Здавалося б, уже один раз писала про Назарет, то що ж можна писати знову? Виявляється, можна. Тому що, кожного разу ступаючи на Святу Землю, відкриваєш для себе щось нове.
Римо-католицький храм, збудований на місці, де Архангел Гавриїл сповістив Діві Марії важливу новину, - найбільший на Близькому Сході. Він накрив собою печеру, біля якої і відбулося диво Благовіщення.
Храм має декілька поверхів і чимало входів. Сотні і сотні паломників щодня приїжджають сюди, щоб наповнити душу благодаттю і умиротворенням. Ми, зокрема, потрапили до храму, коли Службу Божу там правили польські ксьондзи; за кілька годин мали почати Богослужіння італійці, потім – французи. За короткий період часу до храму зайшли групи прочан із Японії, Франції та кілька пістрявих чорношкірих юрб. Одна із цих груп виявилася із Венесуели – білозубий паломник попросив сфотографувати його, і під час розмови з`ясувалося, звідки він.
Заповнене прочанами і величезне подвір`я храму. Тут також є на що подивитися – віруючими створено величезну колекцію ікон Божої Матері з десятків країн. Цікаво, що українська мозаїчна ікона із Зарваниці знаходиться відразу біля входу на церковне подвір`я.
Храмовий комплекс вміщує ще одну важливу для християн церкву, збудовану на місці, де стояв дім Святого Йосифа. Тут, віддана під опіку Йосифа, проживала Діва Марія, тут підростав маленький Ісусик. Цікаво, що досі збереглася підлога Йосифового дому, ніша, в якій спав Ісус, кам`яний стіл, на якому, за повір`ям, лежали столярні інструменти Йосифа.
В Назареті є і православні храми, про які я вже також писала. Втім, того дня ми до них не дійшли – надто багато вражень від однієї поїздки, та й підніматися треба було високо вгору.
Проте під час цієї поїздки ми знайшли іншу святиню, яку й не сподівалися тут побачити.
Стомлені, вирішили прогулятись по східному базарчику, де привітні араби пропонують за мізерні ціни усе, чого душа забажає – від одягу та побутової техніки, до ікон, хрестиків, статуеток, виготовлених з оливкового дерева, та інших цікавих для прочан речей.
Повернувши за ріг базару, ми вийшли до будівлі з написом «Синагога», поруч з яким чомусь був прибитий хрест. Зацікавлені, ми зайшли всередину і просто оторопіли: виявилося, що це саме та синагога, в якій проповідував Ісус Христос, прийшовши до Назарету. Ось як про це оповідається в Євангелії від Луки:
16 І прибув Він до Назарету, де був вихований. І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати. 17 І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано: 18 На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, 19 щоб проповідувати рік Господнього змилування. 20 І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. 
А очі всіх у синагозі звернулись на Нього. 21 І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули! 22 І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його. І казали вони: Чи ж то Він не син Йосипів? 23 Він же промовив до них: Ви Мені конче скажете приказку: Лікарю, уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчизні Своїй, що сталося чули ми у Капернаумі. 24 І сказав Він: Поправді кажу вам: Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй. 25 Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі, 26 а Ілля не до 
жадної з них не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки. 27 І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жаден із них не очистився, крім Неємана сиріянина. 28 І всі в синагозі, почувши оце, переповнились гнівом. 29 І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його... 30 Але Він перейшов серед них, і віддалився.
Кам`яна будівля синагоги, можливо, була перебудована, проте підлога і східці залишилися тими ж. Усвідомлення того, що тут ступала нога Ісуса, викликало незвичайні відчуття.
Ця синагога внесена не у всі туристичні путівники, і далеко не всі гіди знають про неї та водять сюди прочан. Тому те, що нас щось привело сюди – справді Божа Воля.
Ірина ЗАКЛІНСЬКА