Настала ніч, затихло всюди,

Заснув Святий Єрусалим,

Схиливши голову на груди,

Христос сидів, і учні з ним.

Він їм сказав, про хресні муки,

Про смерть свою їм говорив,

І холод чорної розпуки

Спливав з його пророчих слів.

І на чоло Христове, біле,

Вже виступав кривавий піт,

„Прийміть і їжте моє тіло,

Я кров проллю за вас усіх.

Скорбна душа моя до болю,

Бо він, вас, ворог розжене,

Воістину я вам говорю,

Один із вас продасть мене.

І встав Петро, „О, Боже, мушу,

Сказати правду, і скажу,

Хоть зрадять всі Тебе, я душу,

Свою за Тебе положу”.

І відповів Син Чоловічий:

„Чи можеш ти мій хрест нести,

Не заспіває півень двічі,

Як тричі відречешся ти.

І хай не мучить вас тривога,

За смуток, радості віддам,

Я йду в далекую дорогу,

Щоб місце приготовить вам.

Після зими, дає Бог літо,

А після ночі день стає,

Я завтра вмру, і знов воскресну,

І всім вам дам життя нове.

Не бійтесь, діти, світу цього,

Не забувайте слів моїх,

А в мене вірте ви й у Бога,

Я світ цей грішний переміг.

В домі Отця, в ясній оселі,

Коли вам прийде смертний час,

Там дні щасливі і веселі,

Вічне життя чекає вас”.

Ще ніч була, ще сонне місто,

Христос свою божественну,

Скінчив науку, й урочисто,

Пішов на смерть і на ганьбу.

Настала ніч, затихло всюди,

Заснув Святий Єрусалим,

Схиливши голову на груди,

Христос сидів, і учні з ним.