Святі Отці про священствоЯкими згідно зі Святим Письмом повинні бути ті, яким повірена проповідь Євангелія?

1. Апостолами і слугами Христа, вірними господарами Божих Таїнств, що їх вони виконують ділом і словом у повноті - і тільки те, що Господь наказав.

2.Проповідниками небесного царства на знищення того, хто має владу смерті у Христі.

3.Образом і законом побожності, щоб ті, які йдуть за Господом, були в усьому досконалі; а ті, що Господа не слухають, щоб були в усьому посоромлені і подолані.

4. Оком у тілі, розрізняючи добро від зла і даючи напрям членам Христовим до того, що кому відповідає.

5.Пастирями Христових овець, що не вагаються навіть, своє життя віддати, щоб їм передати Боже Євангеліє.

6.Лікарями, що з велликим співчуттям лікують недуги душ, відповідно до знання Господньої науки, щоб душам дати здоров'я у Христі і терепеливість.

7.Батьками та кормителями своїх дітей, які з великою любов'ю у Христі готові їм передати не тільки Боже Євангеліє, але і власні душі.

8.Вони повинні бути помічниками Бога, які цілковито віддали себе для Церкви в ділах, достойних Бога.

9.Огородниками, що насаджують Божі паростки, які не садять нічого чужого виноградові, яким є Христос, ані жодної неплідної деревини. А плідні й добрі дерева працею стараються зробити ліпшими.

10. Будівниками Божого храму, які кожну душу так приготовляють, щоб добре підходила до основи апостолів і пророків.

(св. Василій Великий,  80 МПр.12-21.)

Ти пастир? тоді вважай, щоб ти не занедбав чогось  з того, що пастирю належить! Що ж це таке ? Те, що заблукало, приведи назад; перев'яжи зранене, вилікуй слабе!

(св.Василій Великий, Уважай на себе).

Не годиться слова науки викорстовувати ані для своєї слави. ані для хизування, ані для користі, догоджаючи слухачам, зважаючи на приємність, але треба говорити перед Богом на Його славу.

(св. Василій Великий, МПр.70).

Негодиться проповідувати Євангеліє задля суперечок, заздрості або суперництва.

(св. Василій Великий, МПр.70).

У проповіді Євангелія не треба вдаватись до людських прикмет і вищості.

(св. Василій Великий, МПр.70).

Не треба думати, що зможемо досягнути успіху проповіді самим нашим старанням, але мусимо в усьому надіятися на Бога.

(св. Василій Великий, МПр.70).

Ті, що занедбують сміло проповідувати Божу волю, щоб сподобатися слухачам, відпадають від Божої служби .

(св. Василій Великий, МПр.70).

Настоятель науки повинен усе робити й говорити так, щоб приподобатися Богові.

(св. Василій Великий, МПр.70).

Хто не слухає Господніх посланців, не лише їх бесчестить, але й  Того, хто їх послав, і стягає на себе суд гірший, ніж Содом і Гомора.

(св. Василій Великий, МПр.70).

Будьте лікарями для поранених і наглядайте за здоровими, виліковуючи тих, хто хворі, а здорових, заохочуйте до належної віри.

(св. Василій Великий, Лист 242).

Коли священик прикликає Святого Духа і приносить страшну Жертву, часто дотикаючись Господа всіх, то скажи мені, до кого ми його прирівняємо? Яку чистоту і побожність він повинен мати?! Розваж, які повинні бути руки того, хто виконує таку службу? А який повинен бути язик, що проголошує такі слова ? Від кого повинна бути чистіша і святіша душа, що приймає таку благодать Святого Духа? Тоді й ангели стоять довкруги священика і цілий хор небесних Сил взиває, і місце навколо жертовника наповнюється ними в честь Того, хто лежить на перстолі.

(св. Іван Золотоустий, Про священство 3:4).

