Це день, що його створив Господь,
тож радіймо і веселімся в нім.
Святковими та радісними піснями християни урочисто вітають світлий час Воскресіння. Час переходу закінчився - Христос воскрес і подарував людині, вінцю свого створіння, життя вічне.
Слово Боже лунає у храмі, звіщаючи усім: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було Бог» (Ів. 1,1).
Читання Євангелія на Пасху за традицією відбувається різними мовами, щоб усі народи почули Добру Новину: «І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили - славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого» (Ів. 1,14).
Як Бог започаткував світ, так і у Воскресінні Господь творить новий світ і людину. Ось новий світ, і на початку Слово Боже промовляє до людини: не бійся, час страху закінчився, «усе-бо, що постало, не постало без нього» (Ів. 1,3); тільки у Бога слово є творчим. Усе сотворене отримало життя завдяки Слову, яке було Бог (Ів. 1,1). Бо яке ж людське слово могло бути на початку, коли саму людину було створено значно пізніше? До її створення були різні тварини, наземні і водяні плазуни, небесні птахи, сонце, місяць, рослини, насіння, земля, море, небо (св. Василій Великий).
Воскреслий Господь дає людині світло, яке не може поглинути темрява, (Ів. 1,5) світло, яке створив у перший день для людини, щоб у ньому перебувала.
Втомлена гріхом і зневагою до своєї гідності образу і подоби Бога, людина очікує визволення та свободи. У любові до свого творіння Бог стає людиною, щоб людина стала Богом. Творець кличе людину до існування, оселяє у створеному раю та звертає своє Слово до життя, і життя було світло людей, (Ів. 1,4) а вінець творіння – людина – також співтворчістю промовляє до Отця.
З-поміж усіх шляхів людина, як і все живе, іде за світлом, бо ж не тільки прямує доброю дорогою, а й світло просвітлює людину (Ів. 1,9).
Не всі люди обирають цю дорогу, відмовляються почути Слово, що кличе до життя та співтворчості. Вони не пам’ятають, що створені добрими і мають творити добро, бо всі є управителями створеного Богом світу. Забувають, що Земля – це спільний дім (Венедикт XVI), у якому триває земне життя кожного, за яке треба буде скласти звіт, щоб отримати у спадщину Небесну Батьківщину. Не бажають стати інструментами в руках Бога (Франциск), щоби зупинити злобу, гнів, гордість, захланність; знищують власне буття та безвідповідально руйнують життя і здоров’я своїх ближніх. Їх існування оповите темрявою злочинів, а Господь і до них промовляє: «Прийшло до своїх, - а свої його не прийняли» (Ів. 1,11).
Пасхальне торжество несе добру та спасенну звістку: «Котрі ж прийняли його - тим дано право дітьми Божими стати, які в ім'я його вірують; які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише - від Бога народилися» (Ів. 1,12-13).
Добросовісно сповняймо свої обов’язки та приймімо благодать та істину, що прийшла через Ісуса Христа (Ів. 1,17).
Підготував: о. Назарій Мицко - референт Бюро УГКЦ з питань екології Чернівецької єпархії