зустріч Христа із праведним Симеоном і пророчицею Анною Цього дня Церква Свята (східного обряду, яка послуговується Юліанським календарем) віддає честь пам’яті  святого і праведного Симеона Богоприємця і Анни пророчиці.

Симеон-старець, за свідченням божественного Євангелія, чоловіком був праведним і благочестивим, таким, що сподівався на утіху для Ізраїля і сповнений був Святого Духа. Йому сповіщено було від Бога, що скоро має бути прихід у світ істинного Месії.

Ось свідчення те, що його давні історики роповідають: "Коли велінням Птоломея, царя Єгипетського, перекладено було Закон Мойсеїв і всі книги пророчі з гебрейської мови на грецьку, на це діло наймудріших мужів вибрано було в Ізраїлі, кількістю сімдесят два, серед них же і Симеон святий - як премудрий і в Божественному Писанні досвідчений. Тоді він, перекладаючи, писав книгу Ісаї-пророка і, дійшовши слів тих: "Ось Діва в утробі прийме і народить Сина", засумнівався. "Не може бути, — казав, — щоб Діва, яка мужа не пізнала, народити мала".

І, взявши ніж, хотів загладити слова ті, і ось Ангел Господній явився йому, затримав руку його, кажучи: "Ти, що, не віриш в написане, його ж здійснення сам побачиш. Не зможеш побачити смерти швидше, ніж глянеш на Того, Хто має народитися від чистої Діви, — Христа Господнього".

Він же, повіривши словам ангеловим і пророчим, очікував спрагло приходу у світ Христа. І був життям праведний і непорочний, відгороджувався від усілякого зла, перебуваючи в церкві й молячися Богові, щоб помилував світ Свій і визволив людей від вселукавого диявола. Коли ж народився Господь наш Ісус Христос і минуло сорок днів, за звичаєм законним, у церкву на руках Пречистої Матері Своєї та разом із Її Обручником святим Йосифом принесений був, тоді й Симеон старий прийшов, ведений духом, у церкву і, поглянувши на Предвічне Немовля й на Пренепорочну Діву, що Його породила, пізнав, що то є обіцяний Месія і та є Дівою, на Якій же пророцтво Ісаї мало збутися і збулося. Бачив Її, небесним світлом огорнену, що божественним сяяла промінням.

Зі страхом-бо й радістю приступивши до неї, прийняв на руки свої Господа і мовив: "Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасения Твоє". Пророкував же про Страсті Христові, і розп'яття, і про Богородицю, що має душу її пронизати зброя печалі і скорботи, коли побачить Сина Свого, що на хресті висітиме. І так, подякувавши Богові, переставився з миром у старості глибокій. Пишеться-бо про нього, що прожив літ триста і шістдесят: Бог так продовжив життя його, щоб досягнув року, від усіх віків бажаного, у який же вічний Син від Діви народиться. Йому ж слава навіки. Амінь.

Згідно «Житія святих» Димитрія Туптала (Ростовського).

 

Свята Анна була дочкою Фануїла, пророчиця з коліна Асирового, згадана в Євангелії від Луки в розповіді про Стрітення Господнє: «вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування, удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами» (Лк. 2, 36-37). Анна - єдина жінка, названа в Новому Завіті «пророчицею»; можливо, св. Лука проводить порівняння зі старозавітними пророчицями - такими, як, наприклад, Девора або Юдиф. Яка була посвячена, дожила до 105 років і не вийшла повторно заміж, коли її чоловік помер (Юдиф 16, 23).

Постійну присутність Анни у храмі можна було б пояснити існуванням особливого чину вдовиць, які несли своє служіння (наприклад, молитовне та благодійне) при Єрусалимському храмі. Побачивши народженого Спасителя, Анна - на підтвердження пророцтва Симеона Богоприїмця (Лк. 2, 29-35) - пішла проповідувати Добру Звістку про Месію «всім, хто [cвого спасіння та] визволення Єрусалиму чекав» (Лк. 2, 38).

Вочевидь, так само і ми, віруючі Нового Завіту, маємо активно ділитися цією Доброю Звісткою і свідчити про милосердного й преблагого Христа - Спасителя, Цілителя й Визволителя, по можливості, всім довколишнім людям. У т. ч. розповідати їм, що саме доброго й благословенного Господь Ісус зробив і продовжує робити у нашому житті-бутті.

У контексті писань євангеліста Луки проповідь Анни, ймовірно, є прообразом одного із служінь, які отримували віруючі жінки. У сцені Стрітення Анна, можливо, є прообразом і того, що відбудеться в П’ятдесятницю, коли Св. Дух виллється на всяку плоть, і сини й дочки правдивих вірян будуть пророкувати (Діян. 2).

І що також  (злиття Св. Духа на Христову Церкву) - причому, дуже потужно, масштабно й благословенно - має статися в есхатологічні: "в останні роки" і "в останні дні" (Єз. 38, 8,16) Історії спасіння людського роду. Тобто якраз "на третій день" - що, згідно біблійної часової (літочисельної) символіки і традиції, - означає в третє "тисячоліття" (новозавітньої ери). Це коли "Він [Св. Дух] прийде до нас, як дощ, як пізній дощ [рясно й могутньо] зросить землю". Й тоді "ми будемо жити перед лицем Його [Господнім]". А оскільки про таку Божу дію сказано, що "як ранкова зоря - явлення  Його" (Ос. 3, 2-3; 2 Пет. 3, 8), то, напевно, логічно припускати, що все таке, скоріш за все, мусить відбутися якраз десь на початку ІІІ тисячоліття.

Себто вже, судячи з усього, не за такими і вельми далекими й високими горами ховається, а, врешті-решт, неодмінно прийде й "буде у той день", що "Господь буде Царем над усією землею; у той день буде Господь єдиний, і ім'я Його єдине" (Зах. 14, 8-9). Крім того, на користь такого висновку свідчать та переконують і чимало сучасних  - вельми характерних та красномовних довколишніх подій, фактів та ознак.

А також. Оскільки одне з особливих місць в Євангелії від Луки займає, зокрема, тема благовістя бідним (Лк. 4, 18; 16, 19-20), то вважається, що Анна зображується як одна з побожних тодішніх бідняків: тим самим вона виявляє приклад впливу Доброї Звістки на власне життя.

Джерела: hram.lviv.ua та ін.

Мапа міграції громад з МП в ПЦУ