Чудесне оздоровлення біснуватих, про яке говориться в сьогоднішньому недільному Євангелії, майже однаково описують три євангелисти: Матей, Марко і Лука. За час голошення Благої Вісті Ісус оздоровив багатьох людей, одержимих злими духами. Біснувата людина, одержима нечистим, відчуває надзвичайно болюче роздвоєння особистості, ніби в ній вселяється хтось чужий. Така людина може кричати неприродними голосами, говорити від імені нечистої сили, виказувати минулі чи майбутні події, а фізичні сили такого хворого завжди надзвичайно великі. Біснуваті люди були, є, і, на жаль, будуть, поки буде існувати гріх. Декотрі люди мають припадки лише деколи, декотрі – майже постійно. Тепер у важких випадках існують будинки божевільних, а колись тих, що не приходили до своєї власної свідомості, злий дух гнав з населених місць у пустелі, гробниці, і вони там існували, лякаючи і переслідуючи тих, хто до них наближався.

Хоча злий дух не має тілесного чи якогось матеріального виразу, але щоби легше було зрозуміти, Ісус розповідає притчу: «Коли дух нечистий виходить із людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, та не знаходить. Тоді він говорить: «Вернуся до дому свого, звідки вийшов». А як вернеться він, то хату знаходить порожню, заметену і прибрану. Тоді він іде, тай приводить сімох духів, інших, лютіших від себе, і входять вони та й живуть тут. І буде тій людині гірше, ніж було» (Пор. Мт. 12.42-45).

Цією притчею Ісус попереджає нас від спокуси вдаватися до яких-небудь ворожок, цілителів, замовлянь і інших заходів, бо навіть якщо й ворожка не вселить сама свого злого духа, то тільки вимете хату душі нещасної людини і приготує місце ще для сімох нових, ще гірших злих духів. Єдиним Лікарем і Цілителем, який може оздоровити людину від цієї напасті є наш Спаситель Господь Ісус. А напасть ця існує, і є цілком реальною небезпекою для людини. На сторінках Нового Завіту близько 300 разів згадується про існування злого духа. Каже святий Іван Золотоустий: «Диявол – це язва, гірша від усіх лих. Він спричинює непорозуміння в громаді, пониження удома, смуток у Церкві, бунт тіла, неміч душі, щоденний клопіт, запитання розуму, перепону в ділах...»

Церква, маючи на увазі духовне і матеріальне добро кожного християнина, як і цілої спільноти християнської, зауважує нам, що людина може попасти під вплив злого не через речі, їжу, якусь ідеологію чи іншу людину, а виключно через гріх, через надмірне захоплення тими речами, наїдками чи якимись особами, і саме нестримний надмір і спричинює позбавлення людини розуму і волі, що приводить до смерті духовної і може привести до смерті фізичної. Якщо в людини її духовна хата – серце – не заповнене Христом, не заповнене любов’ю і милосердям, не заповнене добрими ділами, якщо в душі людини панує не Христос, а гріх і гріховні пристрасті, якщо людина не вимітає свої гріхи хоч би раз у рік у Святій Сповіді і не заповнює свою душу Святим Причастям, то в такій душі потиху створюється саме пекло – місце перебування злого.

Як часто ми жаліємося на біду, життєві чи бізнесові невдачі, нестатки і хвороби, навіть заносимо свої молитви до Бога про поміч, в той же час абсолютно ігноруючи Бога, який приходить до нас у Святому Причастю.

Це нагадує той жарт про жадібного єврея, який молився до Бога, щоб той дав йому виграти мільйон у лотерею....

Боячись регулярно приступати до Сповіді і Причастя, чи надмірно акцентуючи увагу на зовнішніх формах цього процесу поєднання з Богом, ми у своїх страхах стаємо подібні до тих мешканців землі Гадаринської, котрі не прийняли Христа, навіть коли Він допоміг їм, коли оздоровив їхніх родичів від біснуватості, котрі за прив’язаністю до гріха не захотіли прийняти Бога.

Єдина наша втіха, що Господь є Милосердний і що Він своєю силою і своєю волею через дарованих нам Богом ангелів-охоронців, оберігає нас, грішних і слабодухих, від навали злого, бо без волі Божої і допуску Господнього жодна волосина не впаде з нашої голови, і ніякий злий дух не має до нас приступу. Однак коли людина сама стає невільником гріха і невільником злого, Господь не може чинити насильства над волею людини і тоді злий дух не волею Бога, а виключно волею самої людини і через гріхи самої людини опановує душу.

І таких невільників бачимо скрізь: одержимих алкоголем, які пропивають зароблене, а часто і крадене, приносячи величезну шкоду своїм родинам, дітям, чи старим батькам. Одержимих наркотиками чи курінням, що також є формою наркотичної залежності. Одержимих гріховними тілесними пристрастями, які перетворюють наші села чи міста в Содому і Гомору. Одержимих пристрастями гніву чи помсти до своїх родичів, сусідів, чи навіть Бога Творця, Ісуса Христа і до релігії. Одержимих лінивством, гордістю, брехнею, ненавистю, грішми чи славою.

І що найгірше, ці всі форми одержимості пропагуються нашим телебаченням, газетами, піснями, Інтернетом. Все це подається нам, а найгірше, що це подається нашим дітям і молоді під формою свободи від обмежень, в тому числі від обмежень Божих Заповідей. Часто такі люди кажуть: «Я вільний, я можу робити все, що мені до вподоби. Я можу звільнитися від своєї пристрасті в будь-який момент, коли захочу». Але це брехня! Вони є невільниками гріха. Ні алкоголік, ані наркоман, ні злодій, ні розпусник, ні вбивця, ні безбожник не робить того, що йому подобається: він робить те, що йому наказує диявольська пристрасть.