Той, хто втратить вівці через хижих вовків, напад грабіжників, заразу або якусь іншу напасть, то, можливо, він ще може надіятися на якесь прощення від власника стада. А коли буде покараний, то це буде грошова кара, одначе той, кому віддано душі, кому доручено старатися про розумне Христове стадо, носить не матеріальну шкоду, а шкодить власній душі, тому обов'язок його набагато важливіший і трудніший.

(св. Іван Золотоустий, Про священство 2:2).

Пастиреві треба великої розсудливості й багато очей, щоб міг з усіх сторін пильнувати стан душі.

(св. Іван Золотоустий, Про священство 2:4).

Наскільки душа перевищує тіло, настільки священство стоїть вище від всякої влади.

(св. Іван Золотоустий, Про священство 3:1).

Священослужіння звершується на землі, але на зразок небесної служби. І слушно, бо ні людина, ні ангел, ні  архангел, ні жодна інша створена сила, а сам Святий Дух установив священство і людей, зодягнних у тіло, зробив представниками ангельського служіння.

(св. Іван Золотоустий, Про священство 4:3).

 Хто призадумається над тим,  яка це велика гідність, що людина зодягнена в тіло і кров, може бути присутньою біля блаженної і бесмертної Істоти, той ясно побачить, якою великою честю наділила священиків благодать Святого Духа. Вони довершують ті священнодійства та інші не меньш важливі діла для нашої досконалості і спасіння.

(св. Іван Золотоустий, Про священство 3:5).

Люди, які живуть на землі і ходять по ній, поставлені виконувати небесні речі й отримали владу, що її Бог не дав ні ангелам, ані архангелам, бо не до них сказано: "Усе, що ви зв'яжети на землі, буде розв'язане на небі"(Мт.18.18). Земні володарі мають владу в'язати, але тільки тіло, а узи священиків в'яжуть  cаму душу і проникають у небеса. Що священики виконують на землі, те Бог довершує на небі, і рішення своїх слуг потвердує Владика. Чи це значить, що Він дав їм свою небесну владу ? "Кому відпустите гріхи, - каже Господь, - відпустяться їм, кому ж затримаєти,- затримаються"(Ів.20:23). Яка влада може бути більша від цієї? "Отець суд увесь віддав Синові" (Ів.5:22), а я бачу, що Син весь суд вручив священикам

(св.Золотоустий, Про священство 3:5).

Священики для нас - це ті мужі, яким доручено духовне зродження і відродження через хрищення. Через них ми зодягаємося у Христа й погребаємося разом з Сином Божим, і стаємо членами тієї блаженної Глави. Тому ми повинні не тільки їх боятися більше як володарів і царів, але й шанувати їх більше, ніж наших батьків, бо ці зродили нас "від крові й похоті тіла" (Ів.1:13), а священикам завдячуємо наше народження від Бога, блаженного новобуття, справжньої свободи і благодатного усиновлення.

(св.Золотоустий, Про священство 3:6).

Юдейські священики мали владу очищати тіло від прокази, чи радше не очищати, а тільки свідчити про очищення (Лев.14), а наші священики дістали владу не тільки свідчити про очищення, але досконало очищати - не проказу тіла, але душевну нечистоту

(св.Золотоустий, Про священство 3:6).

Бог дав священикам більше сили, ніж нашим природним батькам, не тільки для карання, але й для добродіяння. Вони настільки відрізняються між собою, наскільки теперішнє життя різниться від майбутнього. Одні родять для земного життя, а інші для майбутнього. Батьки не можуть вберегти своїх дітей від тілесної смерті, ані навіть від недуги, а священики часто спасали душу, яка мала загинути... Вони не тільки відроджують нас хрищенням, але мають владу відпускати гріхи.

(св.Золотоустий, Про священство 3:6).

Крім діл, священик має ще один спосіб лікування: навчати словом. Ось знаряддя, ось пожива, ось пречудне очищення повітря! Це замість ліку, замість вогню і заліза! Чи треба припекти чи відтяти, конче треба вжити слово. Якщо воно нічого не допоможе, то все і нше надаремно. Ним ми підносимо впалу і розбурхану душу. Відтинаємо непотрібне, доповнюємо те, чого не вистачає і вдосконалюємо все те, що служить у нас на здоров'я душі

 (св.Золотоустий, Про священство 4:3).

