Слава Ісусу Христу! З власного досвіду знаю одну родину, яка була не бідною, мала певний достаток, працю, але завжди прагнула поїхати за кордон, бо вважала, що там є щось краще. А як оправдання цього – хотіла вивчити дітей.

Була і працювала мати за кордоном, вчили дітей. Праця за кордоном тривала роками, вже діти вивчилися, мати каже: «Хочу, щоб вони мали хату», і так вона продовжувала перебувати за кордоном. Її чоловік завжди нагадував і просив, щоб вона залишила цю працю і верталася додому, до родини, бо того, що було зроблено, було достатньо. Але вона так і шукала різні оправдання, все щось було замало.

Внаслідок таких поневірянь діти не приходять до батька, він втратив повагу в дітей, вони його не потребують і залишили його самого. Дітям і мати не потрібна, хіба для того, щоб передала гроші. Вона зрозуміла, що їм не потрібна без грошей, хворою і немічною. Ось яка заплата їй, як матері, за таку захланність.

Наша увага у сьогоднішньому Євангелії звернена на слова Ісуса Христа: «Не турбуйтесь вашим життям, що вам їсти та що пити, ні тілом вашим, у що зодягнутися…» (Мт. 6.25).

На перший погляд виглядає, ніби Ісус взагалі не хоче, щоб ми звертали увагу на нібито прості і необхідні речі, такі як їжа, одяг, житло і інше, але це не так. В даному випадку Ісус вчить нас, що ці речі не можуть бути більшими, ніж Царство Боже, ніж Небо, для якого ми є покликані. Ми розуміємо, що без праці в цьому житті нічого не можна отримати, розуміємо, що якщо не будемо працювати або будемо ліниві, не зможемо і прожити в цьому житті.

Мудрість полягає в тому, що людина-християнин повинна вміти поєднати те, що є потрібне, з тим, що є корисним для її духовного життя.

Навіть, якщо і Бог в житті людини допускає якісь терпіння, наприклад: безробіття, хворобу, нестачі, старість і інше, то людина не повинна нарікати але з цього зробити собі висновок. Бо, можливо, у своєму житті вона все ж таки не буде молитовною, не ходила до церкви, не була поміркована в одежі, не хотіла отримати доброї науки від батьків, не була добрим прикладом для друзів, не вміла поділитись з потребуючим, можливо, не хотіла по-християнськи привітатись. В той час їй, напевно, добре велось у житті, вона не зустрічалася з труднощами і тому не могла бачити інших людей, їх проблеми, їх болі і труднощі. Недаремно кажуть, що тільки коли зустрінешся зі своєю бідою, то тоді бачиш проблеми інших людей зовсім по-іншому.

Важливо себе в даному випадку не оправдовувати і питати: «Чому у нас таке терпіння?», «Чому саме з нами?», «За що така кара?», «Хіба ми такі одні?», «Немає справедливості, бо хіба ми гірші від інших?» і таке інше.

Бог є наш Батько, він знає, що потрібно нам для щастя. На Нього ми маємо покладати надію. Він у чудесний спосіб зможе змінити в добро прикрі і смутні дні нашого життя. Він у чудесний спосіб преобразить наше терпіння і поразки для нашої духовної користі.

Закінчуючи наше сьогоднішнє розважання молитвою просімо: «Господи, навчи мене надіятися на Тебе, так як зробила це Марія, Твоя Мати, коли Гавриїл прийшов до Неї. Господи, дай мені відваги сказати, як Ти коли молився до свого Отця: «Отче, у Твої руки віддаю мого духа». Амінь.

о. Степан Братців

Приклади

1. Розповідав один бухгалтер, що за Радянських часів до нього прийшли ревізори і, побачивши на грудях хрестик, спитали: «Ми бачимо, ви носите хрестик?», він відповідає: «Так, це подарунок від моїх батьків!» Один з ревізорів просив, щоб він з хрестиком не приходив на роботу, але залишав вдома. Цей бухгалтер сказав, що він цей хрестик і так хотів віддати своїй дитині. Коли почув цей ревізор, що дитині, то каже: «Ні, краще носіть вже самі, бо тоді і ваша дитина буде носити і вірити в Бога». На жаль, в той час хотіли побудувати суспільство без Бога, без любові і бачимо, які з цього наслідки. Подав о. Степан Братців.

2. В одній родині пропадали гроші. Батько спитав дітей: «Хто із вас може красти гроші?» Після деякого мовчання, один син каже: «Тату, ти знаєш, що я не вмію казати неправду, це є я». Син чекав, що батько його покарає, але натомість батько пригорнув до себе і сказав: «Твоя відвертість вартіша за тисячу гривень!»

Треба вчити дітей правдомовності, але деякі батьки занадто строгі і б’ють дітей за малу провину, тому діти не можуть бути відверті і обманюють, і не признаються до провини. З другої сторони не треба бути і занадто поблажливими, щоб вони батьків не обманювали і викручувались з біди.

Хочете мати добрих дітей, то не карайте, а коли признались до провини, то горніть їх до серця і помагайте їм вийти з цієї проблеми. Подав о. Степан Братців.