Кожного року тисячі, мільйони віруючих з нетерпінням чекають цієї події: сходження Благодатного Вогню до Гробу Господнього у переддень світлого празника Воскресіння Христового.
Ще не було такого року, щоб Благодатний Вогонь не зійшов. Очевидно, в такий спосіб Отець Небесний знову і знову нагадує нам: веселіться, бо Син мій, розп’ятий за ваші гріхи, омивший їх своєю кров’ю, воскрес!
Напередодні, в п’ятницю, в Храмі погасили всі вогні, приміщення Кувуклії ретельно оглянули, вхід опечатали великою восковою печаткою.
У суботу вже з ночі в храмі стати ніде. Сотні людей заполонили і площу навколо храму. Після багатогодинного чекання в багатосотенній юрбі деякі паломники не витримують і втрачають свідомість. Їм тут же на допомогу приходять ізраїльські поліцейські. Проте, покинути свій «пост» жоден з паломників не погоджується. Всі стоять і терпляче чекають дива.
Щороку не обходиться це очікування без дещо театралізованого входу в храм молодих адептів ассірійської православної церкви. Вони привертають до себе увагу гиканням і посвистом, «в’їжджаючи» до храму на плечах один в одного, під розкотистий дріб тарбукі - східного барабана. При цьому вони голосно скандують на кшталт футбольних фанатів: «Наша віра – права, наша віра – православна!»
В оточенні храмової варти та у супроводі ієрархів з'являється Феофіл III, грецький Патріарх Єрусалиму. Процесія тричі проходить
навколо Кувуклії. Патріарха оглядають, знімають з нього одяг та митру, і він залишається в підряснику. Тільки після цього двері розпечатуються і Владика може ввійти у каплицю Гробу. Через деякий час, після ревної молитви, сходить Благодатний Вогонь. Патріарх запалює його від в’язки свічок (33 свічки – від віку Ісуса Христа), передає людям, що знаходяться у Храмі. Через кілька хвилин свічки уже горять у кожного, кому пощастило потрапити до Храму у цей Великий День. До речі, у перші хвилини Благодатний Вогонь зовсім не обпікає. Люди вмиваються ним, кажуть, що таким чином очищуються від усього гріховного. Це диво не піддається ніяким науковим поясненням, і тому дискутувати на тему його «природи» безглуздо… Одного разу мусульмани, котрі звинувачували християн у тому, що хтось спеціально запалює свічки в Кувуклії, не дозволили ключникові відчинити двері до Храму. Величезна кількість віруючих з Патріархом Єрусалимським зібралися біля зачинених дверей. Люди тримали в руках свічки та молилися. І раптом з ясного неба вдарила блискавка і влучила просто у колону, що біля входу до Храму. Колона розкололася і з неї вийшов Благодатний Вогонь.
За усім цим з високої вежі на мечеті спостерігав турецький воїн Амір. Шокований побаченим, Амір кинувся із сорокаметрової вежі додолу. Раптом якась вища сила підхопила його під час падіння і, як у сповільненій зйомці в кіно, воїн поволі опустився на землю. А на камінні відбилися сліди його ніг.
Як зрадника віри, його стратили мусульмани. А в Єрусалимі турецького воїна, що став свідком і учасником Божого Дива, оголосили святим…
… Зі сходженням Благодатного Вогню Великдень вступив у свої права. Спершу - на Святій землі, потім - по усьому світу…
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!