Що є знаменом тих, що їдять хліб і п'ють чашу Господню? Безнастанно у пам'яті заховувати Того, який за нас помер і воскрес. Що є знаменом того, що зберігає ту пам'ять? Вже не для себе жити, але для Того, що за нас помер і воскрес (св. Василій Великий, МПр. 80).
Щоденно причащатися і приймати св. Тіло і Кров Христа - це добре й дуже корисно, бо Христос ясно сказав: «Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, має життя вічне» (Ів. 6:56). І хто ж буде сумніватися, що бути безнастанно учасником Життя - це жити щасливим і багатим життям? Ми в Кесарії причащаємося чотири рази кожного тижня: в неділю, середу, п'ятницю і суботу, а в інші дні, якщо випало пам'ять Святого (св. Василій Великий, Лист 93).
Коли хтось приступає до святого Причастя Тіла і Крові Христової не задумуючись над причиною, задля якої воно дається, той не має жодної користі. А хто негідно причащається, той осуджений (св. Василій Великий, МПр. 21).
У якому розумінні треба їсти Тіло й пити Кров Господню? На спомин послуху Господа аж до смерті, щоб ті, що живуть, вже не для себе жили, а для Того, хто за них помер і воскрес (св. Василій Великий, МПр. 21).
Хто причащається Святих Тайн, повинен піснями подяки прославляти Господа (св. Василій Великий, МПр. 21).
Як багато людей сьогодні говорить: Я бажав би побачити Христове обличчя, образ, одяг, взуття! Ось, ти бачиш Його, дотикаєшся до Нього, споживаєш Його. Ти бажаєш бачити Його одежу, а Він дає тобі себе самого, і не тільки бачити, але й дотикатися, взивати і споживати. Тож ніхто не повинен приступати ані недбало, ані легкодушно, але всі з полум'яною любов'ю, з гарячим запалом і бадьорістю (св. Іван Золотоустий, Гомілія 83, на Мт.26:26-28).
Велика кара чекає тих, що негідно причащаються. Подумай, як ти обурюєшся на зрадника і на тих, що розп'яли Христа. Тож вважай, щоб і ти не став винним проти Тіла і Крові Христової. Вони умертвили всесвяте Тіло, а ти приймаєш Його нечистою душею після стількох великих добродійств (св. Іван Золотоустий, Гомілія 83, на Мт. 26:26-28).
Чистішою від сонячних променів повинна бути рука, що роздроблює це Тіло; уста, що наповняються духовним вогнем; язик, що багриться страшною Кров'ю? Подумай, якої честі ти вдостоївся, якою насолоджуєшся трапезою! Ангели, коли Його бачать, тремтять; вони не сміють глянути на Нього без страху через ясність, що звідти виходить, - а ми Ним живимося, з Ним єднаємося і стаємо одним тілом, одною плоттю з Христом (св. Іван Золотоустий, Гомілія 83, на Мт. 26:26-28).
Скоріше віддам своє життя, ніж недостойного причащу Крові Господньої. Скоріше проллю власну кров, ніж причащу тією страшною Кров'ю того, кого не можна (св. Іван Золотоустий, Гомілія 83, на Мт. 26:26-28).
Наміряючись приступити до страшної і божественної цієї трапези і священного тайнодійства, робіть це зі страхом і трепетом, з чистою совістю, з постом і молитвою... Подумай, людино, до якої жертви ти наміряєш діткнутися, до якої приступити трапези. Зверни увагу на те, що ти - земля і попіл -причащаєшся Крові й Тіла Христового (св. Іван Золотоустий, Гомілія на Різдво Христове).
Будемо приступати з трепетом, дякувати, припадати, визнаючи свої гріхи, проливати сльози, оплакувати свою нужденність, засилати до Бога сердечні молитви і, таким чином, очистивши себе, тихо та з належною побожністю підходити гак, як ті, що наближаються до небесного Царя. А прийнявши непорочну і святу жертву, будемо її цілувати, леліяти зором, зігрівати свій дух, щоб наші молитовні сходини не послужили на суд або осудження наше, але до невинності душі, до любові, до чесноти, до примирення з Богом, до тривкого миру і запоруки безчисленних благ, щоб і ми себе освятили і ближнім дали повчання (св. Іван Золотоустий, Гомілія на Різдво Христове).
