Не годиться нам жити легкодушно, замінюючи великі надії за короткотривалу вигоду, якщо не хочемо заслужити собі на закиди, а то й на кару. Розуміється, не тут у людей, хоч і це не малої вага для того, хто ще розум має в голові, але вже знаходиться на місці вічної кари (св. Василій Великий, До юнаків).
Коли подібних висловів про вічні муки в пеклі так багато у богонатхеному Письмі, то це одна з хитрощів диявола, що багато людей забуває про ті численні й ясні Господні слова, видумуючи собі якийсь кінець кар, щоб мати більше сміливості в гріхах. Бо, як мав би бути колись кінець муки, то безумовно і життя небесне мало б кінець. Коли ж такого про життя небесне й думати не можемо, то як же можна вічній муці ставити кінець, бо до обох однаково додається слово вічне (Мт. 25:46): «Підуть ці на вічну муку, а праведники у життя вічне» (св. Василій Великий, КПр. 267).
Монах нехай розважає про страшне і славне Христове пришестя. І думає про хвилину відходу звідси, про добро приготоване праведним і про вогонь, приготований дияволові та його ангелам (св. Василій Великий, А.Б. 3).
Чи ж не почнемо роздумувати про день Господній? Цей день страшної ваги, коли ті, що чинили добрі діла, стануть праворуч Судді і дістануть царство в небі, а тих, що стануть ліворуч за нестачу добрих діл покриє геєна вогню і вічна мряка (св. Василій Великий, Вступ до Ширших Правил).
Нехай пам'ять про вічний вогонь іде з тобою до ліжка кожного вечора і встає з тобою, тоді сон ніколи не переможе тебе під час псалмодії (св. Іван Ліствичник, Слово 7).
Не думай, що пекельний вогонь такий, як наш. Наш вогонь, охопивши що-небудь, спалює і гасне, а той, кого охопить, постійно палить і ніколи не перестає, тому й називається невгасимим (св. Іван Золотоустий, До монаха Теодора 1).
Багато нерозумних бажали б тільки уникнути пекла, але я вважаю набагато більшою карою пекла: не бути у вічній славі. І думаю, що той, хто втратив її, не буде стільки терпіти від пекельних мук, скільки над втратою небесних благ, бо це - найтяжче з усіх кар (св. Іван Золотоустий, До монаха Теодора 1).
Хто завжди боїться пекла, той ніколи не впаде в пекельний вогонь, тому що постійний страх робить його обережним (св. Іван Золотоустий, Про статуї 5).
Що страшніше від пекла? І нема нічого кориснішого ніж страх перед ним, тому що страх перед пеклом приносить нам вінець царства. Де страх перед пеклом, там нема заздрості. Де страх, там не мучить любов до грошей. Де страх, там погашений гнів, усмирена лиха похіть, викорінена всяка безумна пристрасть (св. Іван Золотоустий, Про статуї 15).
Багато людей бояться тільки одного пекла, але я думаю, що втрата небесної слави - це мука набагато страшніша від пекла (св. Іван Золотоустий, Гомілія 23, на Мт. 7:1).
Не знайдеш у пеклі ні заступника, ні спасителя. Не побачиш там мирного й тихого обличчя Христового... Тут ще можна прибігти до царя й ублагати його, і таким чином зняти із засудженого окови, а там це неможливе... Тут, принаймні, всяке терпіння триває короткий час, а там грішник вічно горить і не згоряє (св. Іван Золотоустий, Гомілія 43, на Мт. 12:38-39).
Багато й тепер діється такого, що було за часів потопу, але потопу нема, тому що чекає пекло й муки. Багато людей грішать, як содомляни, але вогненний дощ не паде на них, тому що приготована вогненна ріка... Багато відважились грішити подібно, як ізраїльтяни, але вужі їх не покусали, тому що їх чекає хробак вічний... Багато присягались й нарушували присягу, і хоч їх не стрінула кара, та ми не будемо на те дивитися, тому що їх чекає скрегіт зубів (св. Іван Золотоустий, Гомілія 12, на Діян. 4:36-37).
Нам треба говорити про пекло, щоб не впасти до нього (св. Іван Золотоустий, Гомілія 9, на 1 Кор. 3:12-15).
Ти скажеш: «З добротою Божою більше згідне існування тільки одного царства, а не пекла». Якщо так, то перелюбник і той, хто вчинив тисячі провин, буде насолоджуватися тим же добром, як і той хто був невинним і святим? А Павло стане нарівні з Нероном, або й навіть диявол нарівні з Павлом? (св. Іван Золотоустий, Гомілія 25, до Рим. 14:1-2).
Якщо нема пекла, а воскресіння буде загальне, то і злі стануть учасниками того самого блаженства, що і праведні... Знай, що біси признають пекло, тому почали кричати (Мт. 8:29): «Що нам і тобі, Сину Божий? Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?» (св. Іван Золотоустий, Гомілія 25, до Рим. 14:1-2).
Постійна пам'ять про пекло не дозволить, щоб ми у нього впали... Бог приготував пекло і ним погрожує якраз тому, щоб ми, ставши зі страху ліпшими, не впали у нього (св. Іван Золотоустий, Гомілія 31, до Рим. 16:5).
Якщо тебе палить вогонь тілесної пристрасті, то протистав йому пекельний вогонь, - і вогонь твоєї похоті відразу погасне й щезне (св. Іван Золотоустий, Гомілія 10, на 2 Кор. 5:1).
Не чини зла, якщо хочеш спастися! Всі ми, якщо чинимо гріх, то однаково будемо позбавлені небесного царства. А кару в пеклі не всі будемо терпіти одну й ту саму, але одні більшу, а інші - меншу. Якщо ти або хтось інший не зберігав Божих заповідей, і один переступив більше заповідей, а інший менше, - то ви обидва однаково не ввійдете до небесного царства. Якщо ж ви не однаково переступали Божі заповіді, але один більше, а другий менше, то в пеклі відчуєте різницю (св. Іван Золотоустий, Гомілія 4, на Ефес. 2:1-3).
Тлумачення скорочень: А.Б. - Аскетична Бесіда; КПр. - Коротші Правила; МПр. - Моральні Правила; ШПр. - Ширші Правила
З книги "Перлини Східних Отців"
Якщо Вас зацікавили повчання радимо придбати книгу