Церква є для нас найбільшим навчальним закладом : тут багаті напоумляються і виправляються, а бідні знаходять собі розраду і заспокоєння. Ось і зараз нам би пасувало зайнятися такою справою навчання. Нам би слід навчитись мудрості Божого слова, яке Господь сьогодні приготував для кожного з нас.
Сьогодні, брати і сестри, у прочитаному Євангелії Господь засуджує неробство, розкіш і млість, але говорить слова розради тим людям, які знаходяться в тяжкому становищі зараз тут, на землі. Ми чули притчу, яка повинна протверезити всяку людину. Господь говорить притчу, в якій був один багатий чоловік, який блискуче, вишукано одягався в порфіру й віссон. Це були кращі тканини того часу, в яку могли дозволити одягатися найбагатші і імениті люди. Ця тканина була дуже тонка, ретельної вичинки і дуже дорога, вона пестить шкіру. Так само, як і сучасні модниці, дівиці і жінки, а часом і багато жінкоподібні чоловіки, тим тільки і зайняті, що модою і нарядами на всякий день.
Ця притча викриває таких людей, кажучи про долю їх у загробному житті вельми суворою і жорстокою. Крім того сказано, що цей багач бенкетував кожний день. Бенкети в ті часи тривали по кілька днів. Але й сьогоднішні сластолюбці не поступаються тим древнім багатіям. Зараз багато людей, що прагнуть проводити час в надмірності їжі, наприклад, у ресторанах. Вдаються до цього нестримно кожен день. Поряд з будинком цього багатія буквально на землі лежав Лазар - людина жебрак, всіма покинутий. Тіло його було в струпах і гної, і тільки пси приходили й облизували його рани. І радий був би Лазар тим крихтам, які йому могли дістатися зі столу того багача. Тобто, ми бачимо образ людини всіма знедоленого і кинутого. Якщо ми проведемо паралель, то в нашому сьогоднішньому житті можемо побачити таких людей. Від них всі відвернулися, вони всіх дратують, і бувають раді, якщо і їм дістануться ті дещиці зі столу багатих. Але ось багач вмирає. Незабаром помер і Лазар.
Багатієві влаштували пишний похорон, були вимовлені багато мовлення, а багач потім потрапив у пекло. І в вогні, у великих муках він підвів очі й побачив Лазаря, який знаходився на лоні Авраама, і вже там він мав бенкет Віри, вічне блаженство, радість буття.
Нещасний багач! Цей безумець не розумів, що сам він мізерний, і вбогий. Наповнювалася його скарбниця, але порожніло серце, пересичувалося тіло, але вмирала від голоду душа. Прийшов час і в розпалі хмільного бенкету наздогнала багатія смерть - і тут вже нічим не допомогли ні прислужники і дармоїди, ні коштовності і золото. Тут-то, нарешті, прозрів цей жалюгідний самолюб, але - на жаль! - Занадто пізно, коли демони вже підхопили його загиблу душу і вкинули в пекло. У пеклі, будучи в муках, багач підняв очі свої Лк.16.23, - і кого ж побачив? Лазаря, який теж відійшов в інший світ, але як перетворився той, кого багач перш навіть презирства свого не удостоював. На землі носив лахміття, в небесах одягнувся Лазар шатами небесного світла, страждання і скорботи смиренного жебрака змінилися райським блаженством.
Сліпий багач! Якщо б здогадався він, що людина, що лежить біля його воріт в образі хворого бідняка, наділений нетлінним, істинним багатством! Тих грошей, які багач за один день викидав на свої бенкети і примхи, вистачило б, щоб дати Лазарю одяг і притулок, запросити лікаря, який зцілив би виразки страждальця. У багача були гори золотих монет, але жодної з них не приділив він жебраку. Багач пересичувався ласощами, а поруч нудився голодний, він одягався в дорогоцінний віссон, а поблизу людина тремтіла від холоду, він умащувався дорогими пахощами, а неподалік хворий не мав ліки від ран. Яка жорстокість, яке бездушність, яке безумство! Дешево міг багач купити собі вічне спасіння. Коли б він допоміг Лазарю позбутися потреби, тоді, можливо, вимолив б Лазар у Миротворця, обранцем якого він є, прощення цьому нещасному марнотратнику життя. У часи свого розкошування багач розреготався б, якби йому хто-небудь порадив запросити Лазаря до свого столу, але ось зробився Лазар бажаним гостем на бенкеті Царя Небесного.
