Після Преображення Христос разом зі Своїми учнями: Петром, Яковом та Іваном повернувся з гори Фавор до інших апостолів, які вели дискусію із фарисеями. Вони намагались довести апостолам, що Ісус нібито є звичайним сином теслі, а не Сином Божим: тобто не той, на кого очікували книжники.

Ця суперечка була викликана тим, що Христові учні не змогли зцілити хворого сина на проханням батька. Він, напевно, за той час, відколи хворіє його син, витратив усі фінансові заощадження, віддав усі свої сили, щоб його врятувати, але ніщо не допомагало. В кінцевому результаті батько поволі втрачає надію на оздоровлення хворої дитини. Почувши про Ісуса Назарянина, іскра віри спалахує у його серці, а чудо, яке вчинив Спаситель, розпалює вогонь віри.

Апостоли не змогли впоратись із поставленим завданням. Це обумовлено тим, що в їхньому серці ще не було твердої віри в Божество Ісуса Христа. Вони підтвердять це своєю відсутністю на Голгофі, де в нелюдських муках, болях і стражданнях, усі окрім Іоана, залишать помирати на Хресті свого Учителя і Бога.

В житті кожної людини настають хвилини випробувань: Господь деколи допускає нам терпіння, хвороби, болі і страждання. Цим самим Всевишній хоче укріпити нашу віру. Коли це все трапляється з нами, ми шукаємо допомоги у сильних світу цього, та, не знайшовши ніде порятунку, в останню чергу йдемо до Бога, падаємо на коліна, плачемо, ридаємо і кажемо як батько із Євангельського читання: “якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами." "...о роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас?” (Мк.9:19, 22) - знову чуємо від Месії.

Віра є основою християнських чеснот. Неодноразово у Святому Письмі Господь робить наголос на нашій вірі, кажучи, що якщо б ви мали віру, як гірчичне зерно, то сказали б горі кинься в море і гора би перейшла, але в вас навіть такої віри нема, маловіри. І інші слова Богочоловіка: "По вірі вашій буде вам." Тому, якщо є проблеми, біди, негаразди, хвороби, незгоди, ненависть і чвари в наших сім'ях, родинах і між державами та в цілому світі, то значить, що немає віри, немає посту, немає молитви, то дух німий і глухий хоче заволодіти нами, а він виганяється тільки постом і молитвою.

Це - відповідь Христа всім скептикам минулого і сучасності, які ведуть полеміку стосовно значимості посту та молитви. Немає віри в єритеків, які з подачі диявола відкидають піст і щоденну молитву, а саме вони знищують сили темряви. Людина сама зрікається зброї, тобто посту та молитви, даючи лукавому оселитися в її серці, а, обеззброївши ворога, можна легко ним керувати.

Дорогі в Христі брати і сестри, час Великого посту виділений Святою Церквою, щоб ми відкрили двері свого серця і впустили в свою душу страждаючого Ісуса. Молімо Його, щоб сильна віра і гаряча любов до Бога та ближніх керувала всіма нашими словами, думками і вчинками. Закличмо і ми словами Євангельського батька: "вірую, Господи! Допоможи моєму невірству." (Мк.9:22). І Божий Син через наш піст і молитву визволить нас від лукавого та подасть нам радість духовну, зцілення душі і тіла, мир, спокій і злагоду в цілому світі. Амінь.