Священик повинен мати чистішу від сояншних променів душу, щоб ніколи не залишав його Святий Дух, щоб міг сказати зі св.Павлом (Гал.2, 20): "Живу вже не я, а живе в мені Христос"

  (св.Золотоустий, Про священство 6:2).

Я не вірю, щоб міг спатися той, хто нічого не робить для спасіння ближніх

  (св.Золотоустий, Про священство 6:10).

Ніщо так не гнівить Бога, як недостойне священослужіння

(св.Іван Золотоустий, Гомілія 40, на Мт.12:9-10).

Душа свщеника нічим не різниться від корабля, яким кидають морські хвилі. Зусіх сторін зазнає вона ран від друзів і ворогів, від своїх і чужих... Не думаю, щоб поміж священиками було багао таких, що спасаються, а навпаки, більше тих що погибають, тому що ця справа вимагає великих душ.

(св.Іван Золотоустий, Гомілія 3, на Діян.1:12).

Коли ти дуже бажаєш священства, то протистав гієну, протистав відповідальність, яка нас чекає, протистав посмертне життя і ступінь кари. Якщо б ти згрішив як звичайна людина, то ти не потерпів би чогось подібного, але якщо ти згрішиш як священик, то ти загинув.

(св.Іван Золотоустий, Гомілія 3, на Діян.1:12).

Уста через які говорить Бог - це уста Божі.

(св.Іван Золотоустий, Гомілія 19, на Діян.8:26-27).

Добрий пастир, такий, якого бажає Христос, ревний в подвигах з великим числом мучеників. Мученик помер за Христа тільки один раз, а пастир, якщо він такий, яким має бути, тисячу разів помирає за стадо. Він навіть навіть кожного дня може вмирати. Тому й ви, знаючи його працю, помагайте йому молитвами, співчуттям, готовністю, любов'ю, щоб і ми для вас і ви для нас стали похвалою.

(св.Іван Золотоустий, Гомілія 29, на Рим.15:14).

Осягнувши високий ступінь достоїнства і отримавши церковну владу, дуже не мудруй! Не ти осягнув ту честь, а Бог нею зодягнув тебе. Бережи її як чужу. Не надуживай нею і не використовуй її на те, що не личить. Не гордися і не присвоюй її собі, але вважай себе за вбогого і беславного.

(св.Іван Золотоустий, Гомілія 10, на 1 Кор.3:18-19).

Як бурі виявляють керманича корабля, а вождя - небезпеки, так і священика - спокуси.

(св.Іван Золотоустий, Гомілія 21, Про статуї 1).

Після Бога понад усе треба любити священиків, що очищують нас святими Таїнствами і моляться за нас. А своїх духовників ми повинні більше шанувати, як ангелів.

(Евгарій Понтійський, Доротолюб'я 1).

Не малу шкоду готує собі пастир, що спить поза загородою овець, то що сон пастирів - це радість для вовків.

 (св. Єфрем Сирійський, Наслідування притчей).

Надзвичайне чудо, невимовна сила, страшна тайна - таїнство свіщенства! Воно духовне, святе, визначне, безкорисне. Це свщенство Христос, зійшовши, дарував недостойним... Воно - світлий і визначний щит, непохитний стовп, незламна стіна. Воно - тверда основа, що від землі підноситься до небозводу.

 (св. Єфрем Сирійський, Про священство).

Священство торкається найвищих зводів, свобідно входить у самі небеса небес, світло і вільно прокладає стежки разом з безтілесними поміж ангелами, посеред горішніх Сил! Воно буває співбесідником самого Господа, Творця, Світлодавця ангелів.

 (св. Єфрем Сирійський, Про священство).

Без прецінного священства немає для смертних відпущення гріхів... О невимовна сило, що зволила вселитися у нас через покладення рук святих архєреїв! О, який високий сан має чудне й дивне священство! Блаженний, хто чисто й безкорисно живе в цьому достоїнстві! 

