Iзраїльське мiстечко Яффо (Яффа, Яфо, Iопiя) - одне iз найдревнiших мiст свiту. Перша згадка про нього з’явилася в хронiцi фараона Тутмоса III, який захопив мiсто у ХУ столiттi до нашої ери (!).
У Британському музеї зберiгається древньо Єгипетський папiрус iз записаною на ньому iсторiєю, дуже схожою на троянську (хоча сталася вона за кiлькасот рокiв до падiння Трої), близько 3,5 тисяч рокiв до нашої ери. Єгипетський воєначальник, пiдiйшовши пiд мiськi стiни i помахавши перед обложеними громадянами скiпетром Тутмоса III, заявив, що хотiв би перейти на їх бiк i передати викраденi фараоновi скарби. Наївні міщани порадились i вiдкрили навстiж ворота перед хитруном, на честь якого вiдразу ж був влашований бенкет. Пiд час святкування Єгиптянин розбив голову тим же скипетром мiсцевому правителевi, а iз кошикiв з уявними коштовностями вистрибнули п’ятсот воїнiв i взяли у полон усiх чоловiкiв Яффо.
До речi, чи не всi ми знаємо легенду про красуню Андромеду, яку в стародавнi часи прикували до скелi, щоб принеси її у жертву морському чудовиську, проте хоробрий Персей, здолавши перед тим горгону Медузу i повертаюсь додому з перемогою, вбив чудовисько i визволив царiвну. Мешканцi Яффо абсолютно впевненi, що ця iсторiя сталася саме тут. Так це чи нi – довести сьогоднi нiкому, Але рифи недалечко вiд яффського порту називаються скелями Андромеди.
Пов’язанi з Яффо i чимало бiблiйних iсторiй. Саме з Яффо вiдпливав Пророк Iона перед тим, як його проковтнув кит.
Переказ гласить, що саме на цьому мiсцi родоначальник сучасного людства Ной протягом ста п’ятнадцяти рокiв готувався до будiвництва ковчега перед тим, як звести його за решту п’ять рокiв. Яфет – первiсток Ноя - пiсля потопу повернувся на батькiвщину i збудував мiсто, яке назвали на його честь – Яффа, Яффо чи Яфо.
В Яффо, в домi Симона-шкiряника довгий час жив апостол Петро. Тут йому було видiння. Апостол, що постився в горницi дев’ять годин, побачив раптом плащаницю, що сходила з неба, пiдвiшену за чотири краї. Петро поглянув всередину i побачив, що плащаниця наповнена четвероногими тваринами i рiзними змiями. I був йому голос з неба: «Петре, встань, заколи i їж». I сказав Петро: «Господи, нiколи поганее i нечисте не ввiйдуть в мої уста». I вiдповiв йому голос з неба: «Якщо Господь очистив, то ти не осквернишся».
(Дiм Симона-шкiряника зберiгся i до наших днiв i є одним з мiсць обов’язкових вiдвiдин туристами. Тут взгалi настiльки переплелися минуле i сучаснiсть, що iнколи здається: час стрiмко почав зворотнiй вiдлiк i ось зараз ти опинишся серед тих щасливцiв, яким вдалося на власнi очi бачити Iсуса Христа та Його учнiв…)
В Яффо апостол Петро зцiлював i воскрешав людей. Причому сила, дана апостоловi Учителем – Iсусом Христом – була настiльки могутньою, що хворi зцiлювалися навiть вiд тiнi апостола! Серед воскрешених Петром була i праведна дiвиця Тавiфа…
"У Iоппії була одна учениця, на ймення Тавiфа, що означає:" сарна "; вона була добрих вчинків та милостині, що чинила. Сталося тими днями, що вона занедужала й умерла; її вмили і поклали в світлиці. А як Лідді була поблизу Iоппії, то учні, почувши, що Петро там, послали до нього двох людей просити, щоб він не забарився прийти до них. Петро, вставши, пішов з ними, і коли він прибув, то ввели його в світлицю, і всі вдови зі сльозами постали перед ним, показуючи сорочки і сукні, які робила Сарна, живучи з ними. Петро вислав всіх геть і, схиливши коліна, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: «Тавiфа! Встань». І вона відкрила очі свої, і, побачивши Петра, сіла . Він, подав їй руку, підняв її і закликав святих і вдів, поставив її перед ними живою. це стало відоме по цілій Iоппії, і багато хто увірував в Господа. І багато днів пробув він в Iоппії у деякого Симона "(Дії, гл. 9 / 36:43).
