Віфлеєм розташований на Західному Березі річки Йордан, на території, яку оскаржують Ізраїль і Палестинська автономія, котра домагається повної незалежності. Ця обставина часто створює неспокійну обстановку в місті. Віфлеєм відділений від Ізраїлю бетонною розділовою стіною. Щоб потрапити в місто, треба пройти через контрольно-пропускний пункт. Слід мати на увазі, що час від часу ізраїльська влада закриває контрольні пункти з міркувань безпеки на строк до декількох днів.

Бейт-Лехем, Дім Хліба, по-арабськи називається Бет-Лахм, Будинок М'яса, російська транскрипція - Віфлеєм. Бейт-Лехем - древнє місто, що згадується в Біблії ще у зв'язку з ім'ям Авраама. Називався також Ефрата. Недалеко від міста по дорозі з Бейт-Еля (Самарія) у Ефрату, вона ж Віфлеєм (Буття 35:19), при пологах останнього сина Веніаміна померла і була похована при дорозі Рахель, дружина Якова.-

Вся пізніша історія Віфлеєму проходить в залежності від значення його саме як місця народження тут Спасителя світу, як місця християнського благоговіння і шанування. Вже в перші століття християнства Віфлеєм розвивався завдяки подорожі сюди благочестивих паломників. У 830 році Костянтин Великий збудував у Віфлеємі чудову базиліку, а згодом Юстиніан зробив у ній перебудови. Пізніше тут були побудовані монастирі і храми, так що до 600 року християнської ери місто було відоме всьому християнському світові своїм процвітанням.
Проте руйнівні удари історії не пощадили Віфлеєму, як і більшість дорогих християнському серцю місць Святої Землі. У XII в. при наближенні хрестоносців араби майже зовсім знищили Віфлеєм, який був знову відновлений хрестоносцями. У 1244 Віфлеєм був спустошений харезмійцями, а в 1489 році майже зовсім знищений. Відновлений він був тільки в останні століття і став майже виключно християнським містом. У 1831 році з Віфлеєму були вигнані мусульмани з нагоди повстання їх з-за нової податі, а в 1834 році, внаслідок нового повстання їх, був, за наказом Ібрагіма-паші, зруйнований весь квартал, який вони раніше займали.

Все невелике місто, розділене на вісім кварталів, прикрашене спорудами і будівлями християн різних віросповідань. Католики мають тут великий францисканський монастир з будинком прочан, красиву нову церкву на схилі гори, школу для хлопчиків і школу для дівчат - сестер св. Йосипа, сирітський будинок, аптеку. На південному сході міста знаходиться католицький монастир кармеліток, побудований за зразком замку св. Ангела в Римі, теж з церквою та семінарією. На північному сході, на вулиці Хеврон, знаходиться госпіталь сестер милосердя. Вірмени також мають у Віфлеємі великий монастир, що примикає до грецького монастиря й монастиря францисканського, - все це разом утворює на південно-східному краю міста велику споруду, схожу на фортецю.
Але головну святиню міста становить храм і печера Різдва Христового, що знаходяться в кінці міста на східному пагорбі, неподалік від крутого спуску в долину. Храм Різдва Христового чудовий не тільки тим, що він побудований на місці народження Спасителя світу, а й давниною своїх основних споруд. Відомо, що вже Костянтин Великий спорудив базиліку на місці печери, в якій народився Христос. Можна думати, що ця давня базиліка в своєму загальному й основному вигляді і є теперішнє будівля, звичайно, з тими змінами і, так би мовити, зморшками, які покладені на неї часом та історією. В усякому разі таке припущення знаходить своє підтвердження і в єдності спільного стилю теперішнього будівлі і у відсутності особливого характеру, властивого більш недавнього часу. Якщо навіть припустимо, що храм Різдва Христового був значно реставровано Юстиніаном (527-565 рр..), то і в такому випадку це будівля являє собою зразок давнього християнського мистецтва. Звичайно, і в наступні століття храм піддавався виправленням і змінам, але вони не були суттєвими.
Храм Різдва Христового розташований перед великою, вимощеною каменем, площею, навпроти головного входу до храму з заходу і досі відкривають сліди стародавнього двору (атріуму) первісної базиліки. З притвору всередину храму перш вели троє дверей, але двоє з них замуровані, а залишені лише середні.

Дві сходинки з цієї частини храму ведуть вниз, до печери Різдва Христового. Ці сходи розташовані на правій і лівій стороні солеї православного вівтаря; в даний час праві (південні) сходи належить православним, а ліві (північні) католикам. Сама печера Різдва Христового, що знаходиться під православним вівтарем, має довгастий вигляд: довжина її - 12 м. 40 см., ширина - 3 м. 90 см. і висота - 3 м. Уся печера освітлена 32-ма лампадами. Підлога її покрита плитами мармуру так само, як і стіни. У східній ніші знаходиться престол, а над престолом срібна зірка з написом на землі по латиною: Нiс de Virgine Maria Iesus Christus natus est (Тут від Діви Марії народився Христос). Навколо цієї ніші горять 15 лампад, з яких 6 належать грекам, 5 - вірменам і 4 - католикам.


Майже навпроти печери знаходяться три сходинки, по яких спускаються в капелу ясел, що знаходяться в особливій печері. Самі ці ясла зроблені з мармуру: дно з білого мармуру, а бічні стінки з коричневого мармуру; в яслах лежить зроблене з воску зображення немовляти Христа. Тут же на заході знаходиться латинський престол поклоніння волхвів із зображенням (пізнішого часу) цієї події. Неподалік від цієї печери з південно-західного кута церкви св. Катерини ведуть сходи в південні частині печери, спочатку в так звану капелу невинних немовлят, де, за пізнього переказами ХV-го століття, Ірод наказав убити кількох немовлят, захованих тут їх матерями. П'ять щаблів вгору ведуть до капели св. Йосипа, споруджену в 1621 році на місці, де св. Йосип отримав від ангела наказ бігти в Єгипет з немовлям Христом. Крім усього цього вельми шанують християни, особливо католики, труну блж. Ієроніма (батька IV ст.), Труну і престол пресвітера Євсевія Кремонського, труни учениць блж. Ієроніма Павли і її дочки Евстохіі і, нарешті, келію, де цей блж. Ієронім провів 36 років мирного життя у своїх працях над перекладом книг св. Письма на латинську мову (Вульгата) і іншими працями на користь Церкви. Є ще тут так звана печера молока, де нібито краплі молока падали на землю з грудей Богоматері; є долина пастирів і селище пастирів - Бет Сагура, звідки були родом пастухи, що удостоїлися першими отримати звістку про народження Спасителя світу.

Ірина ЗАКЛІНСЬКА