У той же день двоє з них йшли в село, віддалене стадій на (сто) шістдесят від Єрусалима, зване Емаус, і розмовляли між собою про всі події.
І коли вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними. Але очі їх були стримані, щоб Його не пізнали ...
І наблизились вони до села, куди йшли, і Він удавав, ніби хоче йти далі. А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє.
І Він увійшов, щоб із ними. І коли сів Він із ними, то взяв хліб, поблагословив, і, подав їм. Тоді відкрилися в них очі, і пізнали Його.
(Лук.24 :13-31)
Поселення Еммаус, в якому Воскреслий Господь явив себе своїм учням, під час візантійської епохи стало важливим християнським містом з єпископським престолом. На місці, де сталася ця надзвичайна подія, у V столітті було споруджено дві величні церкви.
Під час персидських і арабських вторгнень храми було зруйновано, а у ХІІ столітті хрестоносці реконструювали один із них. Та і ця святиня проіснувала недовго – після того, як хрестоносців прогнали зі Святих Земель, історія християнського Еммаусу перервалася на кілька століть.
Назва Нікополь, що означає «Місто перемоги», була дана місту імператором Олександром на прохання історика Юлія Африкана (за переказами, він був намісником Еммаусу). Втім, вона не довго протрималася – місто кілька разів було зруйноване, а араби, що жили довкола, називали його по-старому – Еммаус. Так він і ввійшов в історію – під подвійною назвою.
Час, війни і природні умови зруйнували величні пам’ятки, наскільки змогли. Втім, стерти Еммаус зовсім їм не вдалося. У 1878 році, за ініціативою блаженної Міріам, кармелітської черниці із Вифлеєму, її монастир викупив територію навколо храму. Одразу з почали археологічні розкопки, котрі тривають і досі.
Завдяки цьому було виявлено руїни двох великих візантійських церков, добре збережені кольорові мозаїки, баптистерій (купіль для хрещення) у вигляді хреста. Також на території Еммауса були віднайдені єврейські поховання I ст. н. е., римсько-візантійські преси для масла та захоронення, численні предмети римсько-візантійського періоду (масляні лампи, збанки, прикраси), а ще камені з давньоєврейськими, самаритянськими, грецькими та латинськими написами.
У 1930 році на пагорбі над руїнами церков було зведено двоповерхову будівлю, в якій нині знаходиться католицька община «Блаженств». Для відвідувачів тут створено музей, в якому зібрані найцікавіші фрагменти розкопок, та каплиця общини.
Це святе місце притягує до себе, мов магнітом. Побувавши тут раз, хочеться повернутися сюди ще і ще. Втім, для туристів і паломників Еммаус чомусь не є таким популярним, як, наприклад Яффо, Кессарія чи Тверія, і, як десь було сказано, незаслужено забутим.
Ірина ЗАКЛІНСЬКА