У 1868 роцi архимандрид Антонiн купив у Яффо земельну дiлянку, де в саду при розкопках було виявлено гробницю праведної Тавiфи з добре збереженою мозаїкою вiзантiйської епохи V-VI столiть. Яффо стало знаковим мiсцем для православних паломникiв: тут вони могли вiдпочити пiсля довгої виснажливої подорожi на Святу Землю, тут їх зустрiчали i вiтали рiдною мовою, тут вони могли придбати все необхiдне для подальшої подорожi за цiлком символiчними цiнами. Отець Антонiн вирiшив збудувати на своїй дiлянцi Храм в iм’я святого апостола Петра i праведної Тавiфи. Незважаючи на протести i перепони з боку турецької влади, церкву було закладено у 1888 роцi. Освячений храм був 16 сiчня 1894 року патрiархом Єрусалимським Герасимом у спiвслужiннi митрополита Петра Аравiйського i архиєпископа Йорданського, а також архимандрита Антонiна.
Дзвiниця храму святого апостола Петра i праведної Тавiфи є найвищою точкою Яффо, її видно з усiх сторiн.
Сьогоднi церква Яффо знаходиться в юрисдикцiї Росiйської православної церкви Московського патрiархату. Крiм неї, в Яффо ще є 10 церков i мечетей. Тут спiвiснують i уживаються християнство, iудаїзм i мусульманство. Адже, крiм християнських святинь в Яффо є чимало турецьких, арабських та iудейських пам?яток, що залишила багата iсторiя.
Крім арабів і євреїв, тут тепер живуть вірмени та копти, греки-ортодокси, греки-католики, мароніти, протестанти та російські ортодокси.
Здається, час тут зупинився. У примітивних печах продовжує випікатися безліч сортів хлібців-хал зі східними прянощами, а на стародавніх мощених кругляком вулицях чути гул голосів крамарів, продавців солодощів і просто роззяв, що тиняються вуличками з дня у день.
Ще одна iз пам’яток старого Яффо - Годинникова вежа на вулицi Єфетов. Навпроти вежi, за арочними воротами розташований Вірменський заїжджий двір, що служив колись "центральною станцією" для мандрівників та караванів, що проходили через єврейські поселення з усієї країни. За поліцейським вiддiлком великі двері ведуть до мечеті Махмуд, побудованої в 1912 р. і названої на честь турецького губернатора міста. Праворуч від вулиці Єфетов знаходиться яффський музей старожитностей, у ньому зібрані здобуті за 20 років розкопок археологічні експонати. Поруч - францисканський собор св. Петра, а на подвір'ї собору розташований монастир св. Людовика, пізніше він служив готелем для паломників, навіть Наполеон відпочивав тут після завоювання міста. Далі у напрямку до моря знаходиться мінарет мечеті Джама-ель-Бахер. На вершині пагорба, за парком Пісгах, починається Шлях Гороскопу, який приводить до маяка західних воріт в стіні. У центрі міста знаходиться площа Кикар Кедумін, архітектура якої відображає багатогранну історію міста, відтворену за допомогою розкопок. Біля входу у старе місто відкривається найкраща панорама на яффську затоку і хмарочоси Тель-Авіва на тлі горизонту. I лише тi хмарочоси нагадують туристовi, котрий цiлком поринув в епоху становлення християнства, що сьогоднi –ХХI столiття…
Ірина ЗАКЛІНСЬКА
До речi, чи не всi ми знаємо легенду про красуню Андромеду, яку в стародавнi часи прикували до скелi, щоб принеси її у жертву морському чудовиську, проте хоробрий Персей, здолавши перед тим горгону Медузу i повертаюсь додому з перемогою, вбив чудовисько i визволив царiвну. Мешканцi Яффо абсолютно впевненi, що ця iсторiя сталася саме тут. Так це чи нi – довести сьогоднi нiкому, Але рифи недалечко вiд яффського порту називаються скелями Андромеди.
Пов’язанi з Яффо i чимало бiблiйних iсторiй. Саме з Яффо вiдпливав Пророк Iона перед тим, як його проковтнув кит.
Переказ гласить, що саме на цьому мiсцi родоначальник сучасного людства Ной протягом ста п’ятнадцяти рокiв готувався до будiвництва ковчега перед тим, як звести його за решту п’ять рокiв. Яфет – первiсток Ноя - пiсля потопу повернувся на батькiвщину i збудував мiсто, яке назвали на його честь – Яффа, Яффо чи Яфо.
В Яффо, в домi Симона-шкiряника довгий час жив апостол Петро. Тут йому було видiння. Апостол, що постився в горницi дев’ять годин, побачив раптом плащаницю, що сходила з неба, пiдвiшену за чотири краї. Петро поглянув всередину i побачив, що плащаниця наповнена четвероногими тваринами i рiзними змiями. I був йому голос з неба: «Петре, встань, заколи i їж». I сказав Петро: «Господи, нiколи поганее i нечисте не ввiйдуть в мої уста». I вiдповiв йому голос з неба: «Якщо Господь очистив, то ти не осквернишся».