А буває, що дехто каже: «Я хочу бути чесним, але не можу: я хочу звільнитися з кайданів пристрастей, але не маю сили; я хочу бути добрим, але це неможливо». І це неправда! Ми всі можемо бути добрими, можемо бути вільними, ревними, по­божними християнами, якщо ми щиро будемо просити помочі в Христа, Спасителя і Всемогутнього Чудотворця. Апос­тол Павло говорить: «Я можу все в Тому, Хто укріплює мене» (Фил. 4.13).

Знаю один випадок, коли священик відвідав в’язня в тюрмі і хотів привести його до Господа. «Чому ти сидиш у тюрмі?» – запитав священик. «Я сиджу тут, бо не можу втекти з тюрми», – не заду­муючись відповів в’язень. Звичайно, що не може втекти, бо провинився, заслужив собі кару, і тепер мусить спокутувати свій злочин. Але не така неволя диявольська, бо ми моємо того, Хто може вивести нас з цієї в’язниці. Для кожного хрис­тиянина чи християнки є можливість вирватися з тюрми душевного поневолення, з кайданів пристрасті, щоби стати вільною і чесною людиною. Таке визволення, такий рятунок дає нам Ісус Христос.

Христос-Спаситель у Палестині часто виганяв бісів з людей, опанованих злими духами. Ісус Христос і сьогодні звільняє з гріховних кайданів кожну людину, яка з вірою прибігає до Нього. Говорить Христос-Спаситель: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете моїми уч­нями і спізнаєте правду, і правда визволить вас» (Ів. 8.31-32). Тому щоранку встаючи згадуймо собі слова Апостола Петра: «Будьте тверді і чувайте! Противник ваш ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи кого б пожерти» (1 Пт. 5.8). Тому тікаймо від гріха. Дбаймо насамперед про спасіння своєї душі, приймаючи Христа Спасителя до своїх уст, на зцілення тіла і душі. Перебуваймо біля Ісуса Христа і під час наших утіх, і під час випробовувань, кажучи словами праведного Йова: «Бог дав, і Бог взяв. Нехай буде благословенне Ім’я Господнє!» (Йов. 1.21). І тоді Отець наш Небесний визволить нас від лукавого. Амінь.

о. Олександр СЕЛЕЗІНКА

ПРИКЛАДИ

1. Христос – єдиний істинний цілитель нашої душі. Але у наш час Христос діє часто через людей, яким дає дар сцілення. Як часто ми читаємо у засобах масової інформації про те, що людина була важко хвора і тільки коли знайшла лікаря, який дійсно зміг її вилікувати, звільнилася від хвороби, стала здоровою і до неї повернулася радість щоденного життя. Ці розповіді правдиві і щирі, бо дійсно є лікарі, які вміють (мають Божий дар) лікувати хвороби, які видавалися невиліковними.

Особливо багато подяк, у свій час, було на адресу Миколи Андрійовича Касьяна, талановитого лікаря-цілителя, костоправа. (Книга рекордів Гіннеса говорить, що йому належить світовий рекорд по кількості костоправних операцій проведених за один рік: 1990 рік – зафіксовано 41251 операція, з них 19359 дітям). Один чоловік розповідає, що з дитинства мав пошкоджений хребет. Багато лікувався, але жодного результату не було. Розчарувався у лікарях і почав самолікування, що привело до повної втрати здатності рухатись. І тільки коли знайшов правдивого цілителя М. А. Касьяна, цілковито вилікувався і став вести повноцінне, щасливе життя.

Та все ж треба пам’ятати, що єдиний правдивий лікар душі і тіла – Ісус Христос. Наша душа також має схильність до душевної хвороби – гріха. І ця схильність закладена у ній вже з самого народження первородним гріхом. Людина часто падає у гріх і намагається встати з нього. Часто сама не здатна встати з гріхів, що все більше опутують її душу. Тоді шукає духовних лікарів-наставників (часто вивчає різні релігії і вчення, щоб навчитися самій зціляти свою душу). Але направду щасливий чоловік, який зрозумів, що єдиний і правдивий лікар і цілитель душі – Христос. І коли людина навчиться жити під Його опікою, під Його зціляючою ласкою, то така людина матиме правдиве, повноцінне щасливе життя.

2. Христос – істинний і єдиний цілитель грішних людських душ. Він може навіть найгіршого грішника, що вже здавалося б цілковито під владою зла, перетворити у праведника. У часи комуністичного панування керівники села знайшли одного сільського пияка, щоб той заглядав у вікна і говорив їм, які родини моляться ввечері, а які ні, які ще можна «переагітувати», відвернути від Бога.

У першому ж віконечку, у яке він заглянув, побачив, як діти разом з батьками, склавши руки, моляться Богу. Він згадав своє дитинство, своїх побожних батьків. Сумно йому стало, що став таким пияком, таким грішником. Він зайшов у хату і попросився: «Можна я помолюся разом з вами». Вся родина почала молитися і просити Христа, щоб він зцілив цього чоловіка від алкоголізму, від кайданів злого духа, що окутали його душу.

З того дня він перестав вживати алкоголь, цілковито звільнився від рабства злого духа. Щира дитяча молитва його зцілила.

Висновок. Молімося за усіх тих, що перебувають у полоні гріха, у полоні злого духа і не можуть від нього звільнитися.