Сьогоднішнє Євангеліє розповідає про покликання Господом на служіння Його учнів. Христос вийшов до Генисаретського озера, де трудилися Галилейські рибалки, і почав проповідувати про нове життя, яке з Його приходом відкривається людству. Величезні натовпи народу, витісняючи Його, жадібно слухали кожне слово. Будь-яка праця як і вся праця, яка є без Бога - марна. Ця євангельська подія показує приклад нашої немочі і те, що за допомогою Бога люди отримують добро, більше, ніж могли очікувати. І це однаково у відношенні як матеріальних, так і духовних благ.
Закінчивши повчання, Ісус велів Симону відплисти на глибину і закинути мережі для лову риби. А за те, що Він навчав народ із його човна, Він не залишив власника човна без нагороди. Він навіть подвійно його так би мовити нагородив : обдарував його безліччю риб і зробив Своїм учнем. Погляньмо як це робить Господь, як Він кожного привертає через властивий і споріднений йому засіб : рибаків - за допомогою риб. Зауважмо наскільки покірний був Петро: чоловіка, якого ніколи не бачив, він прийняв на свій човен і у всьому йому підкоряється. Досвідчений рибак, який пропрацював всю ніч і нічого не зловив, був упевнений, що і новий лов буде так само невдалий, але він послухався Ісуса. Симон ще на той час не знає, хто такий Христос: він називає Його просто «Наставником» і звертається до Нього з повагою. Але він поки що далекий від віри в Христа як в Сина Божого і Господа. Спочатку він ділиться з Ним своїм горем, що вони трудилися всю ніч і нічого не зловили. Але з поваги до Христа як доброму і мудрому Вчителю, він погоджується послухати його і знову закинути мережу.
Сердечний послух Петра щодо Ісуса був великим, тому, що він тут же виконав слово Христове, хоча, очевидно, він сильно втомився, не виспався, вимок і був у поганому настрої після марної праці, що тривала усю ніч. Тому його слухняність швидко було винагороджено милістю Христа і послухом риб. Бо Той, Хто створив риб, звелів їм духом Своїм зібратися і наповнити мережі.
Надзвичайний улов риби привів у жах Петра, Якова та Івана і всіх, що допомагали їм. Ті, хто на цьому не розуміються, тобто незнайомі з цим промислом, і не прийшли б в жах від такого рясного улову риби, а тільки пораділи б йому; але люди, які все життя свою займалися ловом риби на цьому озері, розуміли, що за тих умов , при яких вони, за велінням Ісуса, закинули мережі, не можна було нічого зловити, і якщо вони зловили таку безліч риби, то це було чудо, здійснене Ісусом. Палкий Петро благоговійно падає до ніг Ісуса і каже: «Іди від мене, Господи, бо я грішна людина.» Лк.5.8. Цим криком, який вирвався з глибини душі, Петро сповідує велич і святість всемогутнього Ісуса і смиренно визнає себе грішником, негідним спільноти з Ним. Ця подія настільки вразила душу Симона, що Він тепер називає Христа не Наставником, але Господом. Бо наставниками можуть бути і люди, але єдиний є Господь. Коли Петро звертається до Господа : «Іди від мене, Господи», то такими словами диявол говорить ці слова, знаючи, що його чекає. Пригадуємо собі як колись мешканці гадаринського краю просили Ісуса, щоб Він відійшов від них - тому що їм було шкода своїх свиней. Хоча так Петро говорить, але він на відміну від гадаринців розуміє свою негідність. Тому що від наближення до нього Бога, він бачить, що людина не може встояти на цьому місці і залишитися живою.
Блаженний Феофілакт Болгарський навчає : Човен є юдейська синагога. Петро представляє образ вчителів закону. Вчителі, ті що були до Христа, всю ніч трудились (бо час до пришестя Христового - ніч) і нічого не досягли. А коли прийшов Христос і настав день - Рим.13.12, то апостоли, поставлені на місце законовчителів, по слову, тобто по заповіді Його, закидають мережу Євангелія і схоплюють безліч людей. Але апостоли одні не можуть витягнути мережу з рибою, а запрошують і співучасників своїх, і спільників, і тягнуть разом з ними. Це є пастирі і вчителі церкви у всі часи; вони, викладаючи і пояснюючи вчення апостольське, допомагають апостолам ловити людей. Звернімо увагу і на вираз: «закинули мережу». Бо Євангеліє є мережа, що має виклад смиренної промови, проста і наближена до простоти слухачів, через що й говориться, що вона закинута. Справедливо буде сказано, що через закидання мережі на глибину пізнається глибина думки людини, її світогляд.
У цій події на морі виповнилося слово пророка, який сказав: « Так, я нашлю багато рибалок, - слово Господнє, - що їх ловитимуть, а потім вишлю силу мисливців, що полюватимуть на них на кожній горі, на кожному пагорбі та в усіх щілинах у скелях.»Єрем.16.16. Рибалок Ісус називає апостолами, а ловцями правителів і вчителів церкви подальших часів.
Повертаючись до слів Петра, який між тим, говорить : «Іди від мене, Господи, бо я грішна людина.» Лк.5.8. З почуття своєї гріховності та негідності він просить Господа вийти від нього. Це почуття власної гріховності в присутності Божій є дорогоцінний камінь душі. Господь цінує його більше, ніж усі формальні гімни, які були виконані на Його адресу, ніж усі захоплення і подяки від людей. Бо, якщо людина співає Богові численні гімни захоплення і подяки, але не відчуває своєї гріховності, немає їй в тому ніякої користі. Це відчуття гріховності веде до покаяння, покаяння - до Христа, а Христос - до воскресіння. Відчуття своєї гріховності є початок на шляху порятунку.
«І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним» Лк.5.11. Вони залишили човна, нехай інші роблять з ними, що хочуть. Крім того, Петро залишив будинок і дружину, а Яків та Іван - будинок і батька свого. І пішли за Ним. Про що їм турбуватися? Хіба вони не турбувалися і не трудилися цілу ніч, але марно? Той, Хто може все створити без праці, зможе прокормити їх і їх родичів.
Сьогодні Христос звертається до кожного з нас : «відпливи на глибину», щоб і ми із глибини душі пізнали краще себе і те слово Боже, яким промовляє до нас Господь, щоб визнавши свою неміч ми залишили все матеріальне і від апостолів навчившись шукали тільки духовного для спасіння своїх душ. Амінь.
Протоієрей Тарас Огар, Парафія Святої Параскеви