Зціленню гадаринських біснуватих передувало диво, пов'язане з приборканням бурі на морі. Ісус перед тим заборонив вітру і морю, які шаленіли заради випробування віри Його учнів, і ось, вийшовши з рятівного човна, під яким ми розуміємо образ Церкви, Ісус з учнями зустрічає ще один вид біснування, але вже не в природі, а в людині. Назустріч Христу вийшли два біснуватих чоловіка. У наш час ми також можемо зустріти біснуватих, по вигляду абсолютно нормальних людей, але які перетворюються в наполовину звірів при дотику до мощів , інших святих речей або просто при входженні в храм. Вони можуть проявляти свою лють і в звичайному житті, особливо, коли справа стосується вибору рятівного для людини шляху. Біси починають боротися з самим біснуватим, «придушуючи» його за будь-яку добру думку. Людина мучиться, мучиться, біжить до храму, де знаходить полегшення своїм муках. Але тут же в храмі його бісівські полчища відтворюють неймовірні звуки, що лякають людей. Такі люди відтворюють голос тварин, самі не підозрюючи про це. І все ж людина тягнеться до святинь в надії отримати зцілення. Таку надію мали і гадаринські біснуваті, які змучилися від присутності в них бісів, але не могли через незліченні свої гріхи позбутися їх. Як тільки Ісус почав наближатися до землі Гадаринської, біси з неймовірною силою почали кричати. Але в той же час біснуваті відчували, що влада нечистих духів слабшає, і з надією на зцілення вони пішли назустріч Христу. Ці одержимі жили в гробах, і з гробів вони виходили і поневірялися по пустелі і лякали людей в полях і на дорогах, особливо на дорозі, поблизу якої перебували їхні гроби. Блаженний Феофілакт Болгарський пояснює так це місце : « Живучи в гробах, демони хотіли утвердити думку, ніби душі померлих робляться демонами. Але нехай так ніхто не думає : тому що душа по розлученні з тілом вже не блукає по цьому світу, але душі праведних покояться у руці Божій, так само і душі грішних також відводяться звідси в свої місця, як, наприклад, душа багатого, це бачимо з притчі про багатого та Лазаря».

Язичники ховали померлих найчастіше біля шляхів та доріг, що не було рідкістю і у євреїв. Так, гріб Рахілі знаходиться біля дороги, що веде з Єрусалиму до Віфлеєму; гріб Манасії біля дороги до Мертвого моря. Оволодівши двома людськими істотами, біси стали користуватися ними як своїм знаряддям для заподіяння зла іншим людям. Бо головна особливість людей, якими оволоділи нечисті духи, - творити лише гидоту й зло. Вони були оголені від усякого блага. «Він з давнього часу вже не носив одежі й мешкав не в хаті, а по гробах» Лк.8.27, - йдеться про один з них. Думається, що не тільки тіло його було оголене, а й душа не одягнена ні в яке благо, ні в який дар Духа Божого, але була абсолютно голою і порожньою від добра, яким є Божий дар. І обидва були : «такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою» Мт.8.29. І ось, вони закричали: «що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити» Мт.8.29. У цьому бісівському крику найважливіше те, що біси впізнали Ісуса як Сина Божого і в жахливому страху голосно це визнавали. Щоб засоромилися ті люди, які були присутні при цьому, дивилися в лице, і не могли впізнати Його або, пізнавши, не наважувались явно визнати. Біси насправді визнавали Христа не з почуттям радості і тріумфу, як радісно вигукує людина, що знайшла великий скарб, але вони закричали від страху, бачачи перед собою свого Суддю. Вони закричали і визнали Того, імені Якого вони найбільше бояться, і приховують його від людей, і забирають чи точніше буде сказано крадуть з серця людини. Закричали у муках і розпачі, подібно багатьом людям, які лише в муках і розпачі відкривають рот, щоб вимовити ім'я Боже. «Що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий?» Мт.8.29 - запитують біси. Тобто: що спільного між Тобою і нами? До чого Твоє несподіване і небажане відвідування? Христа