Послання Апостола Павла до Євреїв 4, 14 – 5, 10.

14. Браття, маючи великого архиєрея, що пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання. 15. Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам; він бо зазнав усього подібно, як і ми, крім гріха. 16. Приступім, отже, з довір'ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і найти благодать для своєчасної помочі.

1. Кожен бо архиєрей, узятий з-між людей, настановляється для людей у справах Божих, щоб приносив дари та жертви за гріхи, 2. щоб міг співчувати нетямущим та тим, що заблудили, бо й сам він ввесь у немочах, 3. і тому має як за людей, так і за себе самого приносити жертви за гріхи. 4. Достоїнства ж цього ніхто не бере собі, але той, хто покликаний Богом, як Арон.

5. Так і Христос не сам собі присвоїв славу стати архиєреєм, бо вона від того, який до нього мовив: Син мій єси, я сьогодні родив тебе. 6. Як і на іншому місці каже: Ти священик навіки по чину Мелхиседека.

“Маючи, отже, великого архиєрея, що пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання.”

Дорогі християни! Продовжується мандрівка Великим постом у напрямку до Воскресіння. Церква, як добра мати, допомагає та підтримує кожного у часі цієї духовної подорожі. Через правди Святого Писання, якими  просякнуті всі богослужіння, отримуємо підтримку, підбадьорення та правильний напрямок на шляху за Христом.

Хрестопоклінна неділя, на якій сьогодні в черговий раз зупиняємо свою увагу, - це не лише певний відрізок часу посту, не період, про який потрібно забути; це насамперед час певної зупинки-призадуми, застанови, аналізу пройденого та планування майбутнього.

Апостол третьої неділі посту (Євр.4.14-5.10) не розповідає нам про хрест Христовий, а веде мову про особу Христа, цим самим вказуючи, що, не знаючи Христа, не маємо можливості в повноті “узяти хрест свій і йти за Ним”. Тому вірним важливо в часі літургії слухати уважно і Апостол, і Євангеліє, щоб глибше зрозуміти послання Творця до свого створіння, щоб не тільки знати правди християнської віри, але й розуміти і шукати шляхи їх упровадження у власне життя.

З  перших рядків апостольського читання бачимо Христа, який показаний як “посередник між Богом та людиною”, а як правдива особа, яка, будучи людиною, не переставала бути Богом. Це яскравий приклад людині прямувати до спасіння через призму правдивого життя з Богом і в Бозі. Важливим моментом, що дасть змогу залишатися саме на Божому шляху, є заклик й основна думка послання Апостола Павла: ”...тримаймося твердо віровизнання”. Віровизнання є даром, який треба прийняти, щоб без вагання визнавати Бога перед світом, утілювати (знаходити) у своєму житті та вчинках.

З певністю можна ствердити, що постійне прагнення бачити Бога як Творця усього живого без винятку є втіленням прагнення до правдивого віровизнання. Бачачи Бога  егоцентрично, як творця лише людини, як це часто практикується у світі, ми заперечуємо Його Божество, історію сотворення світу та грішимо гордістю  щодо інших сотворінь. Якщо людина живе у такий спосіб, то вона не знає Бога і Його заповідей.

Три основні повчальні моменти апостола хрестопоклінної неділі можемо побачити між рядками писання як помічні інструменти для навчання правдивого християнського життя:

-  Говорячи про особу Христа, апостол Павло каже про потребу віри у Нього, віри, підтвердженої ділами (вчинками);

- Говорить про Христа-Первосвященика, але співчутливого до людини, який є завжди з нами, дбає про нас, розуміє наші слабкості та завжди підтримує;

-Якщо Христос, син Божий, як Первосвященик, співчуває нам, то і ми покликані бути Божими дітьми, співчутливими до інших та всієї сотвореної дійсності.

Важливу роль у спасінні людей мають священики, які покликані бути добрими пастирями, наставниками та помічниками. Дуже гарно та повчально говорить апостол Павло у посланні про служителя та наставника Божого для людей, який, за прикладом Христа ”.. узятий з-між людей, наставляється для людей у справах Божих ... за людей, .. і за себе самого повинен приносити жертви за гріхи”.

У нинішньому модерному світі поняття “гріховного вчинку” дуже часто безпосередньо стосується сотвореної дійсності, коли сучасна людина не розуміє і не думає про наслідки власних вчинків. Екологічний гріх зараховується до когорти важких, що кличуть до Бога про помсту. Перебуваючи в особливому часі покаяння та навернення, спілкуймося з Творцем через Святе Писання, слухаймо його слова, вчімося у наставників наших – і тоді побачимо люблячого Бога у всьому, що навколо нас.

Автор: о. Михайло Неїжмак - екореферент Донецького екзархату

Дана проповідь була підготована в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2018 р