Про Яффо та монастир Святого Петра і храм праведної Тавіфи у ньому я вже писала (див. "Легенди Старого Яффо").

А минулої суботи я потрапила на Службу Божу до цього храму. І не просто Службу, а святкове Богослужіння, яке проводив архиєпископ іоппійський Дамискин у співслужінні з настоятелем храму отцем Олександром та дияконом Андрієм.

Це справді було свято, оскільки архиєпископ дуже рідко буває вдома і має змогу відслужити Службу у місцевому храмі.

Богослужіння велося чотирма мовами. Архиєпископ правив грецькою, румунською та арабською, отець Олександр - російською. Проте, мушу зазначити, мовного бар’єру абсолютно не відчувалося. Кожне слово, мовлене архиєпископом Дамаскином, було зрозуміле, наскільки Слово Боже є зрозумілим для людського серця.

Надзвичайно вразив мене хор храму. Це навіть не хор у звичайному розумінні. Співають лише три жінки та один чоловік. Проте, здавалося, що їхні голоси, надзвичайно чисті і красиві, підсилені акустикою древніх кам’яних стін, линуть десь із піднебесся.

На закінчення Служби архиєпископ Дамаскин закликав прихожан якомога частіше приходити до церкви, ділитися з Богом своїми радощами та печалями. Він підкреслив, що для успішного служіння у Святій Землі надзвичайно важливим є розуміння єднання народів в Церкві на підставі любові: «У Христі немає ні грека, ні росіянина, ні араба, але всі єдині в Його тілі, тому ми сьогодні і причастилися від єдиної Чаші Тіла і Крові Христових».

Ірина ЗАКЛІНСЬКА