Вірте, що й сьогодні готується та сама Вечеря, в якій Нін сам брав участь. Одна від одної нічим не різниться. Не можна сказати, що цю готує людина, а ту готував Христос; навпаки, і цю і ту готував і готує Він сам. Коли бачиш, що священик подає тобі Святі Дари, то думай, що це робить не священик, але сам Христос простягає до тебе руку... Ця Тайна вимагає, щоб ми були досконало чисті, не тільки від крадежу, але й від малої ворожнечі. Ця Тайна - де Тайна миру (св. Іван Золотоустий, Гомілія 50, на Мт. 14:23-3).
Щоб не тільки любов'ю, але і ділом бути нам членами Христового Тіла, будемо причащатися тієї поживи, яку дав Христос, щоб виявити свою велику любов до нас. Він з'єднав самого себе з нами, даючи нам своє Тіло, щоб ми не творили нічого іншого, а тільки тіло з'єднане з Головою. І це є ознакою найсильнішої любові (св. Іван Золотоустий, Гомілія 46, на Ів. 6:41-42).
Христос, щоб сильніше з'єднати нас з собою і показати свою любов до нас, дав бажаючим не тільки Його бачити, але й дотикатися Його Тіла, з'єднуватися з Ним, і насичувати Ним всяке бажання. Тож будемо відходити від тієї трапези, немов леви, що дихають вогнем, страшні для диявола, думаючи про ту любов, що її Він нам показав (св. Іван Золотоустий, Гомілія 46, на Ів. 6:41-42).
Кров Христова надає нам квітучого й царського вигляду; породжує красу, яку годі собі уявити; не дозволяє в'янути шляхетності душі, безнастанно її напоюючи й годуючи... Ця Кров, достойно прийнята, далеко відганяє від нас демонів, а до нас призиває ангелів і Владику ангелів. Демони тікають з того місця, де бачать Кров Владики, а ангели туди прибігають... Ця Кров - спасіння наших душ. Нею душа вмивається, нею прикрашається, нею зогрівається. Вона робить наш розум яснішим від вогню, душу чистішою від золота. Ця Кров пролилася і зробила для нас небо доступним. Страшні, справді, таїнства Церкви, страшний, справді, жертовник (св. Іван Золотоустий, Гомілія 46, на Ів. 6:41-42).
Якщо б це було можливе, щоб хтось вклав свою руку або язик у розтоплене золото, то вони відразу ж стали б позолочені. Точно такий самий, а то й ще багато більший вплив має на душу Святе Причастя... Та Кров - ціпа вселенної, нею Христос купив Церкву, нею Він її прикрасив (св. Іван Золотоустий, Гомілія 46, на Ів. 6:41-42).
Ті, що причащаються Крові, маючи духовну зброю, разом з ангелами, архангелами й небесними силами одягаються в царську Христову одежу. Але тим я не сказав ще нічого великого: вони одягаються в самого Царя (св. Іван Золотоустий, Гомілія 46, на Ів. 6:41-42).
«Чаша благословення, що ми благословляємо, хіба не є Причастям Христової Крові? (1 Кор. 10:16)... Дуже точно і страшно висловився Апостол, а зміст його слів такий: Те, що в чаші, є те саме, що витекло з ребра Господнього, тим ми і причащаємося... «Хліб, що ламаємо, чи не є Причастям Христового Тіла?» (1 Кор. 10:16)... Як Тіло з'єднане з Христом, так і ми через той хліб єднаємося з Ним. А чому я додав: що його ламаємо? Тому, що це діється в Євхаристії, а на хресті того не було... Що таке цей Хліб? Тіло Христове! Чим стають ті, що причащаються? Одним Тілом Христовим. Як хліб постає з багатьох зерен і стає одним, так і ми єднаємося один з одним і з Христом (св. Іван Золотоустий, Гомілія 24, на І Кор. 10:16).