 (св. Єфрем Сирійський, Про священство).

Високо шануймо й цінімо тих, що наділені таїнством священства... Полюбімо ієреїв і високо цінімо тих, що мають тайну священства... Тому полюбімо Божих ієреїв, бо вони друзі доброго Бога і вставляються за нас і за світ.

 (св. Єфрем Сирійський, Про священство).

Треба найперше самому очиститися, щоб інших очищати; набути мудрості, щоб інших вчити мудрості; стати світлом, щоб просвічувати; наблизитися до Бога, щоб інших до Нього приводити; освятитися, щоб інших освячувати.

(св.Григорій Богослов, Слово 32).

Перше місце дай Богові, а друге - священикові, земному Христові, провідникові твого життя. Поспішай за ним на крилах, покоряйся йому мовчки. З ним радій, коли підносишся вгору і йому підкоряйся, коли падаєш, щоб, набравшись страху, ти знову піднісся високо.

(св.Григорій Богослов, Поради дівственникам).

Священик що приносить Богові Жертву (св.Літургії), - це ніхто інший, а сам Христос.

(св.Григорій Нісійський, До Олімпія монаха- про досконалість).

Чим є священик і яке його достоїнство? Cвященик має у справі Христа, в Його науці і в Христовій Церкві таке становище, що його влада  й достоїнство є немов осередком цілого Христового діла - підвалиною цілої будови, вершиною її краси й сили.

(св.Іван Золотоустий, Священик є більшим володарем, ніж цар).

В руках священика є ключ царства небесного. Він може звільнити грішника з пекла, може зробити його достойним неба, диявольського невільника може перемінити в Божу дитину.

(св.Іван Золотоустий, Священик є більшим володарем, ніж цар).

Хіба ти не знаєш, хто такий священик? Він - ангел Господній! Чи він від себе говорить? Якщо ти ним погорджуєш, то ти погороджуєш не ним, а Богом, що, його рукоположив! а звідки, скажеш можу знати, що Бог його рукоположив? Якщо ти в цьому не переконаний, то марна твоя надія. Коли Бог нічого не довершує через нього, то ти не маєш хрищення, ані приймаєш святих таїнств, ані не дістаєш благословення, отже, - ти не християнин.

(св.Іван Золотоустий, Гомілія 2, на Тим.1:8-10).

Ревний священик заслуговує від своїх вірних на потрійну честь: по-перше, мають його шанувати, бо він заступає їм Христа, науку Його проголошує і благодать подає; по-друге, тому, що побожний, ревний, сам має ласку в Господа Бога; по-третє, тому, що для них працює, і часто своє власне добро для них жертвує. Не легко знайти людей, що відповідали б висоті цього звання, що були б готові на всі труднощі пов'язані з цією працею, що хотіли б іти хресною дорою самопосвяти.

(митр. Андрей Шептицький, Послання про Церкву).

Жертва святої Літургії буде для священиків щоденною школою посвяти. Вистачить один раз побачити на хресті розп'ятого Христа, раз поглянути на Його муку, раз заглянути в почування Його серця, щоб на все життя ним перейнятися. А до якої любові, до якої готовності на всяку жертву доведе учнів Христових той самий вид, повторюваний кожного дня?

(митр. Андрей Шептицький, Про достоїнство й обов'язки священиків).

Ви, що в семінарії готуєтися до душпастирської праці, поважно сприймайте життя. Зрозумійте, що народові треба до спасіння ревних і святих священиків. Як би якийсь з вас не мав таким бути, нехай краще не буде священиком. Нехай не входить у становище, в якому, ошукуючи людей, був би загрозою для Церкви, паразитом у народі.

(митр. Андрей Шептицький, Про достоїнство священиків).

Найважливіший обов'язок душпастиря: так провадити вірних щоб, по змозі, між ними не було людей, які не були б свідомі стану Божої благодаті.

(митр. Андрей Шептицький, Послання до духовенства, 1939).

Без священиків не знайдете ніде ні слова Божого, ні відпущення гріхів, ні жодної іншої св. Тайни.

