Ікона Воскресіння

Свято Христового Воскресіння є осердям всього літургійного року Церкви. Служба цього великого і світлого празника прославляє перемогу Господа нашого Ісуса Христа над смертю та адом, визволення людства від рабства диявола і дарування нам вічного життя. Богослужіння і обряди цього свята є особливо врочистими, оскільки Церква в день святої Пасхи почувається радше торжествуючою на небі, аніж воюючою на землі. Величні великодні відправи виявляють для молільників глибокі істини християнської віри та сповнюють їхні серця духовною радістю й щирою любов’ю до Бога і ближнього.

Великодні богослужіння починаються ще вдосвіта (або вночі) відправою північної, що зветься надгробним. Воно звершується посеред храму перед плащаницею. Після звичайного початку і 50 псалма хор співає канон Великої суботи «Хвилею морською…», що звеличує страсті і погребення Христове. Проте вірні слухають його вже не зі скорботою, але з радісним очікуванням миті Христового воскресіння.

Під час співу катавасії дев'ятої пісні канону "Не ридай Мене, Мати..." або псля відпусту надгробного священик переносить плащаницю святими дверима до вівтаря і кладе на престолі, де вона перебуватиме до свята Вознесіння (або до Томиної неділі) на знак дійсного перебування воскреслого Господа поміж учнями.

Невдовзі після завершення надгробного, священик з дияконом у повному світлому облаченні стають перед престолом із запаленими свічками. Присутні у храмі в цей час готуються до хресного ходу, також запалюючи свої свічки. Покадивши святу трапезу, священик перший починає сповіщати вірних про перемогу Спасителя над смертю: виходячи з вівтаря, немов ангел із неба, і тримаючи в руках хрест, як знамено перемоги, він співає: «Воскресіння Твоє, Христе Спасе, ангели оспівують на небесах», а хор разом з молільниками підхоплюють: «І нас на землі сподоби чистим серцем Тебе співом прославляти». Зі співом цієї стихири та під гомін пасхальних дзвонів хресний хід з хрестом, хоругвами, святим Євангелієм та іконою Воскресіння виходить із храму і урочисто обходить його, рухаючись до сходу, немовби йдучи назустріч воскреслому Христові, що виходить з гробу наче ранкове сонце.

Пасхальний обхід

Обійшовши храм тричі (або один раз), вірні зупиняються у притворі перед закритими західними дверима. Саме тут починається найурочистіша в цілому році утреня. Священик обкаджує ікони та всіх присутніх і починає богослужіння виголосом «Слава святій…». Тут, зовні храму, вірні отримують першу звістку про Христове воскресіння, подібно як і жінки-мироносиці дізнались про нього, не входячи до гробу.

Слідом за початковим славословленням священик навпереміну з народом урочисто співає радісний тропар Великодня: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував». Цей тропар коротко містить головну думку свята – Христос Своєю смертю і воскресінням поклав початок нового, вічного життя.

Спів тропаря чергується зі стихами 67 псалма пророка Давида «Нехай воскресне Бог, і розбіжаться вороги Його…», в яких виражено віру старозавітних праведників у прихід Спасителя та їхню надію на те, що Він переможе смерть і приведе їх до вічного радісного життя. Тропар Пасхи, який співається після кожного стиха, служить наче відповіддю старозавітним праведникам, що пророцтва сповнилися, Христос воскрес, смерть знищена і всім дароване життя вічне.

Священик стукає у двері

Наприкінці останнього «Христос воскрес…» священик тричі стукає хрестом у зачинені двері, відчиняє їх та входить разом із вірними до залитого світлом храму. Священик відходить до престолу, а диякон з амвону виголошує велику єктенію, одразу за якою слідує осердя великодньої утрені – пасхальний канон «Воскресіння день…». Цей величний і урочистий піснеспів на честь воскресіння Ісуса Христа з мертвих і Його божественної величі є справжнім шедевром християнської літургійної поезії. Він належить перу великого вчителя Церкви, богослова і піснетворця святого Йоана Дамаскина, який зумів поєднати у цьому творі як піднесені святоотцівські повчання про Христове воскресіння, так і радісні духовні почування боголюбивих вірних.