Коли ніхто не відважується легковажно торкатися царської одежі, то як міг посміли б приймати з неувагою Тіло нашого Бога, Тіло непорочне, чисте, поєднане з божественним єством, що ним ми існуємо й живемо; яким знищені ворота смерті і відкриті небозводи?... Коли ти побачиш, що його подають, то скажи собі: через те Тіло я вже не земля і попіл, вже не полонений, а вільний; через нього я надіюся осягнути небо і там приготовані блага: безсмертне життя, долю ангелів, поєднання з Христом (св. Іван Золотоустий, Гомілія 24, на 1 Кор. 10:16).
Ця трапеза - це сила для нашої душі, міць для серця, основа уповання, надія, спасіння, світло, життя... Це Таїнство, яке робить для тебе землю - небом (св. Іван Золотоустий, Гомілія 24, на 1 Кор. 10:16).
Приступаючи до святого Причастя, не думайте, що ви приймаєте божественне Тіло від людини, а уявіть собі, що ви приймаєте божественне Тіло, немов вогонь із кліщів самих серафимів, що їх бачив Ісая (Іс. 6:1-8). А спасенну Кров будемо приймати так, наче б устами дотикалися божественного й пречистого ребра... Стійте перед Богом так, наче б ви явилися перед лицем земного царя. Перед небесним Царем треба стояти з набагато більшим острахом (св. Іван Золотоустий, Про покаяння 9).
Чи ми не причащаємося кожного дня Його пречистого Тіла і Крові? І що може бути солодшого над Святе Причастя? Воно дає вічне життя тим, що причащаються з чистою совістю (св. Теодор Студит, Короткі науки 52).
Вже час приступити до цієї страшної трапези. Приступім, отже, всі з належною скромністю й повагою. Нехай ніхто не буде Юдою, нехай ніхто не буде злим. Хай ніхто не ховає в собі отрути, маючи одне на устах, а інше на думці. Христос присутній і тепер. Хто встановив ту трапезу, той і цю влаштовує. Не людина перемінює подавані дари в Тіло і Кров Христову, але сам розп'ятий за нас Христос. Священик, що виголошує ці слова, тільки заступає особу Христа, а діє сила і благодать Божа (св. Іван Золотоустий, Гомілія 1, Про зраду Юди).
Ідучи до Святого Причастя, не наближайся з простягненими руками або розставленими пальцями, але зроби свою ліву руку престолом для правої, бо вона має прийняти Царя, і зігнувши твою долоню, приймай Христове Тіло, і відповідай: Амінь! (...) Запричастившись Христового Тіла, наближайся до чаші Його Крові. Не простягай своїх рук, але низько нахилившись у поставі почесті й пошани, кажи: Амінь! Освяти себе, приймаючи Христову Кров і, поки вона ще тепла на твоїх устах, звогчи нею свої пальці і так освяти свої очі, своє чоло й інші свої члени (св. Кирило Єрусалимський, Наука 5).
Хліб в Євхаристії після прикликання Святого Духа, вже більше не є звичайним хлібом, але Христовим Тілом (св. Кирило Єрусалимський, Повчання 3).
Коли сам Спаситель об'явив і сказав про хліб: «Це моє Тіло», то після того, хто ще посміє не вірити? І коли Він сам запевнив і сказав про чашу: «Це моя Кров», то хто ще сумніватиметься і скаже, що це не Його Кров? (св. Кирило Єрусалимський, Повчання 4).
Чому з повною певністю приймаєш це як Тіло і Кров Христову? Бо під видом хліба дається тобі Тіло, а під видом вина - Кров, щоб причастившись Тіла і Крові Христа, ти став для Нього співтілесним і співкровним. Таким бо способом стаємо христоносцями, коли Його Тіло і Кров поєднуються з нашими членами. Таким чином ми, за словами святого Петра (2 Пт. 1:4), «стаємося учасниками Божої природи» (св. Кирило Єрусалимський, Повчання 4).
Хліб і вино в Євхаристії не вважай звичайними, бо нони є Тіло і Кров Христова за словами Господніми. Бо хоча почуття тобі це піддає, то хай віра утвердить тебе. Не видавай осуду про річ за смаком, але хай віра без сумнівів просвітить тебе, щоб ти став гідним Тіла і Крові Христової (св. Кирило Єрусалимський, Повчання 4).
