Бут 5,32-6,8;Прип 6,20-7,1. 

Біблійний текст представляє патріарха Ноя, який прожив п’ять століть і лише тоді народив синів. Звичайно, родила дружина, але писання це промовчує, говорить тільки про її мужа, бо таким був стиль. Господу не сподобалося те, що сини Божі, тобто вірні до цього часу Богові особи, стали брати за дружин людських дочок, тих, хто поклонялися божкам. Творець стривожився, йому не сподобався такий спосіб життя, бо вони наражалися стати поганцями, залишити віру в єдиного і правдивого Бога. І відомо, що згодом ці особи ставали на дорогу безглуздого життя. Тому Господь вирішив значно скоротити вік життя людини, щоб вона, живучи на землі, так довго не вікувала і не ображала Його. А велика множина гріхів тягне за собою відповідальність й відповідно більше покарання у вічності. І тут Господь проявив своє велике милосердя над грішною людиною: коротший вік – менше гріхів і менше покарання. Серед такої великої кількості людей Бог не знаходив нічого доброго, хіба що постійно злі думки і гидкі помисли сердець у людей. Важко було Богові пережити це. Не так давно Єва з Адамом «засвітилися» своєю неслухняністю, Каїн пролляв кров, а згодом люди стали віддалятися від Бога скоєнням тяжких провин, «тож на серці йому стало важко». Бог постановив реабілітувати ситуацію, знищити людей та усе створіння, крім Ноя з родиною та звірів, птиць, плазунів тощо, які спаслися на кораблі з Ноєм. Навіть безконечне Боже милосердя не годилося з тим, щоб прощати, бо ніхто прощення не просив. Люди уважали себе панами життя, «богами», а Господь призначив погибель усім створінням. І сталося не по людських задумах, а по Господньому велінню. Людина завше намагається наклонювати Господа, щоб Він годився на її грішні примхи, але вона дуже помиляється; бо Господь – святий пресвятих і всякий бруд не може наблизитися до Нього, диявол покараний Богом, не має приступу до Всевишнього. 

Книга Приповідок  загострює нашу увагу на обережне спілкування з особами іншої статі, це відноситься до усіх осіб чоловічої та жіночої статі. Господь пропонує людині пам’ятати заповіді, які являються дороговказом життя. І гріх не полягає на тому, що хтось такої чи іншої статі, а лише на відношенні людини, на способі її мислення, дії тощо, щоб не підлягати спокусі, не давати волі брудним пристрастям, які суперечні Божим Заповідям. Пророк говорить про Заповіді, як світильник, що вказує на стежку, на дорогу, якою слід прямувати.  Він згадує  не улягати вроді, облесливим словам, не повестися на моргання, бо усе це може довести до зубожіння, і можна погубити свою душу. Очевидно, що обережні відносити, мудре спілкування, виважені розмови та необхідні зустрічі повинні відбуватися. Кожній людині необхідно стерегтися гріха, слід молитися до Богородиці, не вступати у розмови зі спокусами, які злий дух завертає у привабливі обгортки. 

Звертаюся до вас, брати, якщо почуваєте себе до життя у безшлюбному стані, як священики, уповайте на Бога і приймайте Боже покликання. Не легко нікому і взагалі, життя не є простим й гладким, мимо того, волю Господню потрібно виконувати завжди й усюди та дорожити покликанням. Автор книги Приповідок пропонує: «… Зберігай мої слова, заповіді мої сховай у себе» (Прит 7,1). Ось, запорука вічного спасіння!  

+ Ігор

Митрополит Львівський, УГКЦ

10 березня 2017 р. Б., Львівська Духовна Семінарія Святого Духа, м. Львів