(митр. Андрей Шептицький, Слово пастиря до вірних Станіслав, єпархії, 1899).

Мусимо виконувати обов'язки серед трудів та посвяти... Не з власного інтересу! І не тому, щоб вдержати своє становище в суспільності. А тому, що Христос віддав у наші руки діло спасіння нашого народу. Дав нам у руки чашу своєї Крові, а в уста вклав слово своєї науки.

(митр. Андрей Шептицький, Наша програма, 1899).

Свої обов'язки ми сповнимо! Бо колись мусимо дати страшний рахунок перед Суддею і Господом! і боїмося та дрижимо, щоб колись непочути оці страшні слова: "Він, без законник, помре за свою провину, але крові його вимагатиму з твоєї руки"(Єзек, 33:88;34:2-10). Свої обов'язки ми сповнимо! Бо знаємо, що коли цього не зробимо, то наш народ згине.

(митр. Андрей Шептицький, Наша програма, 1899).

Скільки посвяти повинні мати священики, скільки праці, ревності, науки, щоб бути для народу справжніми пастирями й батьками! Адже наш народ заслуговує на нашу любов і самопосвяту. На нас звертає всі свої очі й від нас очікує свого спасіння. Тисячі сердець, тисячі рук, піднесених до неба, благають від нас помочі... Їм, парафіянам нашим, треба добрих священиків! Бо добрий священик є для них життям і спасінням, а лихий - загрозою і смертю!

(митр. Андрей Шептицький, Наша програма, 1899).

Я хочу і постановлю зробити все, що тільки буде моїх силах, щоб виконати як слід мої важкі завдання. Не шкодуватиму ні сил, ні здоров'я, щоб лише бути добрим пастирем.

(митр. Андрей Шептицький, Наша програма, 1899).

Коли під час Служби Божої священик над агнцем, тобто над кусником пшеничного хліба, говорить святі слова: Це є тіло моє, то в ту саму хвилину, якби на голос священика, Ісус Христос з неба сходить на престол, на якому та Служба Божа правиться. Після тих святих слів свщеника вже там, де був хліб, нема хліба, а на місці хліба сам Ісус Христос, живий Бог і чоловік, з тілом і душею. Християнин цієї зміни не бачить, і ніхто її не може бачити, бо те, що в хлібі було зовнішнім видом, те все залишилося, але під тим видом хліба криється чудесним способом Христос, який сам хотів бути кормом, поживою і покріпленням християнських душ.

(митр. Андрей Шептицький, Лист про Церкву, 1901).

Такої сили в одному слові ніколи на світі не було й неможе бути. Хоч би всі ангели і всі люди, які не є священиками, всі разом над тим хлібом не знати які довгі і гарячі молитви проказували, жодним способом не змогли б такої чудесної переміни зробити, яку робить один священик тільки цими кількома словами (Це є тіло моє), на кожній Службі Божій.

(митр. Андрей Шептицький, Лист про Церкву, 1901).

Які гарні ті руки, які щоденно за мир всього світу по цілому світі приносять Безкровну Жертву на славу предвічного Отця! Які гарні уста тих, що словом Вічної  правди просвічують темних, зігрівають холодних, зрушують закам'янілих, потішають плачучих, підбадьорюють слабких, мирять ненеависних - всіх притягують і беруть у полон для Христа!

(єп.Григорій Хомишин, Послання до духовенства, 1904).

Які гарні серця тих, що широкою любов'ю, достойною серця Павла, достойною божественого Серця Спасителя, обнімають весь людський рід, всіх своїх братів для себе, найближчих єдинокровних... О, які гарні священні гоови тих, що від Ігнатія Богоносця і Полікарпа і від Йосафата аж по цю хвилину пожертвували себе за Христа і братію!

(єп.Григорій Хомишин, Послання до духовенства, 1904).


 

Християнський портал КІРІОС за книгою "Перлини Східних Отців", о.Юліан Катрій, ЧСВВ

Мапа міграції громад з МП в ПЦУ