Блаженний, хто зі страхом, трепетом і побожністю приступає до пречистих Таїн Спасителя, будучи свідомий, що приймає непохитне Життя (св. Єфрем, Блаженства).
Ти побачиш священиків, що приносять хліб і чашу з вином і ставлять їх на престолі. І доки ще не звершено молитов і приношення, то хліб і чаша залишаються звичайними. Але, коли довершуються великі й дивні молитви, тоді хліб стає Тілом, а вино - Кров'ю Господа нашого Ісуса Христа... Той хліб і та чаша до проказання молитов і прошень - є звичайними. Але після відправи великих молитов і святих прощень, Слово сходить на хліб і вино, і вони стають Його Тілом і Кров'ю (св. Атанасій Великий, Лист до Максима, філософа).
Душа, що приймає Пречисті Дари, не повинна допускати в собі замішання, злості й диких бажань. Уста, що черпають з безсмертного джерела, не повинні говорити поганих слів і огидних нечистот. Очі, освячені чесною Кров'ю, не повинні дивитися по-звірячому і запам'ятовувати погані образи. Рука, що тримає божественний Скарб, хай не доторкається того, чого не можна. Також і всі члени, як члени Христові, треба тримати і зберігати в чистоті (св. Теодор Студит, Короткі науки 46).
Хліб і вино не є тільки символом Тіла і Крові Христової, але самим божественним Тілом Господа, як і сам Господь сказав: Не не символ тіла, але тіло моє, і не символ крові, але кров моя. А ще перед тим Він говорив до юдеїв: «Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете Його кров, не матимете життя в собі... Бо тіло моє - їжа правдива, і кров моя - правдивий напій... Хто споживає мене, житиме мною» (Ів. 6:53-57). Отож будемо приступати до Нього з гарячим бажанням і, склавши руки навхрест, будемо приймати Тіло Розп'ятого, бо хліб Причастя - це не простий хліб, але з'єднаний з Божеством (св. Іван Дамаскин, Виклад православної віри 4:13).
Свята Євхаристія - це пребагате джерело всяких Божих благодатей, тож черпайте з нього для себе, батьків, рідні, свого села й батьківщини (митр. Андрей Шептицький, До української молоді).
Свята Церква радить, напоумляє і просить причащатися і сповідатися щонайменше чотири рази в році, а наказує раз на рік. І хто того наказу не слухає, той тяжко грішить непослухом супроти Церкви і грішною байдужністю про своє спасіння; той грішить проти самого себе; шкодить своїй душі; той поводиться з душею так, як людина, що дає тілові отруту (митр. Андрей Шептицький, Послання на піст).
Якби ви знали Божий Дар, якби ви розуміли, чим є святе Причастя, - ви не раз у рік, але кілька разів у місяці, або бодай кілька разів у році горнулися б до святого Причастя. Та ж у святому Причасті ми маємо завдаток вічного воскресіння. Хто їсть Христове Тіло, хто п'є Пресвяту Чашу Його Кроні - буде навіки жити, воскресне зі святими до вічного блаженства в небі. А хто не причащається, не буде бачити вічного життя. Його чекає суд і вічне засудження. Чи можете легковажити таким добром? (митр. Андрей Шептицький, До тих, що на Пасху не сповідалися і не причащалися, 1934).
Пресвята Євхаристія є продовженням і доповненням тієї Жертви, того умалення Божої Премудрості. Христос вичерпав усі безконечні скарби свого Божого Маєстату, щоб і після хресної смерті продовжувати й повторювати свою жертву. Вичерпав Божу всемогутність, - більше не міг зробити; вичерпав багатство, - більше не мав що дати; вичерпав Премудрість, - щось більше неможливо було й подумати. Будучи предвічним Богом, стається куском хліба і вином на поживу й напиток грішних людей. Більше умалення немислиме (митр. Андрей Шептицький, Наймогутнішиий засіб душпастирської праці).
Тлумачення скорочень: А.Б. - Аскетична Бесіда; КПр. - Коротші Правила; МПр. - Моральні Правила; ШПр. - Ширші Правила
З книги "Перлини Східних Отців"
Якщо Вас зацікавили повчання радимо придбати книгу