Ти є тією рибою, що потрапила у сіті Церкви. Дозволь взяти себе живим, не тікай! Це Христос ловить тебе на свою вудку не па те, щоб тебе вбити, але щоб, зловивши, зробити тебе живим. Бо ти мусиш вмерти і знову ожити. Чи не чуєш, що Апостол каже: «Вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, у Христі Ісусі» (Рим. 6:11). Вмирай, отже, для гріха, а жий для Бога. Будь живим від сьогодні! (св. Кирило Єрусалимський, Вступне повчання).
1663. Церква - це тіло. Воно має очі, має голову. І коли терня вколе ногу, то око дивиться вниз, тому що воно є членом тіла. Воно не каже: «Я сиджу вгорі і мене не обходить нижчий член», але хилиться, залишає свою висоту. Що є нижче від п'яти або благородніше від ока? А все-таки та нерівність вирівнюється співчуттям, і все єднається любов'ю (св. Іван Золотоустий, Про Лазаря 7).
1664. Не помилився б той, хто назвав би Церкву кращою від ковчега, тому що ковчег приймав тварин і випускав їх такими ж. А Церква приймає тварин і їх перемінює. Наприклад, увійшов до ковчега яструб - вийшов яструбом, увійшов вовк -і вийшов вовком, а тут, хто входить яструбом - виходить голубом, входить вовком - виходить вівцею, входить змієм -виходить ягнятком, не тому, що природа змінюється, а тому, що зло виганяється (св. Іван Золотоустий, Про покаяння).
1665. Церквою я називаю не тільки місце, але й звичаї; не стіни церкви, але й закони Церкви... Церква - це не стіни й дах, але - віра й життя... Ніщо не може рівнятися з Церквою... Коли її атакують, - вона перемагає. В переслідуванні - прославляється. Одержує рани - і не падає. Посеред розбурханих хвиль - не тоне. Серед бурі не розбивається її корабель. В боротьбі непоборна, в битві непереможна (св. Іван Золотоустий, Гомілія на Пс. 44).
1666. Не відходи від Церкви, тому що нема нічого сильнішого від Церкви. Церква - твоя надія. Церква - твоє спасіння. Церква - твій захист. Вона вища від неба, обширніша від землі. Церква ніколи не старіється, але завжди цвіте. Тому Святе Письмо, підкреслюючи її твердість і непорушність, називає її скелею. За її непорочність зве її дівою. За красу зве її царицею. За споріднення з Богом називає її дочкою. За велике число дітей, зве її такою, що була неплідна, а породила семеро. Багато назв, щоб представити її благородність (св. Іван Золотоустий, Гомілія на Пс. 44).
1667. Багато хвиль і сильна буря, але ми не боїмося потонути, тому що стоїмо на скелі. Хай лютує море, але воно не в силі розбити скелі. Хай піднімаються хвилі, але вони не в силі затопити Ісусів корабель... Нема нічого сильнішого від Церкви (св. Іван Золотоустий, Перед відходом на вигнання).
1668. На Церкву не перестають нападати, а вона - перемагати... Чим сильніше на неї нападають, тим більше вона росте. Хвилі розбиваються, а скеля стоїть непорушно... Хто нападає на Церкву, той погубить самого себе, а Церква стане ще сильнішою. Хто атакує її, той руйнує власні сили (св. Іван Золотоустий, Після вигнання).
1669. Церква - це духовна лікарня. Ті, що до неї приходять, повинні отримувати відповідні ліки, прикладати їх до своїх ран і тоді відходити (св. Іван Золотоустий, На початку Посту).
1670. Церкву творять не стовпи, а люди (св. Єфрем Сирійський, Наслідування притчей).
1671. Коли ти воюєш з людиною, то або перемагаєш, або буваєш переможений. А коли воюєш з Церквою, то ніяк її не подолаєш, тому що Бог сильніший від усіх (св. Іван Золотоустий, Перед відходом на вигнання).
