Вознесіння ГосподнєВ цей день Церква Свята (східного обряду, а в окремі роки - і разом з рештою християн) відзначає Вознесіння Господнє.

Свято Вознесіння Господнього належить до числа дванадцяти найбільших свят у церковному році і безпосередньо пов’язане із святом Воскресіння Ісуса Христа. Святкується воно на сороковий день після Великодня.

Згідно із текстами Нового Завіту, Вознесіння Господнє – день, коли Ісус Христос вознісся на Небо і "сів праворуч Бога-Отця" (Мк.16:19). Ісус Христос явився Своїм учням в Єрусалимі та звелів чекати пришестя Святого Духа. Він піднявся з учнями на гору Єлеонську, де востаннє благословив їх і вознісся на Небо.

У Святому Письмі розповідається, що незадовго до вознесіння Ісус Христос на горі в Галілеї дав таку настанову Своїм учням: "Ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх во ім'я Отця і Сина, і Cвятого Духа, навчаючи їх зберігайте все те, що Я вам заповів, і Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку" (Мт.28:19,20).

Свідками вознесіння Христа були апостоли та Марія, Його Матір, про що докладно розповідається в Євангеліях від Марка та Луки і в Діяннях Святих Апостолів. Про вознесіння Ісуса Христа на Небо євангелист Марко пише: "Ісус зібрав Своїх учнів і сказав: ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангеліє всьому творінню. Хто [щиро покається та] увірує і охреститься, той буде спасенний, а хто [не покається й] не увірує, то буде осуджений. Тих, хто увірують, супроводжуватимуть такі знамення: ім'ям Моїм виганятимуть бісів,; говоритимуть новими мовами, братимуть змій; і якщо смертоносне що вип'ють, не пошкодить їм [ба перебуватимуть під потужнім покровом і захистом Божим]; на хворих будуть руки класти і добре їм стане. Господь же Ісус, промовивши до них так, вознісся на небо і сів праворуч Бога-Отця" (Мк.16:15-19).

Виходячи з цих засадничих настанов Христа щодо Своїх учнів і послідовників - від перших апостолів і надалі (та аж донині), молімо й просімо Господа, "щоб усі вони були одне" (Ін.17:21). Одне - у взаємній братній любові. Та щоб у різних християнських громадах і спільнотах неодмінно пильнували і належно дбали про набуття, віднову і зростання їхніх членів, а головне - благодатно й переконливо служили всім оточуючим людям у дарах і плодах Святого Духа. Як це, приміром, мало місце в ранній Церкві, де "до [християнської спільноти] Єрусалима сходилося безліч людей з навколишніх міст, які приносили хворих та одержимих нечистими духами, і вони всі зцілялися". Й, зокрема, у такий спосіб "церкви утверджувалися вірою і повсякденно зростали кількісно" (Діян.5:16; 16:5). Амінь.

 

*                              *                            *

Перед самим вознесінням Ісуса Його учні, "зійшовшись, питали Його, кажучи: "Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?" Він же сказав їм: "Не ваша справа знати часи й строки, які поклав Отець у Своїй владі, але ви приймете силу коли зійде на вас Дух Святий; і будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до останнього краю землі". Сказавши це, Він вознісся перед їхніми очима, і хмара взяла Його з очей їхніх" (Діян.1:6-9).

Інакше кажучи, саме такий був план-задум Божого Провидіння. Тобто, що неприйняття більшістю старозавітнього вибраного народу його правдивого Христа-Месії - Ісуса з Назарету, таке "засліплення Ізраїля сталося частково, доки не ввійде [до Божого спасіння] повна кількість язичників; таким чином ввесь Ізраїль спасеться, як написано: "Прийде від Сіону Визволитель і відверне нечестя від Якова. такий їм від Мене заповіт, коли зніму з них гріхи їхні"" (Рим.11:11,25-27).

Й, відповідно, "буде велика біда на [цій Святій - Ізраїлевій] землі і гнів на народ цей. І поляжуть [дуже багато хто з нього] від гострого меча, і відведені будуть у полон поміж усі народи; і Єрусалим буде потоптаний язичниками, аж доки не скінчаться часи язичників" (Лк.21:24).

Разом з тим. Як також повідав і наголосив Господь, по завершенні тих "часів язичників" - себто "ось, у ті дні й у той саме час, коли Я [належно] поверну [цей] полон Іуди і Єрусалима, Я зберу всі народи, і приведу їх в долину Іосафата..." Й тоді для них Мій судний "настане день Господній, великий і страшний" (Іоїл 3:1,2; 2:31).

І от, Господнє "відновлення царства Ізраїлеві", про що запитували Ісуса Його учні, сталося аж понад 19 століть по тому. Тобто 14 травня 1948 р. і було урочисто проголошене створення (відродження) на Святій Землі незалежної держави єврейського народу - держави Ізраїль. А вже у підсумку першої арабо-ізраїльської війни 1948-1949 рр. (коли вже наступного дня - 15 травня проти Ізраїлю збройно виступила набагато чисельніша коаліція кількох сусідніх держав), до складу нововідтвореної держави увійшла західна частина Єрусалима ("нове місто"). А в перебігу Шестиденної - третьої арабо-ізраїльської війни у червні 1967 р. був звільнений і Східний Єрусалим. Таким чином була повністю відновлена - під юрисдикцією ізраїльської влади - адміністративно-територіальна єдність і цілісність всього Єрусалима. Який згодом офіційно був оголошений "єдиною і неділимою столицею" держави Ізраїль.

