Галицька ікона Богородиці
Чудотворна ікона Матері Божої з княжого Галича (Крилоса) теж пережила піднесення та занепад.
Її історія сповнена таємниць, чимало з яких донині нерозгадані...
Крилоська Чудотворна ікона Матері Божої, до якої з особливою пошаною ставились наші предки, ймовірно, має певний зв’язок з іконою Одигітрії з княжих часів. І тому не випадково вона була найбільшою святинею церкви Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі. Сюди, на Крилоську гору, щонайменше тричі на рік (7 липня, на Різдво івана Христителя, 28 серпня, на празник Успіння Пресвятої Богородиці, та 27 вересня, на Воздвиження Чесного Хреста) поспішають тисячі прочан з усієї Галичини, щоб поклонитися Пресвятій Марії й попросити Її про заступництво.
Історія ікони
Господь завжди обдаровує нас своїми ласками. Одна з них — це заступництво та допомога Пречистої Діви Марії. Галичани почали пошановувати Богородицю ще в княжі часи, споруджуючи перші християнські храми на честь Матері Божої. Наші славні предки передавали під Її опіку свої міста, свої землі, свій народ. Стольне у минулому місто Галич не було винятком. Тут 1157 року освятили величний білокам’яний храм — відомий літописний Успенський собор. Галицький володар Ярослав Осмомисл, за князювання якого зводилася святиня, подарував до храму ікону Пресвятої Богородиці. З того часу вона стає покровителькою всього галицького люду.
За переказами, у ХIII ст. князь Лев переніс галицьку ікону до Львова, де вона прославлялася чудами. За іншими свідченнями, чудотворна ікона перебувала в Галичі аж до ХVII ст. Під час одного з турецьких нападів, коли церква згоріла, ікону знайшли в лісі поблизу с. Сокіл і перенесли до тамтешнього монастиря. Відтак на початку ХVIII ст. єпископ Йосиф Шумлянський повертає чудотворну ікону до Крилоса у новозбудовану церкву Успіння Пресвятої Богородиці, де вона, переживши численні пожежі, напади завойовників, перебуває й досі. Правда, чудотворний образ не раз переписували, але це не заважало святині творити чуда, утверджувати галичан у вірі, надавати їм сили та снаги.
Документи розповідають
У відділі рукописів та стародруків Львівського національного музею зберігається дуже важливий документ — акт візитації, датований 5 квітня 1774 року. У ньому містяться дані про Крилоську чудотворну ікону. В описі інвентаря монастиря та каплиці Св. Василія записано: «В каплиці, під дзвіницею мурованою, під покровом Св. Василія Великого, у вівтарі, який зроблений чеканкою і позолоченийѕ є образ Чудотворний Святої Марії з Сокільського монастиря, перенесеного ще за перебування йогомості (священика. — Авт.) Антонія Седлевича, настоятеля Крилоської церкви, офіційно в катедру Крилоську. Ікона була засувою Св. Отця Василія Великого. До сьогодні в каплиці залишилося вирубане місце під іконостас, де стояла ікона».
Перше відоме нам зображення чудотворної ікони Матері Божої Крилоської належить до 1893 року, коли до літньої митрополичої резиденції в Крилосі приїжджав митрополит Сильвестр Сембратович — рідний брат настоятеля Успенської церкви в Крилосі. Власне тоді для вшанування митрополита священики Галичини винесли з церкви чудотворний образ і сфотографувалися біля нього.
Автентичність Крилоської чудотворної ікони підтверджував митрополит Андрей Шептицький, про що 21 червня 1906 року він зробив відповідний запис. До речі, копія цього документа збереглася до нашого часу. Крім того, в держархіві івано-Франківської області є дані про інвентаризацію від 3 липня 1954 року в Успенській церкві у Крилосі. Документ засвідчує, що в храмі був і чудотворний образ Матері Божої, який «користувався особливою шаною».
