Євангеліє від Марка 8, 34 – 9, 1.
34. Сказав Господь:
– Коли хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій та йде слідом за Мною. 35. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу Мене ради та Євангелія, той її спасе. 36. Яка бо користь людині здобути світ увесь і занапастити свою душу? 37. Що бо людина може дати взамін за власну душу? 38. Хто, отже, буде соромитися Мене й Моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того буде соромитися Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця Свого зі святими ангелами. І сказав їм: – Істинно кажу вам: є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерти, аж поки не вздріють Царства Божого, що прийде у могучості.
Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу?
У сучасному світі можна спостерігати дуже багато цікавих речей. З одного боку, дехто сьогодні говорить, що Церква й, зокрема, в Україні, більше не переслідується, ніхто більше не піддається стратам і тортурам, каторгам, нікого начебто більше не відправляють на холодні та голодні «Сибіри». З іншого боку, можемо спостерігати іншу реальність, у якій триває життя сучасних християн. Тобто навіть на собі відчути багато прихованих форм переслідування християн у сьогоденні.
Нині існує багато різних ідеологій і світоглідів та навіть вірувань, які протистоять, прямо боряться з християнсько-євангельською парадигмою буття. Зокрема, йдеться про ідеологію і ментальність бездумного й надмірного споживацтва, безвідповідального використання Божих дарів, природних ресурсів та надбань цілого людства. Такою є ідеологія й концепція споживацького способу життя, яка бореться та протистоїть християнським духовно-екологічним цінностям християнсько-євангельської парадигми буття.
Такого роду ідеологія й ментальність пропонує сучасній людині відомий вислів: «Поділяй і володарюй». Той, що розділяє людей та різні народи на дуже багатих, заможних і надзвичайно бідних, зубожілих, на успішних та лузерів, на сильних і слабких.
Але яку ж користь матиме людина, коли здобуде увесь світ, а занапастить свою душу?
Насправді сучасна людина мало задумується над згубними наслідками, які нівечать Богом створений світ, спотворює образ і подобу Божу, безвідповідально ставиться до усіх Божих дарів, нещадно, по-хижацьки їх експлуатує для тимчасового власного збагачення.
На жаль, та "успішність", яку декларує та диктує сучасний світ, досить часто пов’язана з короткочасною егоїстичною вигодою, звичайною меркантильністю та бажанням матеріального збагачення за будь-яку ціну. Напевно, що саме сьогодні ще не пізно задуматися над наслідками, результатом людського життя у Богом створеному світі, бо мета ніколи не виправдовує засоби.
Пригадую своє перше перебування ще юнаком в українських Карпатах. Саме тоді мене налякала думка про те, як нещадно, хаотично й безвідповідально вирубується тамтешній ліс. Досить часто бачимо великогабаритні вантажівки, переповнені деревиною, яка експлуатується заради тимчасової фінансово-матеріальної наживи.
Можливо, така людина тимчасово чогось і досягає, тобто збагачується, інакше кажучи, начебто підкоряє світ. Але як, при цьому, руйнує свою безсмертну душу, свій образ і подобу Божу! У глобальному масштабі це взагалі немислимо. Бо як можна пояснити той вражаючий факт, що 80% природних ресурсів споживає 20% населення землі, а 20% природного добра припадає на 80% людей?!
Дорогі друзі! Нам потрібно завжди пам’ятати: коли Господь Бог створював наш світ, то закладав його на основі природних закономірностей. І тому сучасній людині варто навчитися розумно й відповідально співпрацювати з Творцем, жити відповідно до природних закономірностей нашого світу. Бо це - запорука довгого, щасливого та безтурботного життя. Нам так важливо не занапастити свою душу, тобто життя, Боже створіння. А надати новий імпульс та заряд для нашої планети, щоб вона мала майбутнє.
Більше того: ми як віряни, сини та дочки нашого Творця, маємо навчитися по-християнськи боротися зі згубними споживацькими ідеологіями та поглядами сучасності. Не слід боятися взяти на себе відповідальність за ту територію, на якій ми живемо.
Пригадую, коли вперше побував у Словаччині, то мене дуже здивувала чистота на вулицях міста Кошіце. Так само, як і Україна, Словаччина – це колишня країна пострадянського, посткомуністичного простору, майже такого ж менталітету. Але коли я поцікавився у місцевої монахині, що є причиною такої чистоти, чи мають вони добрі комунальні служби, які займаються цією роботою, то мені відповіли: ми не стали надіятись на когось, ми не чекали чиєїсь допомоги. Мешканці міста самі відповідають за чистоту, охайність тієї території, на якій вони живуть.
Як нам важливо сьогодні подбати про довгострокову перспективу української дійсності, нашої української душі. Тобто віднайти «золоту» середину, певний баланс. Той, який би відкинув радянсько-азіатське кліше споживацької парадигми та не дав нам успадкувати глобалістичну західну концепцію меркантильного нищення Богом створеного світу!
Сьогодні часто можна зустріти людей, які за короткий час збагатилися. Але чи стали вони від цього щасливішими, людянішими чи кращими? Напевно, щасливою людина може стати лише тоді, коли усвідомить справжні, автентичні християнсько-євангельські цінності. Ті, в ім`я яких вона повинна жити, творити добро. А, можливо, інколи навіть фізично вмирати, віддавати власне життя з любові до ближнього, до Божого створіння, "бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу Мене ради та Євангелії, той її спасе" (Мр. 8, 35).
Нам слід пам’ятати, що - рано чи пізно - все ж настане час, коли нам потрібно буде скласти звіт за наше з вами життя. Найперше - перед власною совістю, наступним поколінням, тобто нашими дітьми, та перед Господом Богом - Творцем і Вседержителем Неба і Землі.
Бо що з того, коли здобудемо увесь світ, наситимося усім, а занапастимо свою душу, своє власне життя, життя інших людей та цей Богом створений світ?!
Автор: о. Максим Кролевський - екореферент Харківського екзархату
Дана проповідь була підготована в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння», 2018 р.