Кожну пісню канону починає співати священик у вівтарі, а слідом за ним її підхоплює вся церковна громада. Під час співу пісень священик, випереджуваний дияконом зі свічкою, кадить святі ікони і молільників, вітаючи їх пасхальним привітом: «Христос воскрес!», щоби цієї спасительної і світлопромінної ночі кожен був певний того, що з гробу засяяло всім одвічне Світло. На вітання священика вірні безсумнівно відповідають: «Воістину воскрес!».

Існує звичай, згідно з яким священнослужителі перед кожним наступним виходом на кадження перемінюють ризи на знак радості у воскреслому Господі. Численні кадження і врочисті вітання зі святом нагадують про багаторазові з’яви Спасителя Своїм учням після воскресіння і про їхню радість від цих зустрічей.

Великдень

Слідом за кожною з пісень канону диякон виголошує малу єктенію, а після 8 пісні, яка завершується славословленням Пресвятої Тройці, він зі свічкою і кадилом виходить на солею перед ікону Божої Матері та закликає присутніх у храмі до її прослави виголосом «Богородицю і Матір Світла…». У відповідь лунає приспів 9 пісні: «Ангел звістив Благодатній…» та ірмос «Світися, світися…», в яких вірні звеличують Пречисту Діву, якій, за переданням, ангел раніше від усіх благовістив про воскресіння народженого від неї Спасителя.

По закінченні канону тричі звучить світильний Пасхи «Плоттю заснув…», у якому оспівується Господь Ісус Христос, що Своїм триденним воскресінням знищив смерть, яка стала для християн успенням або упокоєнням.

Після хвалитних псалмів та воскресних стихир 1 гласу хор співає пасхальні стихири «Пасха священна…», а у храмі настає мить христосування, тобто взаємного вітання зі святом усіх присутніх. Спочатку у вівтарі пасхальним привітом вітаються священик з дияконом, а згодом вони, тримаючи в руках хрест та святе Євангеліє, виходять на солею і вітаються з вірними, які підходять цілувати святощі. Якщо співслужать багато священнослужителів, то вони також беруть участь у цьому вітанні, виносячи для цілування ікону Воскресіння, інші ікони, мощехранильниці тощо.

За давньою традицією, під час христосування вірні дарують одне одному крашанки або писанки, як символ нового життя, яке виходить з гробу. Початок звичаю дарувати червоні крашанки, рівно ж як і пасхальні вітання, сягає апостольських часів. Церковне передання оповідає, що свята рівноапостольна Марія Магдалина, проповідуючи в Римі імператору Тиберію, вручила йому червону крашанку із словами: «Христос воскрес!», почавши цим благовістя про Христа розп’ятого і воскреслого.

Наприкінці світлої великодньої утрені Церква через читання чудового по глибині думки і силі почуття огласительного слова на Пасху святого Йоана Золотоустого закликає всіх насолодитися сьогоднішнім світлим святом віри і увійти до радості воскреслого Господа. По закінченні слова вірні співають тропар великому вселенському учителеві як подяку за це чудове повчання і для прослави його пам’яті.

Після сугубої та прохальної єктеній наступає урочистий великий пасхальний відпуст, наприкінці якого священик тричі благословляє хрестом молільників, вітаючи їх словами: «Христос воскрес!», на що вони радісно відповідають: «Воістину воскрес!». Світла утреня завершується потрійним співом великоднього тропаря «Христос воскрес із мертвих…» з приспівом: «І нам дарував життя вічне, поклоняємось Його на третій день воскресінню!».

Одразу слідом за утренею устав приписує співати часи святої Пасхи. Це є короткі чинопослідування, що складаються з великодніх піснеспівів, які прославляють радісну подію Христового воскресіння. У Світлий тиждень вони заміняють собою, окрім часів, також повечір’я і північну.

