(на мелодію "Нова радість стала")

Чи ви чули, люди,
Про тую новину –
Закували у кайдани
Рідну Україну.

В кайдани закули,
В тюрми посадили,
Люд невинний тисячами
В землю положили.

Сумний Святий вечір
В сорок шостім році:
По всій нашій Україні
Плач на кожнім кроці.

Як на небі зірка
Зачала сіяти,
Почав нарід до Святої
Вечері сідати.

Сіли до вечері
Мати з діточками,
Замість мала вечеряти –
Залилась сльозами.

Плаче стара мати,
А діти питають:
"Мамо, мамо, де наш тато?
Чом не вечеряють?"

"А наш, діти, тато
В далекім Сибірі,
Споминає Святий вечір
В нашій Україні.

Споминає Святий вечір,
Всю свою родину,
Тата, маму, жінок, діток
Неньку Україну!

А там старий батько
За синами плаче,-
Трьох він мав їх як соколів
Вже їх не побачить.

Один син в Сибіру,
Другий у Берліні,
Третій пішов в партизани,
Служить Україні.

Поможи нам, Боже,
Все це перебути,
Нашу неньку Україну
З кайданів розкути.

З кайданів розкути,
Тюрми повалити,
Всіх невинних тисячами
На волю пустити.

Ой, Ісусе милий,
Змилуйся нам нині,
Даруй волю, даруй долю
Нашій Україні.