Хто там по дорозі
Йде до Вифлеєму?
Що се за невіста
Пречудна при нему?
То Марія-Діва,            }2
Йосиф коло Неї,
Йдуть шукати місця
У рідні своєї.

Дармо довго ждали
В кревних під дверима,
Цілі вже дрожали
Від вітру і зимна,
Одні хоч вчинили,     }2
Другі не приняли,
Інші перед ними,
Двері зачиняли.

Не йшли у гостину,
Бо їх серце чуло,
Що там для Ісуса
Вже місця не було.
Пішли ген за місто,    }2
У яскиню темну,
Де Марія-Діва
Клякнула на землю.

"Се раба Господня
Стала говорити -
Хочу Твою волю,
Господи, сповнити,
Коли так бажаєш,      }2
Нехай так ся стане,
Се раба Господня
Твоїй воли, Пане!"

А Йосиф старенький
Вийшов у ту хвилю,
Щоб дров назбирати,
Огріти яскиню,
Огонь розпалити,       }2
Щоб тепліше було,
Щоб Дитятко Боже
Так зимна не чуло.

Аж тут залунали
Голоси предивні,
Стали відбиватись
Чудно мелодійні.
Оглянувся Йосиф –  }2
Яскиня вся ясна,
Ангели співають,
Звізда світить красна.

Біжить Йосиф спішно,
Богу поклонився,
Що для нас з любови
В яслах положився.
З ними він співає:       }2
"Тіштеся всі люди,
За гріхи покайтесь,
Він нам все забуде!"