Одним - троянди... Іншим - колючки...
Одному - радість... Іншому - терпіння...
Комусь широкі стеляться стежки...
А хтось збиває ноги об каміння...
У кожного із нас своя дорога...
Усе,що маємо - усе від Бога...
Але єдине

Антологія зрадництва, фальші, облуди й зневір,
Помилок і поразок, що дух наш схиляють додолу.
Вже давно цей народ не підносить свій погляд до зір,
Не йде гордо вперед,

Самотня стою під зажуреним небом,
Розхристані думи рояться в мені.
Іду по дорогах, де світле з ганебним
Сплітаються міцно в клубок веремій.

Вдивляюся в лиця, читаю їх душі
По світлі,

Ти знаєш, я по іншому не міг....

Не те, щоб зовсім, просто так виходить,

Що й жертву дав, але й своє зберіг,

Лише чомусь спасіння

Якщо не втратиш глузд, як всі без міри
Втрачають свій і бруд на тебе ллють,
Повіриш в себе попри недовіру
І стримаєш на недовіру

Коли вогник надії у серці зотлів
Від жорстокості світу й омани,
Струменіють жалі, мов краплини по шклі,
У душі прорізаючи рани.

Піднімати вітрила бракує снаги,
Нас давно вже стихія скорила,
Відрікаються

Я білим птахом прагну в далечінь
Безмежжя неба, оази волі,
Щоб душу не ятрити вічно болем,
Аби забути присмак потрясінь.

Вхоплюсь за вітер, лицаря небес,
Піду увись незримими стежками,
Щоби знайти

Ріка Життя невпинно мчить
Крізь гір хребти й через пустелі,
Крізь наші долі невеселі
Попри ясних небес блакить.

Така мінлива ця Ріка -
То гладдю промінь відбиває,
То її хвиля з

Проникаєм у все, навіть крізь небеса,
Що нам день принесе? - висихає роса
Під палючим промінням роздертих світил,
На дорогах, якими самотньо нам йти.

Наче камінь, ковток вітру в грудях

Твоє Серце вмістило жалі всього світу,
Всі скорботи людські, всі молитви й надії.
Твоє Серце в віночку рожевого квіту
На прекрасній іконі Святої Марії.

Богоматері Серце

...О день насущний. Золоте насіння
До сонця пророста з земного лона.
Сади червневі і зеленопінні. 
Над ними – золочених бань корона.

Серед садів й соборів йде Неділя, 
Зелені шати дав

Земля і Небо! Небо і земля
Господь благословив усе на віки:
Зірки і квіти, гори і поля,
Моря, озера і блакитні ріки.

Це — Божий світ,

Я бачила Сльози Святої Марії, 
Мовчазно-скорботні в великих очах, 
Глибока мольба і небесна надія, 
І зойк Материнський текли по щоках...

Я бачила Сльози Святої Марії, 
То — плач невимовний за

Воскресни, рідна Україно!
Воскресни, з болю відродись,
Як в Іпостасі Бога-Сина
Воскресла Істина колись.

На чисті води, ясні зорі
Благословив Тебе Творець.
Воскресни в золоті соборів,