Я уже писала про Єрусалим. Проте в одній статті описати все, що відкривається очам паломника в Святая Святих християнства – неможливо. Тому я спробую зробити серію статей, присвячених цьому святому місту та місцям у ньому, пов’язаних з життям, дивами, смертю та воскресінням Ісуса Христа.
Перша замітка буде про церкву Патер Ностер (Отче Наш) на Оливній Горі.
Євангеліє від Луки розповідає нам, що якщо вдень Ісус навчав у храмі, то вночі молився. Одного разу на Оливній горі, після чергової молитви, учні Христа попросили його навчити їх молитися, як і Іван Хреститель навчив своїх учнів. Ісус відповів їм:
Коли молитеся, говоріть:
Отче наш, що єси на небесах!
Нехай святиться ім'я Твоє;
нехай прийде Царство Твоє;
нехай буде воля Твоя
і на землі, як на небі;
хліб наш насущний
дай нам на кожний день;
І прости нам гріхи наші,
бо й самі ми прощаємо
кожному боржникові нашому;
і не введи нас у спокусу,
але визволи нас від лукавого.
Євангеліє від Луки, 11
Церква Патер Ностер була поставлена над гротом, в якому Ісус Христос спілкувався з апостолами. Її було зведено недалеко від частково відновленої з руїн церкви, спорудженої за наказом імператора Костянтина в 326 р. Церкву називали Оливною і вона розташовувалася над печерою, у якій відбулося Вознесіння Христове.
У період перських завоювань у 614 р. церква була зруйнована, і лише з приходом хрестоносців тут з'явилася капела, а незабаром і нова церква, зведена зусиллями братів Свенсен з Данії (могили братів знаходяться поруч з церквою). Вона стояла так до приходу Саладіна, під час якого знову була зруйнована.
Спробу відшукати священний Грот зробила Аурелія де Боссі, французька принцеса, що жила в ХІХ столітті. Вона була родичкою Наполеона ІІІ, принцесою де ля Тур де Оверн.
Аурелія жила розкішним життям дами з вищого світу, тричі була одружена, захоплювалась різними видами мистецтва. Але справжню розраду Аурелія знаходила в молитві "Отче наш", яку вона вважала найбільшим одкровенням Ісуса для всіх людей. Саме тому сімнадцять років свого життя принцеса присвятила пошукам "того самого місця" на Єлеонській горі. У результаті їй пощастило: розкопки виявили старовинний грот. Аурелія проголосила грот місцем Господньої молитви. Вона ж забезпечила і спорудження церкви зусиллями архітектора Андре Леконта у 1872р., а потім передала її у власність католицького Ордену Кармеліток.
Останки принцеси були через сорок років після її смерті перепоховані тут. Праворуч, біля входу в базиліку церкви, знаходиться її надгробок.
Під час розкопок 1910-1911 рр.. була знайдена мармурова плита з текстом молитви «Отче наш» латинською мовою. Сьогодні на стінах у відкритій галереї церкви розташовуються численні дошки з текстом молитви Господньої на різних мовах світу, в тому числі українській, російській та старослов’янскій (на фото).