(Дiм Симона-шкiряника зберiгся i до наших днiв i є одним з мiсць обов’язкових вiдвiдин туристами. Тут взгалi настiльки переплелися минуле i сучаснiсть, що iнколи здається: час стрiмко почав зворотнiй вiдлiк i ось зараз ти опинишся серед тих щасливцiв, яким вдалося на власнi очi бачити Iсуса Христа та Його учнiв…)
В Яффо апостол Петро зцiлював i воскрешав людей. Причому сила, дана апостоловi Учителем – Iсусом Христом – була настiльки могутньою, що хворi зцiлювалися навiть вiд тiнi апостола! Серед воскрешених Петром була i праведна дiвиця Тавiфа…
"У Iоппії була одна учениця, на ймення Тавiфа, що означає:" сарна "; вона була добрих вчинків та милостині, що чинила. Сталося тими днями, що вона занедужала й умерла; її вмили і поклали в світлиці. А як Лідді була поблизу Iоппії, то учні, почувши, що Петро там, послали до нього двох людей просити, щоб він не забарився прийти до них. Петро, вставши, пішов з ними, і коли він прибув, то ввели його в світлицю, і всі вдови зі сльозами постали перед ним, показуючи сорочки і сукні, які робила Сарна, живучи з ними. Петро вислав всіх геть і, схиливши коліна, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: «Тавiфа! Встань». І вона відкрила очі свої, і, побачивши Петра, сіла . Він, подав їй руку, підняв її і закликав святих і вдів, поставив її перед ними живою. це стало відоме по цілій Iоппії, і багато хто увірував в Господа. І багато днів пробув він в Iоппії у деякого Симона "(Дії, гл. 9 / 36:43).
У 1868 роцi архимандрид Антонiн купив у Яффо земельну дiлянку, де в саду при розкопках було виявлено гробницю праведної Тавiфи з добре збереженою мозаїкою вiзантiйської епохи V-VI столiть. Яффо стало знаковим мiсцем для православних паломникiв: тут вони могли вiдпочити пiсля довгої виснажливої подорожi на Святу Землю, тут їх зустрiчали i вiтали рiдною мовою, тут вони могли придбати все необхiдне для подальшої подорожi за цiлком символiчними цiнами. Отець Антонiн вирiшив збудувати на своїй дiлянцi Храм в iм’я святого апостола Петра i праведної Тавiфи. Незважаючи на протести i перепони з боку турецької влади, церкву було закладено у 1888 роцi. Освячений храм був 16 сiчня 1894 року патрiархом Єрусалимським Герасимом у спiвслужiннi митрополита Петра Аравiйського i архиєпископа Йорданського, а також архимандрита Антонiна.
Дзвiниця храму святого апостола Петра i праведної Тавiфи є найвищою точкою Яффо, її видно з усiх сторiн.
Сьогоднi церква Яффо знаходиться в юрисдикцiї Росiйської православної церкви Московського патрiархату. Крiм неї, в Яффо ще є 10 церков i мечетей. Тут спiвiснують i уживаються християнство, iудаїзм i мусульманство. Адже, крiм християнських святинь в Яффо є чимало турецьких, арабських та iудейських пам?яток, що залишила багата iсторiя.
Крім арабів і євреїв, тут тепер живуть вірмени та копти, греки-ортодокси, греки-католики, мароніти, протестанти та російські ортодокси.
Здається, час тут зупинився. У примітивних печах продовжує випікатися безліч сортів хлібців-хал зі східними прянощами, а на стародавніх мощених кругляком вулицях чути гул голосів крамарів, продавців солодощів і просто роззяв, що тиняються вуличками з дня у день.
Ще одна iз пам’яток старого Яффо - Годинникова вежа на вулицi Єфетов. Навпроти вежi, за арочними воротами розташований Вірменський заїжджий двір, що служив колись "центральною станцією" для мандрівників та караванів, що проходили через єврейські поселення з усієї країни. За поліцейським вiддiлком великі двері ведуть до мечеті Махмуд, побудованої в 1912 р. і названої на честь турецького губернатора міста. Праворуч від вулиці Єфетов знаходиться яффський музей старожитностей, у ньому зібрані здобуті за 20 років розкопок археологічні експонати. Поруч - францисканський собор св. Петра, а на подвір'ї собору розташований монастир св. Людовика, пізніше він служив готелем для паломників, навіть Наполеон відпочивав тут після завоювання міста. Далі у напрямку до моря знаходиться мінарет мечеті Джама-ель-Бахер. На вершині пагорба, за парком Пісгах, починається Шлях Гороскопу, який приводить до маяка західних воріт в стіні. У центрі міста знаходиться площа Кикар Кедумін, архітектура якої відображає багатогранну історію міста, відтворену за допомогою розкопок. Біля входу у старе місто відкривається найкраща панорама на яффську затоку і хмарочоси Тель-Авіва на тлі горизонту. I лише тi хмарочоси нагадують туристовi, котрий цiлком поринув в епоху становлення християнства, що сьогоднi –ХХI столiття…