Літургія святого Йоана Золотоустого на Великдень звершується раніше, аніж в інші дні року. Після початкового літургійного виголосу «Благословенне Царство...» знову звучить урочистий пасхальний тропар, вкотре пригадуючи вірним, що богослужіння цього дня особливо радісно прославляють подію воскресіння Господнього.

Співом пасхальних антифонів «Воскликніте Господеві, вся земля…» (Пс. 65) і «Боже, ущедри нас і благослови нас…» (Пс. 66) вірні єднаються у божественному славословленні разом зі всім світом, який радіє воскреслому Христові. Третій антифон складають стихи 67 псалма «Нехай воскресне Бог…», які переплітаються зі співом піснеспіву «Христос воскрес із мертвих…» – тропаря, який ще неодноразово звучатиме на цій Літургії.

Замість Трисвятого в день святої Пасхи та увесь Світлий тиждень співається «Ви, що в Христа хрестилися…», оскільки у ці святі дні Воскресіння рання Церква хрестила оглашенних. Апостольське читання на Великдень (Ді. 1, 1-8) свідчить про численні з’яви Воскреслого Господа Своїм учням, а Євангеліє від святого Йоана Богослова (Йо. 1, 1-7) містить вчення про божественність Другої Особи Пресвятої Тройці – предвічного Слова Божого, яке принесло світові життя і світло. Євангельське зачало на Пасху священнослужителі врочисто прочитують різними мовами (церковнослов’янською, грецькою, латинською тощо) на знак того, що Христове воскресіння Церква проповідує всім народам землі. Великодні дзвони, які лунають після кожного стиха, далеко розносять цю радісну благовість.

Замість «Достойно» після освячення Святих Дарів для звеличення Божої Матері хор співає приспів «Ангел звістив Благодатній…» та ірмос 9 пісні канону Пасхи «Світися, світися…». Потрібно зауважити, що на великодній Літургії чи не найвиразніше підкреслюється пасхальний вимір Святого Причастя – участь у спільній трапезі разом із воскреслим Христом. Про це свідчить вказівка уставу взамін звичних «Благословен, хто йде…», «Ми виділи…» і «Нехай сповняться…» співати святковий тропар «Христос воскрес із мертвих…». Подібно можна сказати і про спів великоднього тропаря замість «Будь, ім’я Господнє…», адже в цей час устав приписує роздавати антидор, як своєрідну заміну Євхаристії, тим, що не причащалися.

Освячення пасокДо особливостей пасхальної Літургії також належить благословення після заамвонної молитви спеціально приготованого хліба (просфори) із зображенням хреста чи іконою Воскресіння нагорі, який зветься по-грецьки артосом. Він благословляється спеціальною молитвою з окропленням святою водою і кладеться на тетраподі для цілування. Звичай освячувати артос, за переданням, походить від святих апостолів, які, збираючись на загальну трапезу після вознесіння Христового на небо, залишали за столом одне місце вільним і клали перед ним хліб, що означало невидиму присутність на трапезі Самого Господа Ісуса Христа – Хліба життя.

Артос залишається в храмі протягом усієї Світлої седмиці на спомин чудесних з’яв воскреслого Спасителя, свідками і очевидцями яких були апостоли. За звичаєм, благословенний артос після Літургії носять під час хресного ходу, як символ присутності Господа Ісуса Христа поміж вірними.

На закінчення пасхальної Літургії священик з хрестом в руках виголошує святковий відпуст: «Христос, що воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував, істинний Бог наш, молитвами пречистої Своєї Матері, святого отця нашого Йоана Золотоустого, архиєпископа Константинограда, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець». Після відпусту Літургії, як і після світлої утрені, священик вітає молільників великоднім привітом, благословляючи їх хрестом. Хор тричі співає пасхальний тропар з приспівом «І нам дарував…»

По завершенні відправи святі двері іконостасу не закриваються, але разом з дияконськими залишаються відчиненими протягом усієї Світлої седмиці, – на знак того, що через Христове воскресіння для всіх людей відкрилися двері Небесного Царства.

