцю. Натомість, зараз обидва Заведеєві сини – Яків та Іоан – і апостол Петро продовжують бачити свого Вчителя. Вони пізнають Його як людину у людському вигляді, але бачать і ту велич, яка суджена була людині: Фаворське сяйво, яке затьмарюється нашими гріхами, людськими провинами.
Говорять, що тварини мають зовсім інший зір, ніж людина. Не всі вони розрізняють кольори, хоча деякі, напевне, бачать окремі речі тонше, ніж ми з вами. Всі ми маємо також різний фізичний зір: хтось далі бачить, хтось - ближче. Але йдеться зараз про духовні очі, які кожен із нас має за своєю духовною природою. Саме ці духовні очі прагне розкрити Господь апостолам, відкриваючи їм інший світ, той світ, який вони зазвичай не помічають. Бо в повсякденні не бачать вони присутності духовних сил, як не бачимо їх і ми. Ми відчуваємо тільки цю присутність.
Новий світ вказує їм і на їхню місію, на їхнє місце у цьому великому світі. Світі, пройнятому світлом всеприсутности Божої. Світі, в якому немає місця для темряви. Все перейнято світлом присутности Христа! І це відкриття стає джерелом надії, яка ще не була усвідомлена тоді, на горі. Бо, прокинувшись, здивовані і захоплені, вони в особі апостола Петра, спромоглися тільки наївно висловити свій захват і свою радість від того світу, в якому опинилися: «Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі» (Мт. 17:4).
Напевне, Господь цим самим дає знак не тільки трьом апостолам і не лише учням, які зібралися довкола Нього. Його преображення – це знак надії, спрямований на кожного з нас. Він закликає нас відчути преображення світу з Його приходом. Бог приходить до людей. Він не чекає, доки ми самі, пробившись крізь темряву наших провин, повернемося до замкненої брами раю. Він Сам іде до нас, щоб узяти нас, як малу дитину, за руку і вести за Собою, щоб осяяти дорогу перед нами сяйвом Свого слова – сяйвом Євангелія, і не залишати вже нас ніколи, іти разом із нами.
Відтепер - від Вифлеємської печери, від гори Преображення, а насамперед від гори страждання Голгофи – сяйво Преображення назавжди лишається у Церкві. Преображеним світом, світом, відкритим на Фаворській горі, і стане Христова Церква. Мабуть, тому, коли ми заходимо до церкви у гарному, побожному настрої, коли ми заходимо до намоленого приміщення, в нас прокидається те саме відчуття, яке було у Петра: «…добре бути нам тут!», і хочеться залишатися в приміщенні якомога довше. З іншого боку, коли ми з’являємося в церкві у сум’ятті почуттів, із затьмареними гнівом очима, перейняті гординею, коли ми бачимо вади інших людей, тоді ми втрачаємо тонкість бачення фаворського світла, втрачаємо через наші провини. І проблеми виникають не довкола нас, а в нас самих. Маємо насамперед їх залагодити, щоб і нам дістати дар піднесеної Петрової радости, яка закликає назавжди залишатися із Богом у світі, осяяному світлом Переображення. Амінь.
Архиєпископ Ігор (Ісіченко)