Найкращою мірою і правилом стриманості буде обминати надміру як у догоджуванні собі, так і в умертвінні тіла. Нехай у виконуванні Божих Заповідей не перешкоджає нам ні надмірне харчування, ні надмірне умертвіння. З обох боків однакова шкода для душі (св. Василій Великий, А.Б. 4).
Терпіння тіла пригноблює і душу. Тому нехай вживання відповідає потребі. Не треба остерігатися вина настільки, щоб навіть під час недуги його не вживати, але теж не слід про нього старатися без конечної потреби. 1 так у всьому, нехай все служить потребам, а не пристрастям монахів (св. Василій Великий, А.Б. 4).
Стриманість є конечною, бо до дарів Святого Духа Апостол Павло в першу чергу зараховує здержливість (Гал. 5:23)... Нема речі, яка у такій мірі давала б перемогу й панування над тілом, як здержливість. Вона є немов вуздечкою на пориви молодості і пристрасті (св. Василій Великий, А.Б. 4).
Яка є міра стриманості? Щодо пристрастей є тільки одна міра стриманості: повне відречення від усього, що веде до приємності - цієї згуби душі. А щодо їжі, то як різні є потреби людей, відповідно до віку, способу життя і стану здоров'я, так і різними повинні бути міра і спосіб вживання. Одним законом не можна охопити всіх потреб монахів... Не можна визначити для всіх ні одного часу, ні одного способу, ні однієї міри поживи. Але мета нехай буде для всіх одна й та сама: заспокоєння конечної потреби (св.Василій Великий, ШПр. 19).
Стриманість - не повне відмовлення собі поживи, бо це було б насильним нищенням життя. Стриманість - це відмовлення собі приємності з метою подолати пристрасті й осягнути святість. Одним словом, нам, що прямуємо до побожності, треба здержуватися від усього, в чому любуються пристрасні люди (св. Василій Великий, ШПр. 16).
Нехай не долає тебе тіло і не в'яже тебе проти волі, нехай із свобідного не робить невільником; не дбай про потомство па землі, але про духовні діти, яких би ти провадив до неба. Не входи у зв'язки тілесного подружжя, пожадай духовного зв'язку, володіння над душами й духовного вітцівства (се. Василій Великий, А.Б. 1).
Навіть те, чим всі легковажать, заслуговує на пильну увагу аскетів, навіть непоміркований сміх є знаком нестриманості й браку панування над собою; він свідчить про те, що розум не в силі тримати в послусі м'якої вдачі душі (св. Василій Великий, ШПр. 17).
Стриманість - це усунення гріхів, присмирення пристрастей, умертвіння тіла у найприродніших порушеннях і його пожаданнях; це початок духовного життя, це дорога до осягнення вічного щастя, яке гасить прагнення розкоші (св. Василій Великий, ШПр. 17).
Борцям за святість потрібна стриманість для умертвіння тіла... Стриманість - це знамено людини, яка вмерла з Христом (Кол. 3:5) і умертвила свої земні члени (св. Василій Великий, ШПр, 18).
Стриманість - мати чистоти, запорука здоров'я -готує багаті жнива для Христа... Перед здержливістю і дияволи втікають, бо Господь вчить нас (Мт. 17:21): «щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом» (св.Василій Великий, ШПр, 18). Не годиться в їжі шукати вдоволення як мети, бо ціль їжі - потреба життя. Однак треба остерігатися непогамованої приємності. Служити приємностям - це робити з черева свого бога (се. Василій Великий, ШПр. 19).
Здержливість не полягає у стриманості від страв без мети, бо з того може ослабитись тіло, а це й Апостол ганить (Кол. 2:23), але лежить вона в повному зреченні власної волі (се. Василій Великий, КПр. 128).
Тому, що ми не постили, нас прогнано з раю! Отже, починаймо постити, щоб до нього знову повернутися! (с«. Василій Великий, Про піст).
Нестриманість є своєрідним злом і необхідно над тією пристрастю працювати, щоб її вилікувати (св. Василій Великий, КПр. 140).
Стриманість - це заперечення тіла, а визнання Бога. Вона віддаляє від усякої смертної речі і за тіло отримує Божого Духа. Вона допомагає нам з'єднуватися з Богом. Вона не знає суперництва і заздрощів (св. Василій, Лист 366).
Пожадання - це недуга душі, стриманість - це її здоров'я. Не треба, однак, дивитись на здержливість однобічно, бо вона торкається не тільки тілесної пожадливості, а також і того, чого душа пристрасно бажає, невдоволена конечно потрібним (св. Василій Великий, Лист 366).
Стриманість робить нас вільними, вона лікує і дає силу; не тільки вчить нас чистоти, але й дає її. Стриманість -це Божа благодать. Якщо у нас було б бодай трохи здержливості, то ми стали б вищими від цілого світу (св. Василій Великий, Лист 366).
Не давай прикладу м'якого життя - пошкодиш братам і стягнеш на себе багато гріхів. Не вживай ані м'ягкої постелі, ані одежі, ані взуття. Не вживай ніякої вигоди або інших страв проти монашого звичаю. Не виявляй м'якості, стоячи чи сидячи, при ручній праці. Не шукай того, що миліше, легше, вигідніше. Усе те, хоч би тільки в бажанні, не вийде тобі на користь (св. Василій Великий, А.Б. 2).
Як можна перемогти мерзотні пожадання? - Палким бажанням сповнити Божу волю, і мати настрій того, хто сказав (Пс. 18:10-11): «Присуди Господні правдиві, всі справедливі - вони дорожчі від золота і солодші від меду й патоки» (св. Василій Великий, КПр. ЗО).
Наклеп - це дитина ненависті, делікатна, але погана недуга. Це прихована невідчутна п'явка, що ссе і знищує кров любові (св. Іван Ліствичник, Слово 10).
Якщо б кожний міг бачити свої власні помилки без заслони самолюбства, то він у цьому житті про ніщо інше не журився б, лише про покуту за свої гріхи, хоч би він жив і сто років (св. Іван Ліствичник, Слово 10).
Судити інших - це безсоромне привласнення Божих прав. Засуджувати інших - це руйнувати власну душу... Не осуджуй, хоч би ти бачив власними очима, бо вони часто зводять (св. Іван Ліствичник, Слово 10).
Треба нам зважати і на те, що не так, як ми судимо, судитиме Бог у той день, бо відрізняється суд Божий від людського (св. Теодор Студиш, Короткі науки 12).
Коли судимо інших, то розбираємо все дуже докладно, а коли судимо себе, то заплющуємо очі (св. Іван Золотоустий, Гомілія 36, на Мат. 11:1).
Тлумачення скорочень: А.Б. - Аскетична Бесіда; КПр. - Коротші Правила; МПр. - Моральні Правила; ШПр. - Ширші Правила
З книги "Перлини Східних Отців"
Якщо Вас зацікавили повчання радимо придбати книгу