Зло - це противне Божому законові вживання того, що Бог нам дав на добро. А чеснота, що її Бог вимагає, - це іобре використання Божих дарів, згідно з Його заповідями (св. Василій Великий, ШПр. 2).
Як можна зненавидіти гріх? - Немилий і прикрий ви-илцок завжди викликає ненависть до того, що його спричинило. Тому, якщо хтось ясно бачить і знає, що гріх є причиною багатьох великих нещасть, він природно в душі відчуває таку ненависть до гріха, яку мав Давид, коли казав (Пс. 118: 163): «Я зненавидів гріх і гидую ним» (св. Василій Великий, КПр. 11).
Як бути з людьми, які уникають тяжких гріхів, але допускають легкі? - Насамперед треба знати, що в Новому Завіті немає такої різниці. До всіх гріхів стосується те саме Господнє слово (Ів. 8:34): «Той, хто чинить гріх, є рабом гріха» (св. Василій Великий, КПр. 293).
Гріх - це недуга душі! Він - смерть безсмертної душі! Гріх заслуговує на те, щоб над ним постійно плакати й сумувати. Через нього нехай проливається кожна сльоза, через нього нехай раз у раз твоя душа зітхає (св. Василій Великий, Гомілія в честь мучениці Юліти).
Бог створив людину на свій образ і свою подобу, а гріх красу цього образу зіпсував, втягнувши душу в пристрасть і пожадливість. Бог - творець життя, є правдивим життям, тому той, хто тратить Божу подобу, - тратить зв'язок із життям. Хто живе без Бога, неможливо, щоб мав щасливе життя (св. Василій Великий, А.Б. 4).
Коли хтось чинить зло під виглядом добра, то він заслуговує на подвійну кару, тому що він не лише чинить зло, але також використовує добро, як спільника до сповнення гріха (св. Василій Великий, Лист 53).
Було б доволі падіння Юди, щоб навчити обережності того, хто хоче жити Божим життям. Так довго він був учнем Христа, а потім, продавши Учителя для марної користі, стягнув на себе погибель. Тому, брате, будь свідомий того, що не той досконалий, хто добре почав, але той, хто добре скінчив, бо він буде оправданий в Бога (св. Василій Великий, Лист 42).
Диявоя називається не тільки грішним, але є наче самим гріхом, тому що він є взірцем і учителем гріха. Так само можна б його назвати уособленим непослухом, бо він є його речником (св. Василій Великий, КПр. 268).
Не легковаж найменшою помилкою, хоч би вона була така мала, що зовсім не давала б згіршення. Відразу покутою виправляй помилки, хоч люди так часто, як у малих, так і у великих справах грішать і не каються (св. Василій В., А.Б. 2).
Не торгуй ласкою! Не кажи: гарний закон, але гріх солодший! Розкошування - це вудка диявола, що тягне на загибель! Розкошування - це мати гріха, а гріх - це жало смерті! Розкошування - це годувальниця вічного черв'яка, бавить, щоправда, якийсь час розкішника, опісля ж видає плоди гіркіші від жовчі (св. Василій Великий, Напоумлення до св. Хрищення).
Як тіло тратить через недугу охоту і смак до страви, - так і душа через гріхи стає байдужа та в'яла до Божих справ (св. Василій Великий, КПр. 174).
Чому наша душа взагалі здатна чинити зло? Тому, що вона має свобідну волю, яка найбільше відповідає їй розумній природі (св. Василій Великий, Бог не є спричинником зла).
Кожне зло - це недуга душі, тоді як чеснота оздоровляє її (св. Василій Великий, Гексамерон, Гомілія 9).
Не тікай від того, від чого не треба тікйТи, і не шукай допомоги в того, в кого не конче шукати. Але від одного ти мусиш тікати - від гріха. І єдиної допомоги у Бога ти мусиш шукати (св. Василій Великий, Гомілія на Пс. 45).
Справжнє зло - це гріх. Він найбільше заслуговує на назву зла. Він залежить від нашої волі, бо ж ми можемо або стримуватися від чинення зла, або робити його (св. Василій Великий, Бог не є спричинником зла).
А причиною пекельних мук є не Бог, а ми самі. Бо початок і корінь гріха лежить таки в нас самих і в нашій сво-бідній волі (св. Василій Великий, Бог не с спричинником зла).
З усіх людських нещасть лише гріх є справжнім нещастям, а не бідність, недуга, образа, лихослов'я, безчестя чи навіть смерть. Гріх, очевидно, найбільше зло з усіх зол... Прогнівити Бога і вчинити що-будь Йому не до вподоби, - це справжнє нещастя (св. Іван Золотоустий, Про статуї 5).
