Дві двоюрідні сестри, Ірина та Людмила, жили в різних містах, кожна своїм життям. Але влітку 2014-го Ірині довелося поїхати з непідконтрольного Первомайську і Людмила радо прийняла сестру в себе. Сьогодні дві немолоді жінки, живуть вдвох у старенькій хаті своїх дідуся та бабусі у м. Золотому. Людмила довго не вірила, що в місті точаться бойові дії. Жінка не чує і майже не розмовляє – має інвалідність від народження. Коли на початку війни чекати допомоги було нема звідки, Ірина взимку ходила до лісосмуг по дрова, а Людмила казала: «Сестро, ти збираєш дрова, ніби в нас війна». Довго не розуміла Людмила, чому старша сестра наказує не виходити на двір без її дозволу. Доки одного разу «прилетіло» у сусідній двір і Людмилу, що не чула стрілянини, не кинуло на землю вибуховою хвилею. Тоді вже прибігла до хати й перелякана майже плакала: «Сестро, ніколи не вийду, не спитавши в тебе!» Команда Сaritas Краматорськ привезла Ірині та Людмилі 4 тони паливних брикетів – цього точно вистачить, аби грітися, доки не стане тепло, та не ходити до лісосмуги. Завдяки ініціативі Акція "Папа для України" навіть маленька родина двох сестер у прифронтовому місті Золотому має тепло в оселі та в душах.