Сайт зачинений. Просимо вибачення за незручності.

Папа і Мати Тереза

Погляньте, будь–ласка, на їхні обличчя, сяючі промінням Божої любові! Дивіться не мигцем, а уважно! Бачите? У їхніх очах надія! У їхній посмішці щира радість! У їхній серцях душевне тепло та спокій! У їхніх словах та діях – цілковита самопосвята Богу та людям!

Людям, які хочуть їх почути, побачити, в думці обняти! І вони йшли нам назустріч, навчаючи!

Вони ніколи не дивились на нас з докором чи сумнівом, знаючи і радіючи, кажучи: «Всі ми - діти Божі»!

А тепер гляньмо на себе… Чи видніється у нас лик Божої присутності, хоч трошки чимось подібний до лику, що відображався у Матері Терези та Івана Павла II? Справжній світлий лик! Не хрестик на шиї, не чотка на руці… Це - добре, звісно!

А наші дії? Наші слова? Який приклад ми подаємо?

 

Чи дивились ми з любов’ю на важкохворого і брудного? Казали: «Бомж! Огидно»!

Чи ми дивились на блудницю зі співчуттям, бажаючи відкрити слово про істинну красу? Казали: «Недостойна! Повія!»

Чи ми дивились з розумінням на ув’язненого з бажанням вислухати причину злочину? Казали: «Бандюга! Дім йому – тюрма!»

Чи ми дивились з жалем на стареньких, що просять милостиню? Думали: «Стоять і просять! Де пенсія їхня?!»

Чи ми дивились на неповносправних очима ласки? Думали: «Ой! Як то страшно! Відвернімось»!

Чи ми дивились на наркозалежних з бажанням допомогти одужати? Казали: «Наркоман! Вб’є за дозу»!

Мабуть, не всі! Не всі дивились очима любові. А, може, кожен! Та це ж ми здатні таким чином показати, що ми – люди!

Не спішімо судити! Нам невідомо - чому ту нещасну людину спіткала така доля, але Бог просить, щоб ми їй помогли!

І про ці вчинки нам, немічним, за своє життя розказувала, показувала діями Мати Тереза! До цих чеснот і самопожертв закликав у своїх зверненнях Іван Павло II!

Згадайте! Як не знаєте, не пам’ятаєте – прочитайте знову! Ви будете вражені!

Та що казати… Достатньо поглянути на це фото, де сяють їхні щасливі обличчя! В цих обличчях я бачу лик Божий!

Щоразу, дивлячись на це фото зі щирою любов’ю, навіть нехай забринить сльоза, я згадуватиму про їхню любов і самопосвяту! І казатиму: Боже! Допоможи мені із серцем підходити до потребуючих впавших людей, яких так любили Мати Тереза та Іван Павло II!

Анастасія Колосовська