1672. Церква сильніша від неба: «Небо й земля перейдуть, але слова мої не перейдуть» (Мт. 24:35). Ось Божі слова: «Ти Петро, скеля, і на цій скелі збудую мою Церкву і пекельні ворота її не подолають» (Мт. 16:18). Якщо пс віриш словам, то вір ділам! Скільки було тиранів, що хотіли знищити Церкву! Скільки тортур! Скільки печей, звірів, вигострених мечів! І не подолали! Де поділись вороги? Замовкли і пішли в забуття. А де Церква? Вона сяє ясніше від сонця, їхні діла зникли, а її діла безсмертні. Якщо не покопано християн тоді, коли їх було мало, то як ти зможеш їх подолати, коли земля повна благочестя? (св. Іван Золотоустий, Перед відходом на вигнання).
1673. Сам Бог всюди управляє Церквами, і той, хто воює з Богом, ніколи не може бути переможцем (св. Іван Золотоустий, В честь св. Ігнатія Богоносця).
1674. Всі, що від віків нападали на Церкву, розвіялися, немов морська піна. А вона, наче незламна скеля, перебуває в тій же вірі (св. Теодор Студит, Короткі науки 86).
1675. Хто хоче з Христової Церкви зробити чисто народну організацію, той забуває про те, що сам Бог заснував Церкву, і не розуміє її по-християнському (митр. Андрей Шептицький, Правдива віра, 1900).
1676. Держіться своїх духовних Отців! Слухайте і любіть їх! Ніколи не дайте себе звести людям, які хотіли б вас від святої Церкви відірвати! Пам'ятайте, що Бог не є Отцем тієї людини, матір'ю якої не є свята Церква. Тому будьте вірними дітьми святої католицької Церкви! (митр. Андрей Шептицький, Найбільша заповідь, 1901).
1677. Все, що Церква отримала з Божих установ, все тс тримає незмінним. І ніколи нічого не змінить, - і не може змінити! Не може змінити пі своєї організації, пі своїх святих Таїнств, пі своєї науки. Її ієрархічна організація може приймати нові форми, може пристосовуватися до потреб різних часів і народів, - змінюючись у поодиноких, зовнішніх речах, - але сама в собі все одно лишається тією самою, якою була в хвилі заснування Спасителем (митр. Андрей Шептицький, Про Церкву, 1936).
1678. Для всіх народів Церква є справжньою матір'ю. І для нас вона є рідною Матір'ю... З кожної проповідальниці наша Церква проповідує народною українською мовою, виховує наших дітей в українському народному дусі, вчить нас любити свою батьківщину, наказує нам держатися свого східного обряду, просвічує наш народ, несучи йому освіту навіть у найбільш глухе село, вчить тверезості і моральності, згоди та любові... Словом, на кожному кроці є нашою справжньою Матір'ю (митр. Андрей Шептицький, Про Церкву, 1936).
1679. Христова Церква - свята і веде до святості. Її заснування, її наука, її таїнства -божественні. Люди, що належать до неї, можуть і не бути святими, - очевидно, з власної недоброї волі. Але її святість не залежить від людей! Не люди її освячують, а вона людей. Вона їх до святості веде. Все, що Церква має з Христового установлення, - все, що є її єством, все є святим і веде до освячення. І обряди, і всі зовнішні форми, проповіді і всі церковні науки, а також усі порядки в Церкві. А передусім святими є всі святі Таїнства, бо освячують сумління і людську душу (митр. Андрей Шептицький, Про Церкву, 1936).
1680. Належати до Христового містичного Тіла, в якому Христос є невидимою головою, а Христовий намісник - проповідником, душпастирем і вчителем, - це найпевніший засіб злуки і єдності зі самим Христом - Спасителем (митр. Андрей Шептицький, Річниця коронації Пія XII).
Тлумачення скорочень: А.Б. - Аскетична Бесіда; КПр. - Коротші Правила; МПр. - Моральні Правила; ШПр. - Ширші Правила
З книги "Перлини Східних Отців"
Якщо Вас зацікавили повчання радимо придбати книгу