ПРОПОВІДЬ НА ЧЕТВЕРТИЙ ІКОС АКАФІСТУ ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Бурею глибоких сумнівів охоплений, збентежився праведний Йосиф і, знаючи Тебе дівою, подумав, що Ти, непорочна, була кимсь зведена; але, пізнавши, що Ти зачала від Духа Святого, промовив: Алілуя! (Четверий кондак).

Пресвята Родина – взірець родинного життя

Напевно вже всі напам’ять вивчили фразу: «Християнська родина – основа Церкви». Ця фраза вже банальна, але у неї дуже великий зміст. Християнське виховання людини починається з родини. Саме в родині дитина отримує перші катехитичні знання віри. І саме батьки є найбільші катехити для дитини. Чого б не навчали дитину в школі, в суспільстві, вона найчастіше копіює поведінку своїх батьки, коли стає дорослою. Тому, коли немає міцної, християнської родини, то немає міцної глибоко віруючої Церкви.

Отже, родина є початком тієї великою християнської спільноти під назвою Церква. Чому? Кожній людині притаманно жити так, як їй подобається і робити те, що їй подобається. Нікому не подобається, коли їй нав’язують свої погляди, коли її змушують жити так, як вона не хоче. Це бажання жити за власними вподобаннями сильно відштовхує людину одну від одної, робить людину відокремленою від інших людей, від спільноти. Вступивши у шлюб, вона добровільно йде на приниження власних інтересів, погоджується рахуватися з чужими поглядами, добровільно принижує власне его. Чому вона це робить? З любові. Людина любить свого обранця і згідна принизити своє его заради його щастя.

Якщо бажання людини робити  те, що їй цікаве, жити так, як їй цікаво є відцентровою силою, що відштовхує людину від спільноти, то бажання жити у родині і заради цього чимсь жертвувати є тією першою доцентровою силою, що об’єднує людей у спільноти, що створює суспільство, націю, державу. Тому і говоримо, що без міцної родини не буде ні церковної спільноти, ні міцного громадянського суспільства, ні могутньої і багатої держави.

Взагалі шлюб – це одне з найбільших чудес на землі. Правдивий шлюб, створений не заради задоволення тілесний пристрастей, а з любові і поваги один до одного, є порушення природного тілесного (не духовного) укладу внутрішнього світу людини і існує тільки тому, що у кожній людині, всередині, в душі, є краплинка Царства Небесного, є бажання і стремління до духовного. «Царство Небесне всередині вас» (Лк. 17.21). Тому потрібна надприродна сила, надприродна поміч, щоб це єднання двох внутрішніх світів, двох особистостей було щасливе. Потрібний постійний спільний потяг до духовного і постійна перемога над тілесним. Христова Церква встановила для цього Таїнство шлюбу, щоб допомогти двом людям щасливо прожити життя, міцно тримаючи один одного за руки і допомагаючи йти по життєвій дорозі. Без ласки Божої, без допомоги Божої дуже важко створити правдиву християнську родину, що проживе усе своє життя у мирі, злагоді і любові.

Дуже важливо, з якою ціллю люди вступають у шлюб. Звичайно, багато сучасних людей вступають у шлюб через захоплення, з незрозумілого (не обов’язково тілесного) внутрішнього потягу. Багато з них не розуміють глибини і сутності Таїнства Шлюбу і тому не цінують його. Ніхто не задумується над народною мудрістю: «Шлюби не вкладаються на землі, шлюби вкладаються на Небі». Священик тільки виконує на землі обряд, а єднання двох сердець відбувається на Небі. Це велике Боже таїнство, яке ми абсолютно точно і до кінця зрозуміти не зможемо.

