Покладанням квітів і тихою молитвою – це останнє, чим бійці батальйону ім. Кульчицького змогли прислужитися своїм загиблим побратимам. 

Ті слова молитви із вуст суворих воїнів, здавалися голосом, що долинає з самого серця… Зболілого та вимученого непоправною втратою своїх побратимів. Дивлячись на всю містерію вшанування пам’яті загиблих, що перепліталася із духом боротьби, все більше ставало зрозумілим те, що кров героїв – це насіння, яке, падаючи на плідний ґрунт люблячого українського серця, у майбутті дасть щедрий плід свободи у вільній та процвітаючій країні.

Немає більшої любові для християнина, аніж покласти життя своє для друзів своїх (Ів. 15:13) Тож пом’яни, Господи, душі загиблих воїнів там, де всі святі воїни українського народу спочивають.