Прочани засвідчують
Парох села Крилоса о. Я. Жолоб під час підготовки до друку буклету «Крилоська чудотворна ікона Богородиці» разом із дружиною та співробітниками Музею історії «Давнього Галича» зібрали чимало свідчень прочан про чудеса цього образу. Подаємо деякі з них. Жителька села Анастасія Бацвін розповіла зокрема, таке: «Під час Першої світової війни від обстрілу згоріли баня, іконостас, престіл, рама чудотворної ікони, інший інвентар, а ікона у вогні не згоріла». Це бачив Василь Бацвін, батько Федора Бацвіна, який переказав це своєму синові та невістці.
А ось інше свідчення. «На один із храмових празників жінка з Єзуполя привела до Крилоса свою п’ятирічну доньку. Дитина не говорила. Люди порадили, щоб пішла до Крилоса і молилася до чудотворної ікони Божої Матері. Так і зробили. Молитва була вислухана. Під час Водосвяття, коли священик благословив людей свяченою водою, дитина промовила слово «мама». Ця розповідь записана з уст Михайлини Бранець. Вона й була цією дитиною. А нині проживає в с. Крилосі.
Був випадок, коли завдяки заступництву Крилоської чудотворної ікони Богородиці зцілилася дівчинка з останньою стадією туберкульозу.
Як відомо, в умовах тоталітарного режиму на початку 60-х років минулого сторіччя прощі на Крилоську гору припинилися. Успенську церкву було закрито, і вона стала (мабуть, на щастя) експозиційною частиною Музею історії княжого Галича. ікону Пресвятої Богородиці було перенесено у Митрополичі палати. Але вона й надалі підтримувала крилосівців, їхню віру та любов до своєї церкви, яку, до речі, 1989 року першу в області передали громаді села. Так закінчила свій шлях поневірянь Крилоська чудотворна ікона Богоматері. Вона повернулася на своє визначене століттями місце — у завівтарну частину церкви, де міститься й сьогодні.
Відновлена пам’ять
Через 17 років після повернення храму Успіння Пресвятої Богородиці крилоській громаді Український регіональний науково-реставраційний інститут «Укрзахідпроектреставрація» з ініціативи крилосівців дослідив ікону Богородиці Одигітрії. Аналізи засвідчили, що вона є підокладною. Її розмір — 87х52 см. Оклад ікони (ХVIII ст.) виготовлений на високому художньому рівні з білого металу, в техніці карбування. Лицевий бік його жовтого кольору (позолота). Сам оклад оздоблено орнаментами рослинного характеру. Порівняльний аналіз фотографії 1893 року, на якій зображено Крилоську чудотворну ікону, з репродукціями тієї ж ікони кінця 90-х років ХХ ст. виявив ідентичність окладів. Ідентичними є також накладні корони над зображенням Спаса. А ось накладні корони над зображенням Богородиці та обрамлення ікони відрізняються. Правда, погана якість фотовідбитка унеможливлює порівняльний аналіз малярства, але зіставлення заломів полотна в межах лику Богородиці на іконі з лініями заломів, що зафіксовані на фотовідбитку, стверджують тотожність ікон.
2006 року крилосівці відреставрували ікону, відтворили корону Богородиці. Зробив це художник-реставратор Сергій Чигрик. А 28 серпня 2006 р. глава УГКЦ блаженніший патріарх Києво-Галицький Любомир Гузар на празник Успіння Пресвятої Богородиці коронував святиню. Того сонячного літнього дня майже десять тисяч прочан та близько ста священиків прибули до Крилоса. Тут, на фундаменті колишньої Галицької Катедри, через 850 років з часу її освячення, відбулася архієрейська Божественна Літургія, яка на цьому святому місці не служилася майже п’ять сторіч. Коронування чудотворної ікони Пречистої Діви Марії Одигітрії — важливий момент відновлення історичної пам’яті.
Святослав ДІДУХ