запитують, навіщо Він прийшов до них. І при цьому акцентують : «передчасно нас мучити» Мт.8.29. Не страждаючі біснуваті звернулися до Христа, а їх злі духи, які відчували наближення кінця своєї влади над цими бідними людьми. Отже, вони очікують судного дня і муки в кінці часів. Вже сама присутність Христа означає для них муки більш страшніші, ніж світло для крота. Цей євангельський уривок говорить нам про те, що Христос прийшов позбавити людину від влади диявола. У відсутності Христа біси були безсоромні й зухвалими настільки, що одержимих ними людей ставлять нижче скотів і наповнюють страхом всю околицю, так що ніхто не міг переходити тією дорогою. А в присутності Христа вони не тільки по-рабськи перелякані, але і боягузливо покірні - як всякий тиран перед своїм суддею, - бо ось вони стали принижено просити Господа, щоб Він не посилав їх в безодню. Блаженний Феофілакт Болгарський : «Лукаві демони домагаються знищенням свиней засмутити їхніх господарів, щоб вони не прийняли Христа. А Христос сходить до демонів для того, щоб показати, яку злобу мають вони до людей, - так що, якби мали владу і їм би не заборонялось робити відкрито все, то гірше б вчинили з нами, ніж з свинями». Пастухи, які пасли свиней побігли у місто і сповістили про Ісуса та те, що Він вчинив. «І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові» Мт.8.34 І ви думаєте знайти тут щось втішне: все місто об'єдналося і пішло назустріч Господу ... Хотілося б думати і вірити, що це віра об'єднала їх, що вони, як колись самаряни попросять Господа залишитися у них, складуть подяку Йому за зцілення, за порятунок двох їхніх же співгромадян, та й за звільнення їх від небезпеки при проходженні цього шляху ... І що ж? Так, вони попросили Господа ... але тільки не залишитися у них, а стали просити Його «щоб Він відійшов від їхніх околиць» Мт.8.34 Ось найстрашніше місце з цього Євангелія. Спочатку біси були в двох одержимих. Потім ми їх бачимо в цілому стаді свиней. А тут ... ціле місто, одержимі ... чим? Пристрастю до наживи. Адже вигодовування свиней було за єврейським законом незаконним, гріховним ... Але в ньому були гроші, і гроші величезні. А тут ... ціле стадо пропало. І вони ніби кажуть Господу: «Ти тільки вступив на нашу землю і заподіяв нам такий страшний збиток. Що ж буде, якщо Ти тут залишишся далі. Та Ти нас зовсім розориш! Ми бачимо, ми розуміємо Твоя велич: навіть демони коряться Тобі! Але нам що від цього? Яке нам діло до цих двох зцілених? Нам не потрібні Твої чудеса. Нам потрібні тисячі, мільйони ... Ти не для нас. Йди, йди зараз же!»
Святитель Лука Войно-Ясенецький зазначає, що біси можуть вселятися в серце людини і вести себе дуже тихо. Людина навіть не підозрює, що в її серці живуть біси, особливо якщо вона заперечує все духовне.
У наш час також «багато одержимих, але вони біснуються набагато більш тонко, і біси діють зовсім не так грубо, як в душі і тілі нещасних гадаринських біснуватих ... Потрібно знати, як розпізнати нам присутність бісів у своєму власному серці, бо якщо не будемо вміти розпізнавати їх присутність, не зуміємо і боротися проти них» - продовжує святитель Лука Войно-Ясенецький. Чим оздоровитись від цієї моральної та духовної хвороби, як рятуватися від цього багатоголового чудовиська, щоб не зробитися жертвою підступності лукавих, злих, нечистих демонів? Тільки смиренною вірою в Господа Ісуса Христа, Який зневажив силу диявольську, щирим, глибоким покаянням, молитвою і постом. «Цей рід не виходить, тільки молитвою і постом», - каже Господь Мт.17. 21.
Дорогі у Христі браття і сестри! Перевіримо свою душу. Чи не буває і з нами так? Яка-небудь пристрасть охоплює нас, а Христос заважає. І ми в душі шепочемо ті ж жахливі слова: піди від нас! Так збереже ж нас Господь від цього! Так буде ж наше слово звернене до Нього: «Прийди до нас і ніколи не віддаляйся від нас.» Амінь.

Протоієрей Тарас Огар.