Бідний багач! Куди ж поділось все твоє багатство? Навіть каплі води ти не приніс зі собою в інший світ, щоби тим утамувати нестерпну спрагу. Дочиста розтратив він себе на пусті задоволення, а тому справедливо чує від патріарха Авраама такі слова : «Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого, так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся».Лк.16.25 Бачимо , що багач навіть ім’я своє втратив, тому просто його згадують як – багач, бо його ім’я було викреслене з Книги Життя. Тому у вічності люди, які подібно до цього багача провадять своє життя, там у вічності називаються : «п’яницями», «блудниками», «користолюбцями». Стражденний багач звертається навіть не до Лазаря, а до Авраама, говорячи: «Пішли, щоб Лазар омочив палець у воді і прохолодить язик мій, хоча б на малий мить, щоб я міг отримати полегшення»Лк.16.24. І чуємо сувору відповідь Авраама, що це неможливо - «хоч ти і бачиш вдалині Лазаря, але між вами величезна прірва, яку неможливо перейти ні з одного, ні з іншого боку» Лк.16.26. Тобто, ми бачимо, що виникає непереборна перешкода в майбутньому загробному житті між праведниками і грішниками. Хоча в цьому житті ми бачимо, що все перемішано - і зло, і добро переплетені так, що якщо спробувати чисто теоретично знищити всіх грішників, то можна пошкодити і праведникам. Але в майбутньому житті цей поділ відбудеться, причому остаточно і безповоротно, як про це говорить сьогоднішнє Євангеліє.
Потім багач звертається з другої проханням до Авраама : «благаю ж тебе, пошли його в дім батька мого; я маю п'ять братів, нехай він їм скаже, щоб і вони також не прийшли в це місце муки» Лк.16.27-28. На це Авраам вдруге дає відмову, говорячи, що це неможливо, це прохання не можливе - якщо зараз вони не слухають Мойсея і пророків, то не послухають, якщо і воскрес хто з мертвих і з'явився до них, кажучи їм про їх загробну долю.
Якщо б при життю цей багач поділився з Лазарем своїм добром, то і тепер би у Вічності успадкував разом з ним царство, якщо б він був співчутливим до бідних, до тепер він уникнув тяжкого засуду. До таких як цей багач звертається автор Книги Псалмів цар Давид : «Блажен, хто дбає про нужденного та вбогого; в лиху годину Господь його врятує.» Пс.40.2
І сьогодні кожного з нас повинні охоплювати думки: «А що там за гробом, а чи є там відплата і чи є там покарання?» І ось сьогоднішнє Євангеліє багато що прояснює. Якщо ми подивимося на сучасних людей, які живуть широко, красиво, віддаються всяким задоволень, то на питання, чому вони це роблять, відповідять, що не вірять у те, що за лінією смерті нас чекає страшний геєнський вогонь як відплата за ті гріхи, які ми здійснюємо в житті. Але ось сьогодні Господь твердо і виразно говорить усім нам, що той вогонь в тисячі, мільйони разів, незрівнянно сильніше вогню, який ми бачимо на землі. Земний вогонь як тінь того геєнського. Також і майбутнє блаженство не порівняти з тим, яке люди намагаються досягти тут на землі, чому і сказано, що «того око не бачило, того вухо не чуло і що на серце людині не сходило, що приготував Бог люблячим Його».
Хто є вірний Господу і служить Йому усім своїм життям, той дає зі свого майна бідним і на діла Божі, а хто служить мамоні – той тремтить над найменшою копійкою, покладаючи навіть на це свою якусь надію. Провідною думкою в цьому уривку святого Письма є така : багатий відповідає за бідного. Господь заохочує всіх нас задуматись над цією думкою, щоби вона нас спонукала зрозуміти страждання іншої людини, її бідність , хворобу, а разом з тим розкриває нам зміст страждання, в якому духовно росте людина.
Сьогоднішні наші страждання і радості незрівнянно посиляться після смерті: для грішників, якщо вони залишаться в пеклі - це будуть вічні муки і вогонь геєнський, для праведників - вічне блаженство на лоні Авраамовому. Авраам мається на увазі тут як батько віруючих. Сьогоднішню притчу, брати і сестри, можна укласти однією короткою фразою: Бог терпить до кінця і мучити теж буде до кінця. Амінь.
Протоієрей Тарас Огар, Парафія Святої Параскеви