(І що досить символічно й знаково, так це те, що звільнення східної частини Єрусалима сталося 7 червня. Тобто напередодні якраз того дня, 8 червня 1967 р., коли тогоріч східні християни обходили урочистість Вознесіння Господнього. Інакше кажучи, таким чином розпочався процес закінчення, як його називав Ісус, "потоптання Єрусалима язичниками" (Лк.21:24). І по завершенні якого, як пообіцяв Господь, "на дім Давида й на мешканців Єрусалима виллю дух [Моєї] благодаті і [покаянно-молитовного] благання, і вони будуть дивитися на Нього, Якого [своїми гріхами й переступами] прокололи, і будуть ридати за Ним, як ридають за єдинородним сином, і уболівати, як уболівають за первістком." Тобто: "у той день відкриється джерело дому Давида і мешканцям Єрусалима для омивання гріха і нечистоти" (Зах.12:1о; 13:1). І все таке задля того, щоби Він, Син Божий, урешті-решт, зміг - дуже славно й тріумфально - повернутися у цей святий і славний: вповні очищений від потоптання й осквернення величний град Божий!)

Між іншим, саме цей час, 60-70-ті рр. ХХ ст., - паралельно з відновленням єдності і цілісності Єрусалима - ознаменувалися відродженням та подальшим активно-масштабним розвитком у світовому християнстві належної - і саме ЄВАНГЕЛЬСЬКОЇ повноти його практичного благодатного служіння Богові і людям: й, зокрема, у вищезгаданих різноманітних дарах і плодах духовних. В т. ч. в Католицькій Церкві - це харизматичний Рух віднови у Святому Дусі. І який нині, зокрема, в Україні презентований низкою вельми активно й плідно діючих спільнот, парафій і служінь: серед християн-католиків обох традицій - західної і східної. Причому, нерідко саме в тісній взаємодії і співпраці з віруючими інших християнських конфесій і деномінацій.

Водночас той Божий план-задум передбачав не лише відновлення на Святій Землі незалежної держави єврейського народу - зі столицею в єдиному й цілісному Єрусалимі. Інакше кажучи, 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України урочисто ухвалила Акт, яким була проголошена (а точніше - відновлена) самостійна, незалежна й соборна Українська держава. І столицею якої, природно, є наш славний і святий - Господній ІІ Єрусалим на Дніпровських пагорбах і крутосхилах: Київ.

Іншими словами, Господній Промисел визначив і передбачив особливо важливу місію у Своєму Плані порятунку світу не лише старозавітньому вибраному народу. А й, зокрема, і різноликому Божому люду "нового завіту" - щодо близькосхідного регіону - "з країни північної" (Єр.3:18; 31:8,31; Зах.6:8,15). Себто - через Чорне море - сучасної України.

Чимало дуже яскравих і характерних сучасних подій та ознак - в т. ч. і на Близькому Сході, включаючи Святу Землю, і всередині України та в українсько-російських стосунках та довкіл них, і, загалом, по всьому світі - свідчать і доводять, що, судячи з усього, нині ми вже живемо саме в ЕСХАТОЛГІЧНІ - "в останні роки" і "в останні дні" (Єз.38:8,16) Історії спасіння людського роду.

Так, нині дійсно: все густіше й щільніше диявольсько-демонічна "ось, темрява землю вкриває, а морок - народи" (Іс.60:2). Й "горе тим, що живуть на землі і на морі! Бо зійшов диявол до вас у великій люті, знаючи, що небагато йому лишається часу" (Одкр.12:12).

Одначе і наближається той - благословенний і довгоочікуваний правдивою Христовою Церквою (східних і західних традицій) - час, коли в цей світ повернеться Господь Ісус Христос! Вже ВДРУГЕ відбудеться цей Його "Вхід Господній в Єрусалим": і той, що на Святій Землі, і той, що на берегах Дніпра-Славути, і - в цілому - в "єрусалими" (звільнені й очищені від осквернення серця і душі) багатьох-багатьох людей по всіх країнах і континентах усього світу!!!

Попервах - у вигляді "нової П'ятидесятниці": вельми-вельми потужного й масштабного злиття Його Святого Духа "на всяку плоть" (Іоїл 2:28). А вже затим - фізично-персонально "і прийде Бажаний усіма народами" (Аг.2:7). Й усі люди й народи на землі "тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах, з силою і славою великою" (Мк.13:26). "І стануть ноги Його у той день на горі Єлеонській, яка перед лицем Єрусалима на сході" (Зах.14:4). А по тому - вже (вищезгаданий) Його судний "настане день Господній, великий і страшний" (Йоїл 2:31).

"Амінь. Так, гряди, Господи Ісусе!" (Одкр.22:20).

 

[Так от, на цьому ж порталі опубліковані певні - актуальні роздуми й спостереження на цю (та деяку дотичну до неї) тематику. І ознайомитися з ними можна, якщо в Пошуковій системі Кіріоса (чи ukr.net) набрати й відкрити такий текст (заголовок): "Вхід Господній в Єрусалим" - Кіріос.]