Дорогі брати і сестри!
Є у одного американського письменника, Ернеста Хемінґуея, чудовий художній образ, винесений у назву книги: «Свято, що завжди з тобою». Саме цей образ можна застосувати і до свята, яке проминає – Великоднього свята. Бо, справді, вже ніби минулося перше піднесення великодніх свят, вчора завершився Світлий тиждень. Тим не менше, це свято живе у Церкві і Церква живе Великоднем.
«Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна», - так говорив апостол Павло (1 Кор. 15:17). Саме Воскресіння Христове надихає Церкву благодатним віянням Святого Духа, принесеним завдяки воскреслому Христові. І про це сповіщає сьогоднішній уривок Євангелія від Йоана (Ін. 20:19-31). Але він несе в собі і певне застереження для кожного з нас, адже розповідає про сумніви, які з’явилися в одного з найдіяльніших апостолів – апостола Фоми, людини такого скептичного розуму, який високо цінується сучасною цивілізацією.
Справді, життя нас привчає бути скептиками, не довіряти слову, намагатися перевірити чуже слово дослідно. І в багатьох випадках це дає добрий ефект. У нашому повсякденному житті, як і в житті суспільному, не можна вірити слову, не підкріпленому вчинками. Але коли ми маємо віру в Христа, то дістаємо той чинник для перевірки правдивости слів і вчинків іншої людини, якого бракує людям невіруючим.
Дуже часто людина, яка втрачає віру в Бога, стає легковірною. Бо вона все одно потребує якихось орієнтирів для руху через життя. Вона потребує власної віри і творить її: творить фантастичну віру у своїх великих і малих божків, ідолів, творить міфи, щоб потім знов і знов відмовлятися від них, руйнувати, а потім створювати натомість нові.
Ми пережили одну із найстрашніших сторінок в історії нашої країни, коли опанована облудним комуністичним міфом значна частина наших співвітчизників увійшла у число творців "імперії зла й беззаконня". Той час проминув. Але як хочеться нам знов і знов творити якісь нові, часом досить вульгарні, міфи! Міфи, які допомагають нам створювати передвиборчі платформи, рекламні ролики, образи "доброчинців" зі святковими дарунками в руках.
Христове слово дає нам твердий вимір до правдивости слів – вимір Євангелія. «Ваше ж слово хай буде: «так-так», «ні-ні». А що більше над це, то те від лукавого» (Мт. 5:37), - лунає із Євангелія. «Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його» (Мт. 16:27), - попереджає нас Господь і водночас вчить нас і самих перевіряти правдивість слів інших людей за їхніми вчинками. Вірити Євангелію - означає неодмінно перевіряти слова інших людей, вміти ставитися критично до різного роду політичних платформ, порожніх обіцянок, до тих ілюзорних повітряних замків, які нам пропонують у зламні періоди історії.
Бути людиною віруючою зовсім не означає бути легковірною. Навпаки. Вірити в Бога - значить перевіряти цією вірою кожне слово, почуте нами від людей, кожну обіцянку, яка приходить до нас із зовнішньго світу. Вірити в Бога - значить відстоювати правду і бути нетерпимими до брехні, не приймати її самим і не поширювати її, відстоювати непохитність євангельської - прозорої і чистої - істини. Саме до цього закликає нас Христос. І коли Він дає можливість торкнутися Фомі Своїх ран на пробитих цвяхами руках і до рани, пробитої списом (Ін. 20:27), то нам Він дає набагато більше: Він Сам віддається нам, щоб посилити відчуття Його постійної присутности – віддається Своїм пресвятим Тілом і Пречистою Кров’ю у Таїнстві Євхаристії.
Цінуймо це. Бо, прийнявши - через щире покаяння й смирення - Самого Христа, воцерковившись через хрещення і миропомазання а головне - активне долучення до духовно-молитовного життя певної парафіяльної спільноти, ми стаємо причетними до ґрона святих апостолів, до яких приходить Ісус, даруючи їм благодать Святого Духа. А, отже, ми наділяємося і місією апостолів – боронити правду Христову в світі. Правду, яка ґрунтується на твердій і живій вірі й довірі Христові, на вірі в Його Євангеліє. На вірі у свято, що завжди з нами, – воскресіння Христове! Амінь.
Архиєпископ Ігор (Ісіченко)