Але дуже часто спільна ціль у людей виникає: виховати дітей, створити добробут та багато іншого. Вона насправді була, але була захована глибоко у підсвідомості. Це добрі і природні цілі. Один письменник сказав, що родина, в якій немає спільної вищої цілі, а живуть тільки для тілесного задоволення, нагадує людей, що обличчям повернуті один до одного. Вони любуються один одним, але заважають один одному рухатись (розвиватися). Тому з часом взаємне любування закінчується незадоволенням, роздратуванням, бо кожна людина потребує розвитку. Набагато краще, коли вони мають спільну ціль і йдуть до неї разом, допомагаючи один одному. Але важливо також яку ціль має родина, бо земні цілі минучі. Діти виростають, добробут влаштовується і перестає приносити моральне задоволення. На багато краще, коли ціллю родини є служіння Богові, стремління до святості. На цьому шляху зростає любов до Бога і, чим більша ця любов, тим сильніша вона між членами родини: батьками, дітьми. Така родина нагадує двох взаємнодопомагаючих людей, що легко долають усі життєві перешкоди.

Напевно кожен з нас бачив по телебаченню, як солдати військ спеціального призначення під час показових виступів, працюючи в парі, легко долають чотирьох або шести метрові перешкоди, які одному подолати дуже важко або неможливо. Один стає на підвищення і підставляючи руки і коліно, допомагає іншому підстрибнути. Той підстрибує і забирається на верх перешкоди. Потім, забравшись, подає іншому мотузок і той піднімається до нього. Подібно добра родина. Один допомагає іншому досягнути успіхів. Інший, досягнувши успіхів, не забуває про першого, дбає про нього.

А ми часто бачимо в  реальному житті зворотне, особливо в родинах ділових людей, бізнесменів. Досягнувши успіху, вони забувають давню істину, що в успіхах будь-якого чоловіка половина заслуги дружини. Без міцного «тилу», без надійної підтримки у родині неможливо досягнути успіхів. Досягнувши успіху,  вони часто починають відноситись до дружини  зверхньо, як до менш розумних або, як сказав один з них, як до «безплатного додатоку до чоловіка». Це абсолютно несправедливо та гріховно і часто приводить до розлучень у здавалося б матеріально багатих родинах. До них хочеться звернутися словами святого апостола Петра: «Так само чоловіки: живіть разом із дружинами в порозумінні, поводьтеся немов з тендітною вазою, сповненою жіночності, виявляючи їм шану, як співспадкоємцям щасливого життя» (1 Пт. 3.7).

Берімо приклад з Пресвятої Родини. Вони створили родину, стали жити спільно для чого? Для власного задоволення? Ні. Їх шлюб справді був створений, об’єднаний на Небі, і ангел про це сповістив Йосипові. Вони створили родину, щоб виховувати Христа, Спасителя світу. Христос був центром їх родини. На Нього дивилися, у Нього навчалися, Йому допомагали.

Нехай Христос також стане центром вашої родини, дивіться на Нього, беріть приклад з Нього, йдіть дорогою досконалості і святості до Нього. І тоді всі життєві труднощі і перешкоди спільно долати буде набагато легше. Амінь.

о. Роман ЗАВОДОВИЧ

ПРИКЛАД

Дітріх Бонхеффер, сидячи у фашистській в’язниці, написав прекрасні слова про шлюб для своєї племінниці, яка збиралася вийти заміж: «Шлюб – це щось більше, ніж ваша любов один до одного. Він відзначений якоюсь вищою величчю і силою, тому що є святим таїнством Божим, за допомогою якого Бог хоче вести людську расу до кінця часів. У вашій любові ви бачите лише себе двох у цілому світі, але вступаючи в шлюб, стаєте ланкою в ланцюзі поколінь, які Бог викликає до життя для слави Своєї, щоб потім закликати їх до Царства Свого. У вашій любові ви лише літаєте в хмарах власного щастя, але, вступивши в шлюб, починаєте відповідальну службу в інтересах цілого світу і людства. Ваша любов належить тільки вам, але шлюб не є лише чимось особистим: це стан, який зобов’язує, це – служіння».

«Велико таїнство - шлюб ... Шлюб треба вважати не торгівлею, а союзом життя. Правдиве багатство і саме велике щастя в тому, коли чоловік і дружина живуть у єдності між собою, з’єднані один з одним, як єдине тіло. Такі подружжя, хоча б і жили бідно і були б з незнатного роду, можуть бути найщасливішими, тому що вони насолоджуються справжнім щастям і живуть у повсякчасному спокої» (святий Василій Великий). Подав о. Роман Заводович.