З наук, що їх Церква зберігає, і з проповідуваних правд є деякі, що нам передані на письмі, а інші ми прийняли з передання апостолів. Обидва передання мають для віри однакове значення. Коли хтось хоч трохи знає приписи Церкви не буде їм противитися. Якщо б ми пробували неписані звичаї усувати, наче б вони нічого не вартували, то могли б несвідомо навіть самому Євангелію у важливих місцях пошкодити. Навіть більше, ми обмежили б проповідану правду на саму назву (св. Василій Великий, Про Святого Духа 37).
Хто на письмі навчив нас, щоб ті, що надіються на ім'я Господа нашого Ісуса Христа, робили на собі знак хреста? Яка літера нас навчила, щоб при молитві ми зверталися на схід? А слова епіклези при освяченні євхаристійного хліба й чаші благословення - хто із Святих нам це на письмі передав?... З якого письма це походить, що при хрищенні відрікаємося сатани і його ангелів? Чи не з цієї непроголошеної і незаписаної науки, що її наші Отці зберігали у звичайному й простенькому мовчанні? Вони ж добре знали, що достовірність таємниць зберігається мовчанням. Бо невтаємниченим не було дозволено поглянути на ці таємниці. Чи, отже, годилося б ці науки на письмі поширяти?... Ми під час молитви повернуті на схід, але мало хто з нас знає, що ми в той спосіб шукаємо нашої древньої батьківщини, тобто раю, що його Бог у Едемі проти сходу був насадив (св. Василій Великий, Про Святого Духа 37).
В одному дні тижня, тобто в неділю, ми молимося стоячи, але не всі знають причину того. Робимо це не тільки тому, що з Христом воскреснемо і зобов'язані шукати того, що вгорі (Кол. 3:1), та стоянням на молитві в неділю пригадуємо собі на даровану нам ласку, але й тому, що цей день у якійсь мірі є символом майбутнього часу. Церква намагається виховувати своїх дітей, щоб цього дня, тобто в неділю, молитися стоячи, щоб ми через постійне нагадування про безконечне життя, не занедбували напуття па той перехід (св. Василій Великий, Про Святого Духа 3 7).
Кожна П'ятидесятниця нагадує про Воскресіння, що нас чекає у вічності... Закони Церкви навчили нас того дня стоячи молитися, і через те ми настроюємо свій дух з теперішнього у майбутнє (св. Василій Великий, Про Святого Духа 37).
Кожним згинанням колін і кожним вставанням ми свідчимо, що ми через гріх на землю впали, і через чоловіколюб'я нашого Творця назад покликані до неба (св. Василій Великий, Про Святого Духа 3 7).
Хто відкидає авторитет старших, легко відкине авторитет батьків, а опісля і кожний інший авторитет у народі. Врешті дійде до того, що буде відкинутий авторитет Церкви, Бога і всякої етики... Служба любові не знає лаврів поки жертва ще неповна, а жертва однієї хвилини не заступить довголітньої муравлиної праці. Не поривами одної хвилини, лише безупинним напруженням і безупинними жертвами аж до крові і смерті багатьох поколінь двигається народ. І легше часом кров пролити в одній хвилині ентузіазму, ніж довгі роки з трудом виконувати обов'язки й двигати спекоту дня, і жар сонця, і злобу людей, і ненависть ворогів, і брак довір'я своїх, і недостачу допомоги від найближчих, - і серед такої праці аж до кінця виконувати своє завдання, не чекаючи лаврів за перемогу, ані винагороди за заслугу (митр. Андрей Шептицький, Слово до української молоді, 1932).
Тлумачення скорочень: А.Б. - Аскетична Бесіда; КПр. - Коротші Правила; МПр. - Моральні Правила; ШПр. - Ширші Правила
З книги "Перлини Східних Отців"
Якщо Вас зацікавили повчання радимо придбати книгу