Гріх є такий: він видає грішника, коли його ніхто не виявляє; осуджує, коли ніхто його не обвинувачу!, і робить грішника боязким і полохливим (св. Іван Золотоустий, Про статуї 8).
Гріхи є причиною всіх нещасть. Як кара за гріхи -приходять журби, неспокої; за гріхи приходят ь війни, недуги і всі тяжкі терпіння, які тільки нам трапляються (св. Іван Золотоустий, Про покаяння).
Нехай ніхто не втрачає надії на своє спасіння. Гріх не в нашій природі, ми наділені волею і свободою Ти - митар? Можеш стати євангелистом. Ти - розбійник? Можеш здобути рай. Ти - волхв? Можеш поклонит ися Владиці (св.Іван Золотоустий, Про жінку хананейку).
Нема такого гріха, якого б не можна було змити жалем. Тому-то Христос і вибрав крайні ступені пониження, щоб ніхто не міг чим-небудь виправдатися. Не говори мені: я загинув, - що мені ще залишається робити? 11 с говори мені: я згрішив, - що мені робити? Маєш Лікаря, що понад всякі недуги. Маєш Лікаря, що лікує при першій зустрічі. Маєш
Лікаря, що лікує одним актом волі, який і може, і хоче лікувати. Коли Він привів тебе із небуття, то тим більше може виправити тебе, що вже існуєш, але ушкоджений (св. Іван Золотоустий, Про жінку хананейку).
Гріх - це найлютіший біс. Якщо його з себе виженеш, зробиш більше, як ті, що виганяють тисячі бісів (св. Іван Золотоустий, Гомілія 32, на Мт. 9:27-30).
Ніщо так не обтяжує душу, не засліплює розум і не принижує, як свідомість гріха. І навпаки, ніщо так не окрилює і не підносить душу вгору, як набуття правди й чесноти (св. Іван Золотоустий, Гомілія 28, на Мт. 11:25-26).
Нема нічого більш непристойного від гріха. Тому ліпше ходити голим, ніж ходити в гріхах і провинах. Нагота - не така вже й провина, бо деколи вона походить з бідності, але нема нічого гіршого й огиднішого від гріха (св. Іван Золотоустий, Гомілія 5, на Ів. 1:3).
Ніщо так не робить людину безстидною, як грішне сумління. Від чого блудниці безстидні? Від чого дівственні душі сором'язливі? Чи не від гріхів перші, а від невинності другі? Ніщо так не робить безстидним, як гріх (св. Іван Золотоустий, Гомілія 17, на Діян. 7:35).
Знай, що ми дамо звіт не тільки за свої гріхи, але і за все те, в чому ми дали згіршення іншим (св. Іван Золотоустий, Гомілія 24, на Рим. 14:1-2).
Гріх - безодня, що тягне у глибину і гніти ть. Як ті, що впали в криницю, не можуть з неї вибратися і потребують допомоги інших, щоб їх витягнули, так само буває і з тим, хто впав у глибінь гріхів (св. Іван Золотоустий, Гомілія 8, на 1 Кор. 3:1-3).
Дві спонуки, більше як що інше, стримують нас від гріхів: коли згадаємо про кари, що настають після гріха, і коли згадаємо про нашу особисту гідність (св. Іван Золотоустий, Гомілія 10, на 1 Кор. 3:18-19).
Людина - це діло Боже, а гріх - діло диявола. Тому не сплутуй Боже з диявольським (св. Іван Золотоустий, Гомілія 33, на 1 Кор. 13:4).
Гріх дуже близько нас і з усіх сторін оточує нас: спереду і ззаду, і тому так легко перемагає (св. Іван Золотоустий, Гомілія 11, на 2 Кор. 1:6-7).
Передовсім біймося гріха, бо від нього муки, від нього пекло, від нього всяке зло. І не тільки будемо його боятися і втікати від нього, але завжди старатися подобатися Богові (св. Іван Золотоустий, Гомілія 11, на 2 Кор. 5:11).
Будемо боятися не пекла, а образити Бога. Бо якщо Бог у своїм гніві відвернеться від нас, то це буде гірше від пекла і страшніше від усього (св. Іван Золотоустий, Гомілія 11, на 2 Кор. 5:11).
Багато важче вилікувати душу, обтяжену гріхами, ніж воскресити померлого (св. Іван Золотоустий, Гомілія 4, на Ефес. 2:1-3).
Одне є тільки нещастя - гріх. І над його наслідками нам треба часто роздумувати (св. Іван Золотоустий, Гомілія 19, на Ефес. 5:15,17).
