Дорогі брати і сестри!
«Земля і порох, і попіл ти, людино, і в землю повертаєшся за Божим велінням», - колись кожного з нас супроводжуватимуть в останню дорогу ці слова, які виголошуватиме священик. І тими словами нас ніби повертатимуть до світанку творіння – до того шостого величного дня творіння, в який з’явилися наші праотці, з’явилися, як пише Книга Буття, «із пороху земного» (Бут. 2:7).
І ось ця мить повернення зору сліпому (Ін. 9:1-38) також має в собі глибоку символіку. Хіба не міг би Спаситель одним Своїм словом зцілити недужого? Міг би, безперечно. Але Він робить щось інше. Він бере звичайний земний бруд, згортає порох, якого так багато під ногами на глинобитних стежках Близького Сходу. Цим порохом намащує очі, і сліпий починає бачити (Ін. 9:6).
Для чого потрібне було саме використання землі? Щоб нагадати нам про наш кінець? Так, можливо. Але, може, насамперед для того, щоб відкрити нам значення присутности Творця в нашій історії – присутности Ісуса Христа, Який приходить для того, аби, повернувши нас до нашого покликання, нагадати, Хто і як нас створив, відкрити нам очі на реальний світ.
На щастя, більшість із нас може сказати: «Я - людина зряча. Для чого мені повертати зір?». Але яким фальшивим часто буває цей наш зір! Як спотворено бачимо ми світ довкола, людей, котрі нас оточують! І багато залежить у нашому баченні довколишнього світу від нашого внутрішнього настрою, від життєвої програми, яку несе в собі кожен із нас. Розуміючи це, політтехнологи докладають багато зусиль і витрачають багато коштів для того, щоб змусити нас бачити світ неадекватно, спотворено, відповідно до замовлення тих чи інших власників засобів масової інформації, які показують нам картинки, що відривають нас від реальности і вміщують в інший, фантастичний, рекламний світ, який має на меті нав’язати суспільству певну політичну доктрину.
Що найважливіше у тому уривку з Євангелія, який ми прослухали? На перший погляд – зцілення хворого. Але цим не закінчується уривок. Євангелист Іоан із властивою йому скрупульозністю і вмінням помічати деталі провадить нас аж до останньої миті – до дарування Христом радости віри. Ось що справді відкриває духовні очі сліпому! Ось що може нам допомогти побачити світ таким, яким він є, а не яким подають нам його заанґажовані засоби масової інформації чи наше спотворене сприйняття довколишнього світу!
Христос відкриває нам очі віри. І це – великий дар. Дар, який допомагає нам відчути насамперед сяйво того світла, яке надає реальних обрисів світові, - світла воскресіння. Ось у чому є провіденційне значення цього чуда, пророче його значення! Не випадково сліпий сприйняв Христа за пророка, коли пояснював юдейським старшинам, Хто ж саме зцілив його (Ів. 9:17).
Христос провіщає тут, чим саме Він відкриє нам очі на майбутнє: Своїм воскресінням з померлих. Він також, повертаючись як людина до пороху, з якого був узятий, пройшовши через нього, веде нас до вічного світу, в якому праведники вшановують присутність воскреслого Господа у вічній радості.
Для нас усіх мить зустрічі з Христом є шансом на повернення цього зору. І, можливо, саме тому на завершення цих радісних сорока днів відзначення великодніх свят Церква пропонує нам замислитися не тільки над тим чудом, яке сталося колись у Палестині, а над собою самим, над тим, наскільки здоровим є наш зір, наскільки адекватно бачимо ми цей світ. І Церква заохочує нас просити у Бога, щоб силою віри, радістю віри допоміг нам відкрити наші духовні очі. Амінь.