Пасха

Наприкінці святкового богослужіння у притворі або на церковному подвір’ї буває благословення пасхальної поживи: пасок, м’яса, сиру, яєць та інших страв. На завершення тривалого посту Церква дозволяє радіти світлому Воскресінню не лише духовно, але й тілесно, благословляючи до споживання продукти, які були заборонені в піст. Після благословення вірні вітають один одного «Христос воскрес! – Воістину воскрес!» та поспішають до своїх домівок для святкового сніданку, що зветься також розговінням, тобто припиненням посту.

На знак великої радості з нагоди Христового воскресіння, у перший день Пасхи, а подекуди й увесь Світлий тиждень, від закінчення Літургії і аж до початку вечірні з дзвіниць лунає урочистий передзвін, причому, за давнім українським звичаєм, у ці святі дні прославити воскреслого Спасителя дзвонінням може кожен бажаючий.

Ввечері святого дня Пасхи служиться урочиста вечірня. На початку богослужіння священик, зодягнений у повні світлі ризи, звершує кадження. Після початкового «Благословенний Бог наш…» він навпереміну з вірними співає великодній тропар «Христос воскрес із мертвих…» зі стихами. Звичайного читання 103 псалма не буває, але одразу диякон виголошує велику єктенію, за якою слідують псалми «Господи, взиваю я…», до яких хор приспівує воскресні стихири 2 гласу. Вечірній вхід буває з Євангелієм, яке священик читає після великого святкового прокімена «Хто Бог великий…». Євангельське зачало розповідає про першу з’яву воскреслого Спасителя Своїм учням при замкнених дверях увечері недільного дня (Йо. 20, 19-25). Після єктеній та «Сподоби, Господи…» хор співає стихири на стиховні: одну воскресну 2 гласу і великодні стихири «Пасха священна…», під час яких, якщо є звичай, відбувається христосування, як і на утрені. Вечірня завершується великим пасхальним відпустом, після якого священик тричі благословляє молільників хрестом, звертаючись до них радісним вітанням «Христос воскрес!». Подібно як на Літургії, хор після відпусту тричі співає великодній тропар та приспів «І нам дарував…».

Урочисто звершуючи відправи світлого свята Христового Воскресіння, Церква не тільки згадує подію двотисячолітньої давності, але й святкує реальність нашого нового, переміненого життя, яке людство отримало через воскреслого Господа. Сама суть смерті перемінилася завдяки Його смерті. Ось чому церковні піснеспіви проголошують, що Спаситель «смертю смерть подолав» – Його смерть стала торжеством вічного життя. Святкуючи світле Воскресіння, вірні мають змогу відчути передсмак радості весільного бенкету в Царстві Небесному. Власне до цього – до уприсутнення вічності – спрямоване все богослужіння святої Пасхи.

Автор: Іван Дутка

ТОП читають в Богослов'ї

лист. 30, 2009 40895

Четвертий місяць вагітності - Нарешті малюк подав матері сигнал

Запам'ятайте точну дату перших порухів З приводу цього у вагітних часто виникають зайві…
груд. 03, 2009 36809

Сьомий місяць вагітності: я все чую

Організм малюка вже цілком сформований, підтвердження цьому - народження повноцінних…
Сповідь
лист. 20, 2013 34420

Як підготуватись до сповіді?

Ви замислюєтеся про те, щоб піти на, але ще не зважилися це зробити? Вас бентежить, що ви…
груд. 27, 2009 33114

Святі Тайни

Методологія навчання предмету „Святі Тайни” о. Володимир Лось Викладач Духовної…
лист. 30, 2009 29340

Другий місяць вагітності: час вживати фолієву кислоту

Який він - ваш малюк Ваш малюк схожий на велику кому, довжиною 3-4 сантиметри і вагою 2-3…
груд. 03, 2009 21739

Шостий місяць вагітності: "Я вже вмиваюся"

Зовнішній вигляд маляти максимально наближений до новонародженого - чітко вимальовуються…