Як мухи сідають на чужі рани, так і обмовники ятрять чужі гріхи. Через те вони спричиняють недугу і тим, що з ними мають справу (св.Іваи Золотоустий, Проти диявола 1).
Неможливо, справді неможливо, щоб той, хто веде нечисте життя, не хитався у вірі (св. Іван Золотоустий, Гомілія на 2 Кор. 4:13).
Знай, що меншим злом є грішити, ніж зашкорубну-ти в грісі (св. Іван Золотоустий, Гомілія 29, на Бут. 9:20-21).
Одне є у християнина нещастя - прогнівити Бога. Все інше - втратити маєток, бути змушеним залишити батьківщину чи потрапити в якусь іншу небезпеку - він не вважає за нещастя. Навіть перехід до вічності, чого всі бояться, - для нього миліший від життя (св. Іван Золотоустий, До монаха Теодора 2).
Нема зла, крім гріха. І нема добра, крім чесноти й уподобання Богові в усьому (св. Іван Золотоустий, Слово на Новий Рік).
Страшне зло - гріх, і біль душі дуже тяжкий - порушення закону. Гріх цілковито позбавляє душу сил і вкидає її у вічний вогонь (св. Кирило Єрусалимський, Повчання 2).
Не важко вчинити гріх, але страшно й нелегко перебувати в ньому (св.Єфрем Сирійський, Наслідування приповідок).
Гріх - це порушення заповіді, подібно, як ніч - це захід сонця, немічна старість - минула юність, і страшна зима -наслідок віддалення сонячного кола (св. Григорій Богослов, Слово 4).
Всякий гріх - це смерть душі (св. Григорій Богослов, Слово 3 7).
Чим дальше хтось від Бога, тим ближче до гріха (св. Григорій Богослов, Слово 6).
Чи ви не знаєте, що зробив гріх? Чи не він привів на світ смерть? Чи не він знищив землю? Чи не він наповняє все-ленну цвинтарями і гробами від віків аж по сьогодні?... Він спричинив вічні муки. Він запалив невгасимий пекельний вогонь... Він і людину, що була в почесті, зробив подібною до нерозумних тварин (св. Теодор Студиш, Короткі науки 4).
Гріх - це смертельна отрута... Гріх блукає у темряві і тікає від світла, бо якщо б він показався на світло, то кожний тікав би від нього. Гріх ходить у мряці і здригається від найменшого руху. Хто чинить гріх, той боїться навіть свого власного голосу (св. Єфрем Сирійський, Про Божий страх).
Якщо будемо так жити, наче б кожного дня ми мали вмерти, то не згрішимо... Всяку рану можна вилікувати, але на рану від язика нема ліків (св. Антоній Великий, Слово 10).
Тяжкий гріх є, без найменшого перебільшення, смертю душі, бо відбирає в неї те, що є найправдивішим і найістотнішим її життям: надприродне життя, освятну Божу благодать (митр. Андрей Шептицький, Про згіршення).
Гріх - цс вкус змії, що людині приносить смерть. Гріх - це тяжка рана, завдана обосічним мечем, яку треба довго лікувати (митр. Андрей Шептицький, Послання на піст, 1939).
Не бійтеся злих намірів сильного чоловіка, але бійтеся сили гріха... Коли в тебе нема гріха, то хоча б погрожували тобі тисячі мечів, - Бог тебе захоронить. А якщо ти в грісі, то хоча б ти був у раю, будеш прогнаний. В раю був Адам - і впав. На смітті був Йов - і увінчаний. Яку поміч дав першому рай, і яку шкоду вчинило другому сміття? Проти Адама ніхто не мав злого наміру, а він упав; проти Йова боровся диявол, а він залишився увінчаний. Чи диявол не відняв у нього багатство? Але не відняв благочестя. Чи не забрав його дітей? Але не захитав його віри. Чи не зранив його тіла? Але не знайшов скарбу. Чи не наставив до нього ворожо його жінку? Але не подолав воїна. Чи не пускав у нього стріли і списа? Але він не був зранений... Ніколи не возвеличуйте багатого. Ніколи не вважайте когось нещасливим, крім того, хто живе у грісі. Величайте того, хто - у праведності (св. Іван Золотоустий, Коли Євтропія знайдено в церкві і схоплено).
Тлумачення скорочень: А.Б. - Аскетична Бесіда; КПр. - Коротші Правила; МПр. - Моральні Правила; ШПр. - Ширші Правила
З книги "Перлини Східних Отців"
Якщо Вас зацікавили повчання радимо придбати книгу