Сьогодні Свята Мати Церква нагадує нам про це чудо не тільки заради нашого зміцнення у вірі, бо Спаситель творив безліч і більше великих чудес, наприклад воскрешав мертвих, а й заради символічного значення цієї події, яку має розуміти кожен з нас. Всі ми духовно розслаблені люди. Перебуваючи в цьому духовному розслабленні, можемо бути, багато і багато років, ми вже втратили всяку надію знайти духовне здоров'я, як і євангельський розслаблений вже не сподівався коли-небудь жити звичайним людським життям.
Євангеліє говорить, про Овечу купіль, яку називають по-єврейськи Витесда, мала «п'ять притворів», тобто «п'ять накритих входів». У наш час були проведені розкопки, і дійсно виявлена ця купіль, що має п'ять відділень. Правда, води там зараз немає, але до самої купелі можна підійти й оглянути її. Так євангельські слова підтвердилися через дві тисячі років, і ми одержали доказ точності, натуралістичним способом євангельської оповіді, - все, що в ньому описано, взято з життя. Все це конкретні місця і конкретні події, що відбувалися саме на тій землі. І зараз вже після 2 тисячоліть появилася вода, в одній з розкопаних цистерн цього комплексу цілий рік є чиста вода. П'ятий портик або критий хід, мабуть ділив цю купальню на дві частини. В одній половині омивали тварин, призначених в жертву в храмі, а в іншій могли омиватися люди. Але обидві частини купальні наповнювався водою з одного підземного ключового джерела.
Там біля цієї купелі тридцять вісім років лежав розслаблений, очікуючи, поки хтось внесе його в цю воду, і не мав такої людини, яка б його туди спустила, а сам не міг це зробити. Чому тридцять вісім років? Це нагадує нам історію ізраїльського народу, тридцять вісім років мандрував, поневірявся по пустелі, перш ніж увійти в землю обітовану. Купіль - це очищаюча вода закону юдейського, закону, за яким цей народ покликаний жити, щоб бути чистим, регулярно очищаючись від гріха і за часами отримуючи зцілення, коли ангел за велінням Божим приходить і, через пророків, нагадує народу, що у нього є закон, даний Богом Мойсею на горі Синай.
Відомо, що розслаблений тілом має всі члени свої безсильні: ні руки не може підняти, ні ногою ступити, ні голови повернути, ні тілом зробити якийсь рух - цього всього на жаль така людина не можу зробити. Як казав хтось із отців церкви : «Це живий гріб, в якому лежить душа».
Розслаблений хотів зцілитися, але не міг, бо не рухалися його руки і ноги. Не міг він піднятися з ліжка, бажання мав, але не мав можливості. Так само, як і інші - сліпі, глухі, кульгаві, які теж мали таке бажання, але можливості і сил у них не було. Це може нагадати нам про себе. Ніхто з нас не хоче бути хворим, не хоче жити в гріху, ніхто з нас не хоче залишатися в розслабленості, розуміючи до чого вона може призвести, але ми, подібно до того розслабленого, не маємо своїх сил, щоб встати і піти туди, де дарують зцілення і сили. Ми потребуємо, щоб хтось нас привів туди вчасно, у відповідний момент, коли Господь звертається до нас, коли Господь посилає свого ангела, здатного дати нам це зцілення, дати звільнення від гріха і відновлення зі стану розслабленості, і ось така людина не завжди поруч з нами. Так не знайшлося його і у Ізраїлю, надіючись на своїх вчителів і наставників, які робили вигляд, вірніше намагалися, але не могли пояснити Закон Божий, бо самі перебували поза ним.
Чому Господь питає його, бажаючи показати нам терпіння цього чоловіка. Запитує не для того, щоб дізнатися, тому що це не тільки є зайвим, але і низько питати хворого, чи хоче він бути здоровим. Так я сказав, що Він запитує для того, щоб показати нам терпіння цієї людини.
Будь-яка хвороба, має свої причини. Їх багато, але головна з них завжди в нас самих. Часто хвороба є результат нашої нестриманості, наших пристрастей. Ці гріховні пристрасті роблять нас «розслабленими», багато в чому усі ми є подібними до хворого юдея, якого Спаситель зцілив при овечій купелі.
Господь дарує зцілення розслабленому, даючи зрозуміти йому і всім іншим, що перед ними «Господь суботи», «Пан суботи», Який створив цей день, щоб люди могли в цей день робити справи любові, милосердя, добра. А юдеї його не приймають, питаючи розслабленого : «Хто Той Чоловік, що тобі сказав візьми ложе своє та й ходи?» Ів.5.12. Можна далі здогадатися, що вони мали на увазі, адже, на їхню думку, Він порушив закон, Його потрібно знайти і вбити : «Ось тому й переслідували юдеї Ісуса: вчинив бо він те в суботу» Ів.5.16. Яке трагічне нерозуміння, неприйняття справ Божих!
Коли Господь змусив розслабленого зізнатися, що він вже довгі роки не отримує ні від кого допомоги і ніколи не зможе зцілитися, хоча зцілення начебто б зовсім близько, тоді показує йому, що благодать Божа діє крім очікувань, з того боку, звідки її, може бути, ніхто не чекає, якщо тільки людина не втратила надію і залишилася правдиво віруючою. Розслаблений, паралізований чоловік став абсолютно здоровим, - не так, як це буває з людьми, які, оговтавшись після важкої хвороби, відчувають ще деяку слабкість і потребують відновлення сил, - але здоровим настільки, що зміг взяти свою постіль і піти. Він придбав таку силу в тілі, якої просто не могло бути у людини, що лежала протягом довгих років. Ось яку дію благодаті Божої можемо спостерігати у вчиненому зціленні. Якщо Господь зцілює, то для Нього немає ніяких перешкод.
«Нам, які розслаблені і є нерухомі до всякого доброго діла, і не маємо людини, тобто сенсу людського, як би таким життям ми уподібнились не розумним тваринам, ми чомусь завжди чекаємо щоб нас хтось опустив у купіль слізного покаяння, в яку хто увійде першим, той отримує зцілення. Бо той, хто сподівається на подальший час і відкладає покаяння, і не поспішає покаятися тут, але спізнюється, і не отримує зцілення. Отже, намагайтеся увійти першим, щоб смерть не захопила вас»
Спаситель чекає від нас іноді навіть не молитви, а лише єдиного подиху перед Ним про наше безцільно прожите життя. Чекає, щоб прийти і допомогти, прийти і почати виводити нас з гріховної трясовини, прийти і почати зцілювати нашу душу і тіло, тіло яке є храмом Його Духа - Духа Божого. Просімо Його щоб просвітив наш притемнений розум і ми мали бажання самостійно щиро просити пробачення за свої гріхи. Амінь.
Протоієрей Тарас Огар.