Святі Отці про милосердя Боже Якщо б можна було перерахувати безліч Божих щедрот та зміряти величину Божого милосердя у відношенні до величини і сили гріхів, то треба було б впасти у розпач. Але це певне, що хоч можна зміряти й перерахувати навіть найбільші гріхи, то неможливо зміряти Божого милосердя та порахувати Його щедрот. Тому пора не на розпуку, а на пізнання Божого милосердя, на визнання та осуд гріхів, прощення яких дається у Крові Христа

(св. Василій Великий, КПр. 13).

Боже милосердя завжди готове прийняти тих, які щиро каються

(св.Василій Великий, КПр. 16)

Знаючи, що наш Господь могутній, бійся Його сили, але не трать надії  на Його доброту. Страх є добрий, щоб ми не грішили, але щоб той хто впав у гріх, не пропав через безнадійність, то добра є надія на милосердя

(св. Василій Великий, Гомілія на Пс. 61).

Тому, поки час, піднесімся з упадку і не зневірюймось, як покинемо зло. Ісус Христос прийшов на світ грішників спасти. Тож прийдім, поклонімся Йому, припадім до Нього та плачмо перед Ним... Цей великий Лікар душ готовий вилікувати і твою недугу. Він Визволитель не тільки одної людини, але всіх, що попали в неволю гріха... Ось Батько стоїть і чекає на твоє повернення з блуканини, тож вертайся. І коли ти будеш ще далеко, то Він, прибігши, впаде тобі на шию, любими обіймами пригорне тебе, очищену аж до розкаяння

  (св. Василій Великий, лист до дівиці що згрішила).

"Земля повна милосердя Господнього" (Пс.32). Тут милосердя відділене від світу. Бо земля наповнена одним тільки Божим милосердям, а суд затриманий на означений час. Отже милосердя є тут без суду, бо Господь "не прийшов, щоб судити світ, але щоб спасти його"

(св. Василій Великий, Гомілія на Пс.32). 

Господь любить милосердитись над тими, що покутують, але любить і судити тих, що не каються... Отож, хто лише бачить зло, яке щодня шириться, хиткий людський рід, вартий тисяч смертей, що стрічають нас гріхи - той подивлятиме багатство Божої доброти, Його терпеливість і лагідність. Справді, поки ми тут на землі, то потребуємо милосердя. А тих, що перебувають вже в небі, треба назвати щасливими, а не милосердитись над ними

(св. Василій Великий, Гомілія на Пс.32). 

Бог ласкавий і милосердний, поводиться з нами довготерпеливо, часто нам різними прикладами на те саме вказує, щоб душа, порушена врешті багатством і ревністю тих наук, скинула з себе довголітні грішні звички.

(св. Василій Великий, Про Божий суд).

Велика кількість твоїх гріхів не перевищує величі Божого милосердя. Твої рани не є поза лікувальними спроможностями великого Лікаря. Тільки віддайся Йому з вірою, скажи Лікареві про свою недугу.

(св. Кирило Єрусалимський, Повчання 2).

Така Божа любов до людей! Він ніколи відкидає правдивого розкаяння. І хоч би хтось вчинив найбільші гріхи, а потім вирішив знову повернути на шлях чесноти, то такого Він приймає і наближає до себе, та робить все, щоб привести його в первісний стан

(св. Іван Золотоустий, До монаха Теодора 1).

 Коли ми часто приймаємо й привертаємо до попередньої честі тих слуг, що провинилися, але обіцяють поправу, а нерідко показуємо їм ще більше довір'я, то набагато більше робить Бог. Знай, що, коли б Він створив нас для того, щоб карати, то справедливо ти сумнівався б і вратив би надію на своє спасіння. Але якщо Він створив нас тільки зі своєї доброти на те, щоб ми насолоджувались вічними благами, і до цієї мети Він уладжує і настоновляє все від першого дня до теперішнього часу, то що склонювало б нас піддаватися сумнівам? Чи те, що ми сильно прогнівили Його, як ніхто з інших людей ? 

(св. Іван Золотоустий, До монаха Теодора 1).

Грішити - це щось властиве людині, але залишатися в гріхах  - це вже не людське, а цілком дявольське діло. І якщо Той, хто бажає, щоб ми Його любили і задля того все робить, і хто не пощадив навіть Єдинородного Сина з любові до нас і бажає, щоб ми кожної хвилини з Ним примирилися, то як же Він не прийме і не полюбить тих, що каються ?

(св. Іван Золотоустий, До монаха Теодора 1).

Зло не в тому, щоб у боротьбі впасти, але в тому, щоб упавши, не підноситись. Не в тому лихо, щоб у боротьбі бути раненим, але в тому, щоб після поразки зневіритися і не дбати про рану

(св. Іван Золотоустий, До монаха Теодора 2).

Для Божого милосердя нема міри і не можна висловити Його доброти. Твоя злоба має міру, але в лікуванні нема міри. Твоя злоба, яка б вона не була, це злоба людська, а Божа любов до людей - невимовна, тож надійся, що вона переможе твою злобу

(св. Іван Золотоустий, Про покаяння 8).

Подумай, чи іскра, що впала в море, може світитися? Яка маленька іскра у відношенні до моря, такий маленький гріх у порівнянні до Божого милосердя. Власне навіть не так, а в сильнішому ступені тому, що море, яке б велике не було, все таки має межі, а Боже милосердя безмежне 

(св. Іван Золотоустий, Про покаяння 8).

Християнський портал КІРІОС за книгою "Перлини Східних Отців",о.Юліан Катрій, ЧСВВ