Вона виросла в Беверлі Хіллз і вважала голлівудських зірок своїми сусідами, але одного разу вона воліла змінити на 3-метрову тюремну камеру своє шикарне життя в Південній Каліфорнії, щоб служити засудженим в мексиканській в'язниці. 17 жовтня ц. р. матір Антонія Бреннер тихо померла в мексиканському місті Тіхуана. Їй було 86 років.
Вона народилася в 1926 році в Лос-Анжелесі в родині ірландських імміґрантів. Її батько став успішним менеджером з продажу, і їх сім'я переїхала в дорогий район Беверлі Хіллз.
Бреннер народила і виховала 7 дітей і поступово все більше і більше присвячувала себе благодійної допомоги бідним людям. У 1969 році їй наснився сон, де вона побачила себе у в'язниці. Вона вже чекала страти, коли з'явився Ісус і запропонував зайняти її місце. Вона відхилила Його пропозицію, доторкнулась до Його щокиі сказала своєму Спасителю, що ніколи не залишить Його, що б не трапилося.
Коли в 1977 році її другий шлюб закінчився розлученням, вона продала все своє майно і вирушила до в'язниці «La Mesa», кілька візитів в яку залишили глибокий слід в її співчутливому серці.
Антонія Бреннер (з інтерв'ю «The LA Times» в 1982 році):
«Щось трапилося зі мною, коли я побачила цих людей за ґратами. Я постійно згадувала про них. Коли було холодно, а я думала про те, чи тепло їм; коли йшов дощ, я думала, чи є у них укриття від дощу. Я переживала, чи є у них ліки, і як поживають їхні родини. Коли я переїхала до в'язниці жити, я відчула себе як вдома».
У цій в'язниці відбували покарання вбивці, ватажки банд, насильники та інші небезпечні злочинці. Під час бунту в 2008 році загинули 22 людини. Другий бунт почався через те, що в покарання за перший бунт ув'язненими протягом 5 днів не давали воду.
Бреннер стала черницею тільки в 50 років, коли переїхала в 3-метрову камеру в жіночому відділенні в'язниці. «Є велика різниця в тому, щоб жити серед людей і відвідувати їх, - сказала вона в інтерв'ю «The Washington Post» в 2002 році. - Я повинна була бути з ними навіть посеред ночі - на випадок, якщо когось ранять ножем, або у когось буде приступ апендициту, або хтось помре».
Вона їла ту ж їжу, яку давали ув'язненим, і піднімалася по ранковому сигналу.
Їй, літній розлученій жінці, було відмовлено в праві приєднатися до якогось ордену, і тому вона самотужки розпочала своє служіння. З часом вона заснувала свій чернечий орден для літніх самотніх, розлучених та овдовілих жінок, які хотіли служити бідним. Кілька років по тому Католицька Церква таки визнала її служіння.
Мати Антонія допомагала забезпечувати ув'язнених найнеобхіднішим - ліками, ковдрами, окулярами і туалетним приладдям. Її голос часто було чути під час церковних служб. Вона продавала лимонад ув'язненим, а на виручені гроші допомагала незаможним злочинцям. Вона також готувала померлих до поховання. Вона безстрашно перебувала серед убивць і бандитів, пропонуючи зневіреним свої молитви.
Її називали «Тюремний ангел» і «Мама». Ув'язнені розповіли, як під час бунту вона пішла в натовп, не звертаючи уваги на сльозогінний газ і свистячі кулі. Коли в'язні побачили мужність мініатюрної жінки, боротьба припинилася.
Мати Антонія стала шанованою людиною в місті Тіхуана. Серед її друзів були начальники поліції і політики. У 1991 році вона познайомилася з Матір'ю Терезою, коли та відвідала місто Тіхуана. Бреннер підтримувала стосунки зі своїми дітьми, і вони відвідували її у в'язниці. У неї залишилися 7 дітей і 45 онуків і правнуків.
«Щастя не залежить від того, де ви знаходитесь, - сказала вона одного разу в інтерв'ю «The Washington Post». - Я живу в тюрмі, але за 25 років у мене жодного разу не було депресії. Я бувала засмучена, сумна, але ніколи не була в депресії, бо я розумію мету мого існування».
Християнський портал КІРІОС, за матеріалами ТБН.