«Мешканцям Кесарії... Тіберій Понтій Пилат – префект Риму в Іудеї... збудував храм на честь Тіберія...» Цей напис на мраморній плиті, знайденій у 1961 році італійськими археологами під час розкопок у Кесарії, став унікальним підтвердженням реального існування сумнозвісного намісника (прокуратора) Іудеї Понтія Пилата.
Назва міста Кесарія була дана царем Іудеї Іродом Великим на честь римсього імператора (кесаря) Октавіана Августа, який передав йому в дар раніше втрачені іудеями землі.
Історія міста веде відлік із середини ІІІ століття до н.е.. Тоді фінікійці збудували фортецю, яку назвали «фортецею Стратона». У 96 році до н.е. Кесарію було захоплено Олександром Яннаєм, який перетворив її на єврейське поселення. Після завоювання Іудеї римським генералом Помпеєм у 66 році до н.е. фортеця Стратона знову стає неєврейською. Пізніше імператор Август передав місто царю Іроду, який повністю перебудував Кесарію на честь Августа. У 10 році до н.е. Кесарія сала адміністративним центром Римської прокуратури в Іудеї, а також була основною базою римських легіонів. В той же час, у місті жили багато знатних євреїв.
У I ст. у Кесарії з'являються перші християни. Тут апостол Петро хрестив римського легіонера Корнелія. Це було перше хрещення язичника після бачення Петрові в Яффо. З нього починається перехід всіх тих, що повірили в Ісуса Христа, в християнство
Кесарія була основним портом Палестини і часто згадується у Новому завіті. Саме звідси арешованого апостола Павла відправляють до Риму.
Після падіння і зруйнування Єрусалиму Кесарія стала столицею Палестини. Пізніше місто стає одним із головноцерковних центрів країни. У ІІІ-ІУ столітті тут було створено бібліотеку, в якій знаходилось раннє видання Біблії на кількох мовах, відоме як «Гекзали Орігена». Ці рукописи разом з бібліотекою були знищені пожежею у 600 році. До речі, Ієронім Стридонський бачив тут оригінальну версію Євангелія від Матвея!
Під час Хрестових походів Кесарія відігравала важливу роль як одна із твердинь країни, проте з ХІІІ століття почалось її падіння, і сьогодні від древнього міста залишились одні руїни (сучасна Кесарія була заснована у 1884 році).
Коли під час одного із Хрестових походів хрестоносці захопили Кесарію, з притаманною їм лютістю і методичністю вони вирізали все чоловіче населення, незалежно від віросповідання.
Серед багатої здобичі, що потрапила їм до рук, була незвичайна чаша з зеленого скла. Хрестоносці вирішили, що це і є Чаша Святого Грааля, яку, згідно з християнською легендою, подарувала царю Соломону цариця Шеви (жерці Ефіопії користувалися нею під час жертвоприношення богу Сонця). Соломон зберігав чашу у себе в палаці. У період Другого Храму вона була піднесена одному з почесних громадян Єрусалиму. Під час Таємної Вечері з неї лили воду на руки Ісуса Христа при обмиванні. Потім в цю чашу зібрали кров, що зтікала з тіла розп'ятого Спасителя. Звідси назва цієї чаші (старофранцузьск. "грааль" - кров).
Апостол Пилип перевіз чашу в Кесарію. Коли ж Кесарію атакував вождь мамлюків Бейбарс, хрестоносці під страшним обстрілом камнеметов зуміли винести чашу з собору і доставили її на корабель. Її перевезли до Європи. Тепер зелена чаша зберігається в церкві Св. Лоренцо в Генуї. 
До сьогодні у місті проводяться широкі і активні розкопки. Через те, що змінився рівень моря, більшість із них проводяться під водою. Майже вся територія древнього міста входить до Національного парку Кесарія. Тут збереглися найдревніший на території Близького Сходу театр, руїни чудового «Палацу на рифі», амфітеатр царя Ірода (Іцтадіон), фрагменти міських вулиць римського і візантійського періодів, комплекс будівель громадської лазні візантійського періоду, руїни храмового комплексу, площа статуй римського періоду, рештки синагоги і церков, руїни римської кріпосної стіни, іподром (ІІ століття), фрагменти акведуків...
На тому, що ж таке акведуки, хочу зупинитися детальніше. Мене зацікавили довжележні муровані з каменю арки на
березі моря. Виявляється, на самому початку нашої ери, коли ні металевих, ні, тим більше, пластикових труб ще й близько не було, мудрі римляни винайшли перший водопровід – акведук. Акведук – це диво інженерної техніки: без механічних пристроїв, на основі тільки сили всесвітнього тяжіння, він повинен переміщувати величезні обсяги води, іноді - на величезні відстані. У посушливій Палестині це особливо важко. Джерело знайшли на горі Кармель, приблизно за дванадцять кілометрів до міста; половину цієї відстані вода текла по каналу, пробитому в скелі римськими солдатами, далі - по акведуках. Кесарійські акведуки несли прісну воду в місто, яке потребувало як питної води, так і води для загального користування (лазні, полив садів і полів). У кожному домі постійно була протічна вода – досягення, яким у древньому світі могли насолоджуватися одиниці. Необхідно було слідкувати за станом акведуків, і в римські часи за це відповідав проконсул. Коли у УІ столітті за акведуками припинили наглядати, водозбірники опустіли, і місто опинилося на грані загибелі.
Збережені до наших днів рештки величності Кесарії примушують тисячі туристів з усього світу щороку відвідувати ці незвичайні місця. До речі, у театрі, відкопаному повністю, і сьогодні проводяться вистави і виступи найвідоміших театрів та виконавців світу. Проте мають змогу потрапити на ці видовища люди далеко не середнього достатку. Та й узагалі, сучасна Кесарія – місто мільйонерів. Тут оселяються любителі старовини, бірюзових хвиль Середземного моря та казкової зелені Національного парку Кесарія, гаманці яких дозволяють викласти за віллу кілька мільйонів доларів. Це не лише ізрїльські багатії. «Райський куточок» облюбували олігархи з країн колишнього Радянського Союзу – політики, банкіри, зірки шоу-бізнесу… Подейкують, що вілли у Кесарії придбали примадонна російської естради Алла Пугачова та її колишній чоловік Філіп Кіркоров.
Але, перебуваючи в Ізраїлі, не відвідати Кесарію – "гріх". Навіть не будучи мільйонером, а звичайною журналісткою, «озброєною» лише фотоаппаратом та блокнотом із ручкою, можна отримати безліч вражень, опинившись раптом в центрі, ні, навіть біля витоків історії…
Ірина ЗАКЛІНСЬКА